Нові книги авторка презентувала на фестивалі «Книжкова країна», і вони з першого погляду полонили серця дітлахів. З нагоди виходу у продаж книжкових новинок ми поспілкувалися з пані Катериною. Про вибір професії, творчість, особисте та нові видання читайте в нашому інтерв’ю.
За освітою ви — юристка, за професією — редакторка і письменниця. Як і чому вирішили пов’язати свою роботу із книжками?
- Мене завжди захоплювала творчість та юриспруденція. Дивне поєднання, але так і є. Писати я почала ще зі школи. Вигравала в різноманітних творчих конкурсах, а в 11 класі захистила авторську роботу «Хочу придумувати себе заново» в НЦ «МАНУ», секція «Літературна творчість». Посіла третє місце в області. При вступі до університету я довго не могла визначитися з напрямом: журналістика чи юриспруденція. Надивившись зарубіжних серіалів про юристів, я все ж обрала юридичний напрям у навчанні. Про це не шкодую, адже отримала дуже цікавий досвід та певний час працювала за фахом. Але доля так розставила свої підказки та вказівники, що зараз я відчуваю, що точно на «своєму» місці.
За чотири роки письменницької кар’єри ви написали сім книжок для дітей і молодших підлітків. Чому саме ця категорія, а не, наприклад, молодь або дорослі?
- У мене є ідеї, чернетки та навіть рукописи текстів для підлітків та дорослих. Я пишу їх повільно та виважено, часто переписую. Але ще не знаю, чи готова їх показувати видавцю. Думаю, цим текстам потрібен свій час. Хоча, зовсім скоро вийде друком моя повість для підлітків «Зорепад». І, можливо, найближчим часом інші мої тексти для дорослих перетворяться на справжні книги та знайдуть відгук у серцях читачів.
Катерина Лазірко
Ви створюєте різножанрові книги: у вашому доробку є і фентезі, і казкові історії, і детектив для дітей. А які книжки та жанри особисто вам подобаються найбільше?
- З дитинства я любила фентезі та детективи. Любов до цих жанрів так і залишилась. Хоча, я люблю читати все, що гарно написано. Окрім жахастиків.
Чи є у вас улюблений персонаж серед усіх книжок, які ви написали? Чим він для вас особливий?
- Я люблю кожну свою книжку та кожного персонажа по-особливому. Виділити когось одного не можу. Коли пишу нову історію, то вигадую героя у своїй уяві, надаю йому особливих якостей, часто ховаю у звичках персонажа риси характеру свого чи близьких мені людей. Для мене кожен мій герой неначе живий, він розповідає мені свою історію, а я записую її для читачів.
Нещодавно у вас вийшли нові книги «Перукарня на вулиці Пухнастій» та «Пекарня на Яблуневій алеї». Це нова серія чи самостійні книжки? Що надихнуло на такі сюжети?
- О, це чудові книжечки і вони вже дуже полюбились діткам. Це серія книг, уже малюється продовження — «Лікарня під апельсиновим деревом» та «Книгарня з ароматом какао». На перший погляд це кумедні історії, але вони ховають дещо більше, ніж здається спочатку. «Перукарня на вулиці Пухнастій» — це історія про низенького вовчика-вегетаріанця Еліота, котрий дуже соромиться свого зросту та того, що він не такий, як інші вовки. Але в кінці історії Еліот зрозуміє, що великими нас робить не зріст, а вчинки. Це книжка про прийняття себе такими, як ми є. А «Пекарня на Яблуневій алеї» — це смачна та ароматна книжка, в якій розкриваються питання конкуренції та справжньої дружби.
Мої донечки — це мої найперші читачки.
Чому герої ваших книжок — олюднені звірята?
- На це питання я відповісти не можу (усміхається). Ось такими я їх чомусь уявила.. і розповіла їхню історію.
Серед ваших персонажів є герої з незвичними для української літератури іменами, як-от кріль Мілан, вовк Еліот, кішка Лола? Як ви їх вигадуєте і чому саме такі імена?
- З іменами так, як і з персонажами. Вони просто випливають у моїй уяві, і я розумію, що це ім’я дуже личить персонажу. Шкодую, що кролю Мілану не поставили наголос в імені у тексті. Адже правильно мІлан, а не мілАн.
Чи були якісь курйози під час написання цих книг? Що було для вас найважчим?
- Курйозів не було. Для мене при написанні історій завжди важливо подати в тексті цінну тему, але разом із тим не обтяжувати та перевантажувати нею текст. Тому, напевно, найскладніше робити текст «легким», але водночас «наповненим».
Гумор — один із найдієвіших інструментів для залучення дітей до читання. Як ви використовуєте цей інструмент у своїх історіях, зокрема в «Перукарні на вулиці Пухнастій» та «Пекарні на Яблуневій алеї»?
- Коли я вигадую дитячі історії, то відпочиваю та отримую неабияку насолоду. На відміну від дорослих текстів, у які я занурююсь емоційно та часто проживаю ті ж відчуття, що і головні герої, — дитячі пишу дуже швидко. Коли пишу, то люблю гратися з маленькими читачами, вигадувати кумедних персонажів, створювати відповідний ритм історії… І гумор — це невіддільна частина таких текстів.
Ілюстраторкою обох книг є художниця Альона Потьомкіна. Чи можна це назвати творчим тандемом? Наскільки важливо автору та ілюстратору бути «на одній хвилі»?
- Люблю працювати з Альоною, вона дуже талановита ілюстраторка. У нас з нею чудовий тандем. Також хочу відмітити ще один творчий тандем з чудовою ілюстраторкою Іриною Потапенко. Я повністю довіряю дівчатам. Уявляти персонажів у себе в думках — це одне, а те, як їх намалюють ілюстраторки — це зовсім інше. Тому я завжди з нетерпінням чекаю моменту, коли художниці познайомлять мене з моїми героями. А взагалі, спостерігати, як персонажі оживають на сторінках книжки, — це для мене справжня магія.
Кажуть, у кожному дорослому живе дитина. Яка з цих двох історій близько відгукується вашій внутрішній дитині? Викликає спогади з дитинства?
- Моїй внутрішній дитині відгукується «Пекарня на Яблуневій алеї». У мене з дитинства була любов до конкуренції і різноманітних змагань.
Пані Катерино, як ваші донечки відреагували на появу «Перукарні на вулиці Пухнастій» та «Пекарні на Яблуневій алеї»? Чи читали дівчатка ці казки та що їм сподобалося найбільше?
- Мої донечки — це мої найперші читачки. Я називаю їх книжковими інспекторами. Кожен мій текст і навіть ідея, спочатку проходять суворий контроль дівчаток. І якщо їм історія на стадії рукопису сподобалась, то я впевнена, що це буде хороша книжка! Доні люблять малювати моїх персонажів, і я мрію, щоб вони проілюстрували якусь з моїх майбутніх книг. Саме такими дитячими та кумедними малюночками, мені здається, що це цікава ідея.
З нетерпінням чекаємо виходу нових книжок про казкову лікарню та книгарню у цій серії, а поки пропонуємо зануритися в історії, які трапилися в «Перукарні на вулиці Пухнастій» та «Пекарні на Яблуневій алеї».
