В прошлом номере мы познакомили вас, читатели, с чудесной семьей, в которой вот-вот появится ребеночек. Наташа очень надеялась, что сыночек родится до Нового года, да и кроха поддержал эту идею. Ура!

Роды прошли нормально, а значит, правильный настрой мамочки себя оправдал. Что ж, мы продолжаем публиковать серию статей и приглашаем понаблюдать за тем, как растет и развивается маленький Дарий.

Как прошли роды

«Я була гарною дівчинкою увесь 2016-й! Тож подумала, що маю право загадати одне-єдине бажання: зустріти Новий рік своєю маленькою родиною біля домашньої ялинки, яку ми встигли нарядити до від’їзду в пологовий будинок. Наш малюк з’явився на світ вранці 29 грудня, а вже 31-го ввечері ми зайшли додому утрьох. Так, мрії здійснюються, якщо у них вірити!..

Нас поклали до стаціонару 27 грудня, зробили УЗД, сказали, що вага малюка вже 3700 г! Все б нічого, але зріст у мене  154 см, тому в останні дні я вже не ходила, а котилася, немов колобочок.

Я розуміла, що ідеально було б народити 28-го або 29-го зранку – і тоді шанси зустріти моє улюблене свято вдома досить реальні. Але лікар не поспішав мене радувати і сказав, якщо за кілька днів дива не станеться, відправить нас додому святкувати Новий рік поки у старому складі. Залишилося чекати. За 2 дні, проведених у стаціонарі, я встигла виконати весь робочий план (працюю віддалено), дочитати книгу, гарненько виспатися і зустріти в сусідній палаті одну з учасниць останніх Pregnancy Day (подія, яку влаштовує для вагітних журнал «Твой Малыш»).

А тим часом мені телефонували подруги і розповідали, що їм снилися мої пологи. Я абсолютно не забобонна, але моє бажання швидше народити було настільки великим, що я вирішила: то є знак і скоро все почнеться. І не помилилася! О першій ночі 29-го я прокинулася. Моя сусідка солодко спала, коли я відчула ЩОСЬ. Перше, що я зробила, – закачала на телефон додаток «перейми», який допомагає вагітним відстежувати періодичність і довжину цих дивовижних відчуттів. Вони повторювалися все частіше і яскравіше. Пам’ятаю, як усі мої подруги, що вже народжували, переконували: коли почнуться перейми, ти зрозумієш, що це... вони! І я таки зрозуміла!»

Все впервые

Сразу после родов мамочку ждет множество открытий. Конечно же, в первую очередь хочется насмотреться на своего малютку и запечатлеть его. А еще налюбоваться мужем, который, оказывается, может быть трепетным и одним только взглядом выражать всю палитру нежных чувств.

После первого прикладывания и послеродового осмотра маме рекомендуют хорошенько отдохнуть и восстановить силы. Тем более что младенец тоже настроен как следует выспаться. Если раньше медсестры советовали разбудить младенца через 4-6 часов и покормить его, то современные неонатологи не советуют прерывать детский сон. Ребенок будет находиться рядом с тобой, поэтому ты не пропустишь тот момент, когда его нужно будет приложить к груди. Можно расположить его в отдельной кроватке или же устроить рядом с собой. Тогда и подниматься с кровати не придется, если кроха забеспокоится и захочет к мамочке. Скорее всего он не станет сразу пачкать подгузник, а значит, переодевание не потребуется. Но время от времени все равно проверяй. Очень важно тотчас же подмыть младенца после выхода мекония (на 2-3-й день). Несколько раз за время пребывания в роддоме маленького будут взвешивать. На вторые-третьи сутки он немного потеряет в весе. Но в этот же период у тебя как раз прибудет молоко. Следовательно, вес восстановится довольно быстро и понемногу начнет увеличиваться.

Если мама и кроха чувствуют себя хорошо, их выписывают из роддома уже на третьи сутки после родов.

