Всесвітньо відомий клінічний психолог, психотерапевт, автор підходу про розвиток особистості, заснованого на концепції багаторівневої прив'язаності, Гордон Ньюфелд у жовтні проведе у Києві три семінари про дитячо-батьківські стосунки і стосунки в парі. Провідний представник психології розвитку і засновник Інституту Ньюфелда - міжнародної організації, яка допомагає батькам і фахівцям застосовувати психологію розвитку до виховання дітей, відкриє революційний погляд на виховання і стосунки на основі прив'язаності.
Перед цією найбільшою подією, де зберуться учасники з усіх куточків України і не тільки, ми поставили Гордону Ньюфелду кілька запитань, які хвилюють кожного з батьків. І отримали такі важливі, розгорнуті і дуже цікаві відповіді.
Інтерв'ю Гордона Ньюфелда спеціально для «Твій Малюк»
- Деякі мами і тата не втручаються в конфлікти дітей на дитячих майданчиках, надаючи їм можливість розбиратися самостійно. Батьки намагаються дати дітям їхній особистий досвід, виховують вміння «постояти за себе», орієнтуватися в будь-якому колективі і правильно поводитися в суспільстві. Наскільки важливий цей досвід у житті маленької дитини, чи допоможе він у вирішенні власних проблем і життєвих ситуацій?
Г.Н .: Звичайно, дітям можна і потрібно давати можливість розбиратися в різних ситуаціях самостійно, але тільки за умови, що вони досить розвинені, щоб справлятися з цими ситуаціями. В іншому випадку їхні рішення підтримувати хороші стосунки з іншими можуть, насправді, шкодити їхньому власному розвитку. Діти (як і дорослі) можуть бути у злагоді з іншими через дуже неправильні причини і робити це неправильними способами: йти на компроміс на шкоду своїй індивідуальності та цілісності, боячись образити іншого, з бажання подобатися, пригнічуючи свої емоції, приймаючи залежну роль, пригнічуючи інших і так далі. Перед тим, як дозволяти дітям самостійно вирішувати свої питання, добре б переконатися, що діти вже вміють не втрачати себе у спілкуванні з іншими, можуть відчувати внутрішній конфлікт у соціальній взаємодії, здатні до врівноваженого переживання і вираження. До цього часу, ми, дорослі, повинні режисерувати соціальну взаємодію дітей, щоб зберігати гідність усіх сторін, забезпечувати соціальну справедливість, захищати вразливих, стежити, щоб не затоптали паростки індивідуальності, і допомагати безпечно виражати емоції.
- Очевидно, що зараз актуальна проблема материнської втоми і вигорання. Жінки вдома нудьгують, втомлюються від побуту і від одноманітності. Чи повинні мами відпочивати від дітей? Який найкращий вихід Ви бачите для матусь у декреті?
Г.Н .: Якщо материнство стає роботою, тоді так, вона виснажує. Також якщо воно продовжує бути роботою, воно може розчаровувати через те, що результат видно не відразу, його важко виміряти і він не визнається в сучасному світі. Я впевнений, що однією з причин материнської втоми сьогодні є непомірне навартаження працею. Незважаючи на всі зручності в наших будинках, «коло прив’язаності» швидко зникає.
Я щиро співчуваю всім тим багатьом матерям, у яких немає доступу до їхніх родичів, бабусь із дідусями, релігійних громад, що підтримують, чи справжніх сусідів. Але справжня цінність материнства виражається не в тій роботі, яку виконує мама, а в тому, ким вона є для дитини. Головне служіння мами в тому, щоб бути, а не в тому, щоб робити. «Працювати мамою» стомлює, а «бути мамою» наповнює.
Так, відповіддю на роботу була б можливість знайти місце відпочинку, і це може бути відпочинок, навіть і від власної дитини, якщо є можливість. Але мама ніколи не повинна транслювати подібне послання дитині, бо це підриває віру дитини в те, що мама завжди може з нею впоратися. Інакше це буде руйнівним для дитини.
Ключовим для вирішення проблеми буде знайти ВІДПОЧИНОК у ГРІ, яка не обов'язково відділяє маму від дитини, особливо якщо йдеться про маленьку дитину. Справжня гра є формою активованого відпочинку і творить дива із втомою. Непросто знайти гру, яка є відпочинком для мами - музика, придумування історій, танець, рухи, творчість, - все це дає перепочинок маминим емоціям і дозволяє їй по-справжньому БУТИ з дитиною, замість того, щоб постійно перебувати в режимі роботи.
- Які якості важливі у друзів наших дітей? Чи варто нам контролювати друзів своїх дітей? На що звернути увагу, щоб зрозуміти, що дитині потрібно відпочити від своїх друзів?
Г.Н .: Найважливішими факторами в дружбі наших дітей є те, що вони здатні не «втрачати себе» у стосунках і не втрачати нас у результаті цих стосунків. Коли прив'язаності починають конкурувати - це відбувається, якщо діти не можуть бути близькими і з друзями, і з нами одночасно - тоді друзі будуть перетягувати наших дітей із нашої орбіти, із нашого впливу на них. Але саме ми, дорослі, потрібні їм, щоб стати собою. Однак батькам не легко контролювати дружбу і майже неможливо робити це прямолінійно.
