Поки дитина не розуміє значення слів, ми не замислюємось над тим, яке змістове навантаження вони несуть. Зосереджуємось на емоціях. Та малюк зростає і починає багато чого тямити, запам'ятовує, вчиться. І довіряє кожному слову своїх батьків. Допоки не розвине критичне мислення і не засумнівається в деяких з них (близько 5 років і пізніше). А до того часу можна наробити багато помилок. Однією необережною фразою поселити зерня невпевненості, навчити відсторонюватися від власних почуттів і навіть бажань. На щастя, сучасні мами й тата більше турбуються емоційним станом дитини та не бажають повторювати помилок власних батьків. Що ж, список фраз, які не потрібно говорити дитині, стане у нагоді. Перевір себе!
Ти ще маленький
Навіть в один рочок у крихітки є стрімке бажання стати у нагоді. А у старшого й поготів. Він вже знає, як мама миє підлогу, а тато складає взуття в шафку. Бачив усе неодноразово. Тож охоче береться за усілякі справи і бажає працювати з нами на рівних. Що натомість отримує? В кращому випадку сумнівне заохочення у вигляді: «Ти ж мій помічник!..» Тобто зсуваємо вектор з праці та задоволення від власної роботи до засобу порадувати матусю, причому в ролі підлеглого. Подумай сама, яка різниця в тому, щоб прибрати будинок для себе, або ж для того, щоб ввечері помітив чоловік. Поміркуй, чи хотіла б ти виконувати його вказівки і отримувати оцінки. І ще гірша ситуація: прибирати, щоб перед гостями чи мамою не було соромно.
Висновок: дякуємо дитині, що заходилась працювати, за те, що вона так завзято працює та намагається з усіх сил домогтися результату. Вчимо її розрізняти і називати якості, які вона проявила (працелюбність, наполегливість, любов до чистоти і порядку). І пам'ятаємо, що найнесправедливіша відмова: «Ти ще маленький!» Робити, зрозуміти... Навіть якщо це так і є, краще запропонувати: «Давай разом!» Саме ця фраза додає наснаги, надихає і радує!
Читай також: 11 правил для хороших батьків – найкращі поради психологів
Та й в майбутньому не виллється в «у мене нічого не вийде». Адже завжди внутрішній голос шепотітиме: «Давай спробуємо!»
Нічого страшного!
Біг, зачепився і впав. Або ліз та не втримався. Намагався відкрити і прищемив пальчик. Та ще безліч причин і наслідків. Боляче і образливо. Малюк не сподівався на такий результат, він застав його зненацька, а можливо, навіть налякав. Вже сама по собі ситуація прикра. Як і завше, дитина шукає очима матусю і вірить, що та зарадить. На жаль, інколи може почути: «Нічого страшного не трапилось». Отже дитина розуміє, що причина її сліз зовсім мізерна, не варта навіть уваги. В той самий час, коли відчуває, ніби увесь світ налаштований проти нього. Але ж дорослі краще знають. І поступово ми привчаємо дитину не зважати, якщо щось болить чи непокоїть, відноситися до цього легковажно. Однак ситуацію можна виправити, якщо відповідно ставитися до того, що трапилось. Обійми і поцілунок чудово висушують слізки і знеболюють. А підтримка надає сил. «Розумію, вийшло раптово і неочікувано. Ти трохи налякався. Мама зарадить лихові. Ось вже все добре».
Ти ж не нюня
Сюди ж фраза: «Ти що, дівчинка, так рюмсати?» та інші образливі вирази. Чому нам так важко сприймати дитячі сльози, що ми будь-що намагаємось їх припинити? Тому що самі не вміємо співпереживати, втішати і допомагати пережити не дуже приємні емоції. Вихід один: вчитися. Обіймати, притискати до грудей, втирати слізки і говорити слова підтримки. Плакати зовсім не соромно!
Поясни, чому ти плачеш
Продовжуємо тему. Доводилось тобі питати дитину, від чого вона плаче? Чи отримувала ти відповідь? Навряд чи. Адже до психоаналізу вона не схильна, та й не спроможна ще. Це твоя справа зрозуміти, чому малюк плаче і підтримати його. Звичайно ж, заспокоюватися крихітка буде поруч з тобою, а не у своїй кімнаті.
Як не соромно...
Такий докір – маніпуляція. Ми зосереджуємо увагу на зовнішньому і оточуючих, забуваючи про внутрішні відчуття. Чому в той час, коли тобі гірко і важко, потрібно думати, як на тебе дивиться сторонній хлопчик або тітонька? Яка тобі справа до їх осуду, коли засуджує рідна людина? Знову ж таки, навіть коли соромно, потрібні підтримка і розуміння.
Відчувати – це важливо
Існує досить дієвих методів подолання страху – обережно і делікатно його дослідити. Наприклад, намалювати. А потім захиститися, закривши страх у клітку або відправивши в далеку подорож (за допомогою малюнку).
Сьогодні розвинений емоційний інтелект вважають запорукою вдалого майбутнього. Адже очевидно, що технологічний рівень буде тільки підвищуватись. І єдине, чого техніка не зможе опанувати – це відчуття. Тож їх не варто ігнорувати. Тим більше, що здатність відчувати різноманітний спектр емоцій збагачує особистість, стає запорукою розуміння себе. До того ж, є основою психічного здоров'я.
Щиро виказуйте почуття. Дитині важливо бачити, що мама й тато відчувають і гарні, і погані емоції, можуть давати раду відчаю та неймовірно радіти. Деякі батьки, наприклад, сваряться при малечі, а примирення він не бачить. Наступного ранку все саме налагоджується. Хибне спостереження, як і те, що часом батьки бояться дитячих ревнощів і не демонструють почуття.
Допомагайте осягнути емоції. Для цього потрібно відчути, вірно назвати і прожити. З підтримкою!
Наш спеціаліст
Ліля Дубинська,
психолог, (063) 289 26 16
Київ
Фото: depositphotos.com