Нежный уход за кожей малыша

Педиатры утверждают, что 18 °С – оптимальная температура для младенца.

Надевай на кроху удобную одежду. Если в квартире тепло, малышу достаточно подгузника и кофточки. Очень удобно при переодевании! При желании можешь надеть ребенку тоненькие носочки. Шапочка – это лишнее. Как и специальные рукавички. Чтобы он не поцарапал себя длинными ноготками, просто аккуратно срежь их. Если в доме прохладно, укрой спящего малютку одеяльцем. Когда же тот бодрствует, позволь ему свободно шевелить ручками и ножками, не сковывай движения лишней одеждой и пледиками.

Кожа малыша в 5 раз тоньше кожи взрослого, поэтому очень важно пользоваться косметикой, специально разработанной для ухода за новорожденным.

Встречайте, я родился!

«Вже за півгодини я була в пологовому залі, чоловік мчався туди з веселою бабкою-таксистом, мій лікар з іншої сторони Києва теж спішив зустрічати нову людину.

Я ж тим часом розпустила волосся і постійно чепурилася біля дзеркала, бо дуже хотілося, щоб малюк побачив мене красивою! Весь час я гладила животик і розмовляла з малюком. Запевняла, що ми дуже чекаємо на нього; знаємо, що йому там теж ой як нелегко; умовляла, щоб трішечки потерпів; розповідала, що ми безмежно любимо його і що вже зовсім скоро зустрінемося. А ще я увімкнула Scorpions і танцювала під їхні хіти. Медсестри тільки усміхалися з мене – такої щасливої перед невідомим.

За півгодини приїхав чоловік з лікарем, перейми набрали більших обертів. Якщо раніше я була певна, що однозначно народжуватиму БЕЗ чоловіка, тому що я сильна-незалежна-самодостатня і не потребую допомоги, то тоді, стрибаючи на фітболі, я дякувала Богу, що була не одна! Батько моєї дитини переживав кожну перейму зі мною разом – підносив воду, розминав спину, рахував секунди до закінчення перейми і початку іншої.

Шість годин перейм забрало у мене достатньо сил, але ми були налаштовані рішуче. Головним приємним сюрпризом для мене стали потуги, точніше, наша командна згуртованість – мене, чоловіка, лікаря, акушера, згодом заходили ще лікарі. Я намагалася жартувати попри весь біль. І головне, я виконувала УСЕ, що мені говорив лікар! Перемога! За годину потуг малюк лежав у мене на грудях… Нас лякали фіолетовими малюками, схожими на інопланетних істот. Але мої очі бачили надзвичайно симпатичного юнака з такою густою і чорною шевелюрою, що у це складно було повірити. Я боялася, що мені це все тільки наснилося і розуміла лиш одне: ніколи не хочу з ним розлучатися!

Спимо ми на бочках, трішки посопуючи і солодко усміхаючись час від часу, або ж суплячи брови. Цікаво, що таким малюкам сниться? Спочатку ми думали вкладати малюка спати у своє ліжечко. Потім  зважили, що у квартирі не жарко, ліжко – велике, малюк – крихітний, і вирішили – нехай поки що спить з нами. Принаймні, перші кілька тижнів, поки його температура стабілізується і закріпиться. Але, якщо чесно, дуже вже солодкий цей хлопчина, тож ми не страждаємо від того, що доводиться ділити ліжко із ще одним членом родини!».

Такие чудесные дни...

«Згадую, як малого вперше приклали мені до грудей. Згори я бачила лише, як завзято працює його щелепа і надуваються щічки. Тож, можу вас запевнити, апетит у цього юнака – те, що треба! Їсти ми хочемо завжди, коли не спимо і засинаємо практично одразу після прийому їжі. Тому перший тиждень нашого життя ми спали, їли і витрачали трохи часу на мамині і татові поцілунки, а також на водні процедури і зміну підгузків. До речі, купали ми його вперше (ай-я-яй нам!) аж через тиждень після народження! Тричі невчасно кип’ятили воду і просто засинали, не дочекавшись завітних 37 за Цельсієм. Після третьої невдалої спроби вирішили скупати малюка вранці. О, ви б бачили його захват! Нашій з чоловіком радості теж не було ані початку, ні кінця! Чиста дитина – що може бути краще? Дарій теж зміг оцінити, нарешті, всю неперевершеність 3-хвилинного купання і насолоджувався, поки ми його поливали водичкою і протирали усі складочки. Череду не заварювали, в спеціальну тканину не кутали – зробили все швидко і чітко, майже як професіонали.