Тому, якщо батьки стурбовані дружбою своєї дитини, краще обмеження і заборони накладати таким чином, щоб вони не сприймалися як безпосереднє втручання в дружбу. З іншого боку, батьки повинні створити структуру і ритуали, які будуть сприяти стосункам із дорослими, а не з однолітками. На цю тему можна ще багато чого сказати, так багато, що я написав книгу, яка присвячена саме цій темі. Тому якщо тема вас дійсно цікавить, я б рекомендував вам цю книгу.
- Чи є різниця між вихованням дівчаток і вихованням хлопчиків? До чого потрібно готуватися батькам тих або інших?
Г.Н .: Так, дівчата і хлопці відрізняютсья як за будовою мозку так і за будовою тіла. Але якщо говорити про умови, необхідні для розвитку особистісного потенціалу, то вони абсолютно однакові. І дівчата, і хлопці потребують глибоких надійних стосунків із дорослими, що піклуються про них. І хлопчикам, і дівчаткам необхідний простір для безпечного вираження своїх емоцій. І дівчаткам, і хлопчикам потрібно, щоб у їхньому житті були дорослі, які від них у захваті. І хлопці, і дівчата мають потребу у великій кількості справжньої гри, щоб природа могла виконувати свою роботу з їх дорослішання. І дівчаткам, і хлопчикам потрібно мати можливість виражати себе способом, який не завжди буде відповідати культурним стереотипам, пов'язаним зі статтю дитини.
Оскільки в центрі моєї уваги знаходиться те, що необхідно дітям для реалізації власного потенціалу незалежно від їх статі, я не бачу необхідності думати в категоріях «хлопець» і «дівчина». До того ж, як тільки ви починаєте визначати різницю між ними, ви створюєте нові стереотипи, які можуть обмежувати дівчаток або хлопчиків.
- Розкажіть, будь ласка, чи варто дозволяти дітям дивитися фільми зі сценами бійок, жорстокості, протизаконних дій. Зараз цього багато в кожному фільмі. Чи не шкодить це психіці дітей?
Г.Н .: У всіх історіях зазвичай є і добро, і зло. Хоча більшість наших казок переповнені насильством. Питання не в тому, чи присутній в історії кримінал, жорстокість або насильство, а в тому, вчиться дитина у поганих хлопців чи у хороших. І питання це більшою мірою стосується прив’язаності, ніж чого-небудь ще.
Дозволити дитині, яка перебуває в стані фрустрації, дивитися фільм про героя, з яким вона асоціює себе, і який висловлює фрустрацію через агресію, буде безумовно не наймудрішим рішенням. Те ж саме справедливо і для шкільного подвір’я. Але нам не треба боятися насильства і жорстокості самих по собі, особливо в історіях, де герою, з яким асоціює себе дитина, не притаманні подібні риси, справедливо названі «поганими». І ми недбало ставимося до своїх обов'язків, якщо ця умова не дотримується для фільмів, які дивиться дитина.
- Серед ваших семінарів на дитячо-батьківську тематику в Києві буде також семінар для дорослих і про дорослих, про стосунки в парі, про стосунки між чоловіком і жінкою. У зв'язку з цим одне наболіле питання. Батьки дуже втомлюються з маленькими дітьми, а молоді мами в декреті дуже включаються в немовлят і часто віддаляються від своїх чоловіків. Починаються сварки, непорозуміння, партнерові не вистачає уваги. Пара може не мати часу і бажання не тільки для емоційної близькості, а і для інтимних стосунків. Чи можливо налагодити стосунки і що для цього можна зробити?
Г.Н .: Близькість і турбота - необхідні складові, як стосунків у парі, так і дитячо-батьківських стосунків. Маленькі діти більшою мірою мають потребу в цьому і тому цілком справедливо мають пріоритет у даному питанні. Через це може виникнути відчуття, що на двох вас вже не вистачає. Найважливішим у шлюбі буде знайти таку емоційну і психологічну близькість, у якій не буде місця змаганню з дитиною, і таку турботу, яка більше розкривається у стосунках, ніж ситуативно. Коли партнери дійсно відчувають турботу з боку один одного, діти автоматично виграють від надлишку цього почуття. Тому так, можливо знайти спосіб близькості та турботи і уникнути конкуренції з дітьми, і ми будемо говорити про це на моєму семінарі в жовтні.
Ти хочеш дізнатися докладніше про те, як будувати стосунки в сім'ї на основі прив’язаності? Купуй квитки на семінари, які пройдуть у Києві в жовтні:
- 11 жовтня - Дисципліна без порушення стосунків
- 12 жовтня - Від стресу і тривог до психологічної стійкості
- 13-14 жовтня - Танець стосунків. Близькість і прив’язаності у парі.
До 19 вересня діють акційні ціни раннього бронювання!
Детальну інформацію читай на сайті http://alpha-parents.com.
