На своїй сторінці в фейсбуці Катерина Міщук поділилася важливою інформацією про те, що робити батькам, коли дитина потрапила в реанімацію. І нехай ця інформація вам ніколи не знадобиться в житті, про неї важливо знати кожному. Можливо, ці знання допоможуть твоїм друзям чи рідним.
Моя дитина в реанімації: що робити?
Вночі 28 березня наша маленька 8-місячна Василина потрапила у відділення реанімації дитячої міської лікарні через утруднене дихання, викликане лімфаденітом шийних лімфатичних вузлів. Це сталося раптово, вночі. Розповідаю не для співчуття, а перш за все, щоб максимально поширити інформацію про те, як бути, якщо потрапили в це відділення або взагалі в лікарню.
Реанімація може трапитися з кожним ... незалежно від віку або діагнозу, тому почну з найважливішого
1. Наказ Міністерства охорони здоров'я № 592 від 15 червня 2016 вступив у силу в середу, 29 червня 2016, але в Хмельницькому досі не всі батьки знають, про що в ньому йдеться, адже на дверях відділення висить роздрукований листок із обмеженим часом відвідування .
«Право на допуск до пацієнтів відвідувачів 24 години на добу в будь-який день тижня»
«Одному з відвідувачів дозволяється перебувати біля ліжка пацієнта у ВІТ без часових обмежень».
Не важливо, якого віку дитина, будь їй 5 днів чи 5 років - батьки мають право бути поруч.
Я не кажу сваритися з лікарями або заважати їм працювати, сліпо відстоювати свої принципи, шкодячи здоров'ю. У батьків повинен бути холодний розум і розсудливість у кожній ситуації. Але поряд із дитиною ти маєш право тримати її на руках під час маніпуляцій, заспокоювати за руку або носити на руках, погладжувати голівку або наспівувати колискову, годувати грудьми для заспокоєння. Все це аж ніяк не зашкодить твоїй дитині.
Я не була згодна залишити її одну в палаті, в ліжку-клітці (саме так воно виглядає, з високими металевими бортами), прив'язану за ручки або туго сповиту, щоб не вибралася. Залишити дитину, що плаче від страху і шукає поглядом маму. Моя дитина не звір. Мама для дитини - Всесвіт, гарант безпеки і спокою. Не гуманно не пускати до дітей !! А такі самотні діти там були, чиї батьки чекали під дверима, за таких серце кров'ю обливається. Тим більше, що перебування батьків з дітьми передбаченн законом!
Я не хотіла, щоб Василіса заснула, тому що наплакалась. Фізично не реально двом медсестрам доглядати за всіма дітьми у відділенні реанімації.
Читай також: У дитини болить живіт. Які аналізи необхідно зробити?
Я не залишала Василину ні на хвилину, в такій ситуації ти забуваєш про сон, голод, спрагу. І я горда собою, я вовчиця. Так, нелегко слухати, як тебе обговорюють, кричать, лаються, погрожують, маніпулюють, забирають стілець, щоб не було де сидіти, забороняють користуватися ліжком (і це роблять дорослі люди, чоловіки, лікарі!) ... а ти лише хочеш, щоб дитині було спокійніше, кому ж гірше від того, що у відділення не буде дитячого плачу? Впевнена, що емоційний стан і рівень гормонів стресу безпосередньо впливають на швидкість відновлення організму.
2. Право на інформацію у реанімації
Я питала про все, що відбувається з дитиною: про всі її показники, які препарати вводять (це, звичайно, викликало здивування, мене не влаштовувало «дали антибіотик» або «все за призначенням»). Який антибіотик? У якій дозі? Це я хотіла знати, я хотіла знати показники аналізів (і не просто «аналізи кращі», а саме цифри, які результати досліджень (УЗД, рентген), які і чому призначені консультації.
Навіщо це мені було потрібно? Тому що Василину випадково оглянув офтальмолог, а потім переплутали і мало не закапали очі іншим препаратом, а після - ввели більше фіз. розчину, ніж призначено, забували вимірювати температуру і сказати, що потрібно зважувати памперси для визначення діурезу.
Читай також: Все, що потрібно знати про фебрильні судоми у дитини
Робота у відділенні реанімації суперважка, я розумію, сама працювала в подібному, але це моя дитина, і я несу за неї відповідальність. Уявіть, що палату із закритими вікнами і дверима, гарячими батареями облили деззасобами (і я не перебільшую, все реально було мокре і стікало, так готувалися до перевірки). Воно почало випаровуватися, а у дитини діагноз - «дихальна недостатність II ст». Я була поруч із дитиною і встигла винести її звідти.
Моїй дитині дали адекватне лікування і їй стало краще. Поводилася я максимально дипломатично ... (що і вам раджу), але це все одно створювало дискомфорт, тому що так не звикли працювати. Не звикли бачити пацієнта рівним із собою.
З додаткових порад батькам, чиї діти потрапили в реанімацію
- Ліки в міських лікувальних установах забезпечує міський бюджет, їх список доступний.
- Про свою ситуацію повідомте не чутливим родичам, а адекватним близьким і друзям, які у вашому місті, які готові допомогти-принести поїсти (мам не годують), купити води, посидіти з дитиною годинку, щоб можна було вийти на вулицю і прийти в себе, принести іграшки, а не просто поохати в телефонну трубку.
- Годувати грудьми - цілюще, та й мамі окситоцин не завадить (мені говорили, що я занадто часто годую, потрібно зважувати до / після, а на ніч запропонували дуже хорошу суміш).
- Мати в телефонному режимі зв'язок із лікарями, які мають такі ж цінності, як ти. Мені пощастило, у мене були саме такі.
- Просіть молитися, посилати промінчики тепла / сонця, енергію, сили в спільнотах жінок, батьків.
- Постарайся поспати, постарайся поїсти / попити, приймай вітаміни, які дадуть тобі сили - в такому режимі організм не може довго працювати.
- Дивись на небо, обіймай дерево, випусти емоції, помедитуй ...
- Вір у краще, приймай ситуацію
Наступного дня, після того як усі дорослі образилися і не заходили, зі скандалом перевели (в гнійну хірургію). Ми дочекалися аналізів, написали розписку і поїхали додому. Лікування отримуємо вдома, пізніше у приватних установах повторимо аналізи та УЗД.
Читай також: Сухі басейни з кульками викликають небезпечні захворювання!
Я вдячна, приймаю такий досвід і сподіваюся, комусь він допоможе.
Реанімація - місце «просвітлення», де ти переосмислюєш цінності і є час подумати.
Схиляю голову із вдячністю перед тими, хто працював над цим законом / наказом.
Фото: Катерина Міщук