Особливу увагу ми приділяємо їжі! Я жартівливо називаю себе веселим молочником. Саме через це мені здається, що малюк любить мене більше за свого тата! Принаймні зараз, коли я маю такий козир! Точніше, два козирі – правий і лівий! Малюк нам чітко дає зрозуміти, коли голодний. Ми розрізняємо 3 стадії готовності сина до вживання їжі: перший – коли Дарій складає губи трубочкою і висовує кінчик язика, імітуючи процес ссання грудей; другий – підносить ручки до очей, а потім бере їх до рота; третій – коли відкриває свій маленький беззубий ротик і криком дуже швидко домагається свого. Поївши, малюк часто дозволяє собі заснути на маминих грудях. В такому випадку у мене завжди під рукою книга. Часто, до речі, читаю сину вголос. Особливо під час годування.

Спимо ми на бочках, трішки посопуючи і солодко усміхаючись час від часу, або ж суплячи брови. Спочатку ми думали вкладати малюка спати у своє ліжечко. Потім зважили, що у квартирі нежарко, ліжко – велике, малюк – крихітний, і вирішили: нехай поки що спить з нами. Принаймні, перші кілька тижнів».

Увлажнение после купания

Детское увлажняющее молочко HiPP Babysanft советуем использовать после водных процедур малыша. Оно легко наносится, быстро впитывается, поддерживает увлажненность нежной детской кожи. Молочко защищает кожу вашего малютки от внешнего воздействия и помогает развить свой собственный защитный барьер.

Подари крохе удовольствие от прикосновений, ведь он так любит ощущать тактильный контакт! После купания укутай его в полотенечко, нежно промокни кожу, не забудь про складочки. Затем нанеси на руки увлажняющее молочко и мягкими движениями распредели по коже малыша.

Покупайте HiPP Babysanft в makeup.com.ua, rozetka.ua, kapitoshka.kiev.ua

Приобретаем опыт

«Весь наступний день ми знайомилися з малюком. Сперечалися, на кого більше схожий; робили малому безліч компліментів; вчилися бути батьками – інколи навіть непогано виходило. Щохвилини, щосекунди наша любов до цієї нової людини у нашому житті приносила нереальну кількість позитивних емоцій. Перша неконтрольована усмішка, перший пчих, позіхання – ми раділи і тішилися, як малі діти! Сьогодні синочку вже тиждень. І я готова сміливо підбивати підсумок десяти днів: ми справляємося! Малюк нам допомагає в усьому – усміхається беззубим ротиком навіть якщо мама з татком роблять щось незграбно. У нас з чоловіком чіткий графік (розроблений, до речі, ним самим), де ми відмічаємо час годування, зміну підгузка, легкий масаж; двічі на день ми виміряємо температуру і фіксуємо її, вже поговорили з мільйоном лікарів, проконсультувалися з трильйоном спеціалістів. Але в одному я впевнена: виключно любов мами і тата робить малюка щасливим.

З чоловіком у нас розпочався новий етап – цікавий, але надзвичайно відповідальний! Завдяки його цілодобовій допомозі я не знаю, що таке «післяпологова депресія». Ми сміємося одне над одним, інколи сердимося, інколи трохи нервуємо, але завжди підтримуємо. І знаєте, це  неймовірно класно мати таку родину!».

Благодарим семейного фотографа Татьяну Лисовую за предоставленные фото. Тел.: (093) 924 95 98  lisova.live