Казкова назва може заплутати, тому що насправді йдеться про рідкісний, але цілком реальний неврологічний стан, який може злякати і саму дитину, і батьків, які вперше стикаються з цим. Назву синдрому дав британський психіатр Джон Тодд у 1955 році, натхненний тим, як Льюїс Керрол описував пригоди Аліси, що то зменшувалась, то збільшувалась у Країні Див. Можливо, письменник сам відчував щось подібне під час нападів мігрені. Синдром трапляється рідко, зустрічається як у дітей, так і у дорослих, хоча у дорослих його частіше пов'язують саме з мігренню. Дослідники відзначають, що найчастіше з ним стикаються діти та підлітки віком приблизно від 5 до 18 років.

Що відбувається з дитиною

По суті йдеться про порушення того, як мозок обробляє сенсорну інформацію, через що сприйняття власного тіла та навколишнього простору тимчасово спотворюється. Дитині може здаватися, що предмети навколо стали значно більшими або меншими, ніж насправді, а це, своєю чергою, створює відчуття, ніби сама вона зменшилась (мікропсія) або збільшилась (макропсія). Іноді виникає й дивніше відчуття — ніби дитина бачить саму себе немов збоку, це називається деперсоналізацією. Разом із цим може порушуватися сприйняття часу, коли годинник видається то надто швидким, то нестерпно повільним, звуки раптом стають надто гучними, а відстань до предметів чи їхнє положення у просторі — оманливими. Змінюється навіть тактильне сприйняття: звичайний дотик може відчуватися неприродно сильним, а деякі діти описують дивне відчуття легкості чи навіть здатності літати, немов зникає гравітація.

Такий епізод зазвичай триває недовго, найчастіше кілька хвилин, проте протягом дня може повторюватися кілька разів. І саме ця раптовість та повторюваність найбільше спантеличує дитину.

Чому це трапляється

Найчастішою причиною синдрому в дітей і дорослих вважають мігрень, проте спровокувати його може і звичайна інфекція, яка супроводжується підвищенням температури, зокрема вірус Епштейна-Барр, а іноді й грип чи інші вірусні захворювання. Дослідники досі не знають точно, чому саме розвивається цей стан, тож не варто виключати й інші, поки що не до кінця вивчені причини. Зрідка синдром описують також при епілепсії скроневої частки, після струсу мозку чи на тлі прийому певних препаратів.

Що варто знати батькам

Найголовніше — довіряти дитині, коли вона розповідає, що бачить чи відчуває щось незвичне, особливо якщо це відбувається на тлі хвороби з температурою. За наявними на сьогодні даними цей стан не становить загрози для дитячого мозку і здебільшого минає самостійно, хоча й може повторюватися протягом певного часу. Лікарі радять фіксувати кожен епізод — записувати, що саме розповідає дитина про свої відчуття, а також дату й обставини, за яких це сталося, адже такі нотатки можуть стати в пригоді лікарю.

Якщо ж спотворення сприйняття виникає без очевидної причини, повторюється часто або супроводжується іншими неврологічними симптомами — сильним головним болем, судомами, порушенням координації чи мовлення, варто звернутися до лікаря. У такому разі можуть знадобитися додаткові обстеження, наприклад електроенцефалограма чи МРТ, щоб виключити серйозніші неврологічні причини.

Джерела: Sciencedirect.com, Parents.com, Migraineagain.com, National Library of Medicine