«От так неуважний», «Багаж», «Дядя Стьопа» ... Хто ж з нас не знає ці чудові твори Самуїла Маршака? І найголовніше, що багато хто не тільки пам'ятає сюжет казок у віршах, а й із легкістю може їх процитувати, адже легкий стиль автора дозволяє запам'ятати твір практично після першого читання. Ще однією головною особливістю творінь Маршака є їх повчальне спрямування. Завдяки їм дитина пізнає, що таке добре, і що таке погано, дізнається перші правила етики та взаємовідносин, вчиться поважати старших і їхні професії. Вірші Самуїла Яковича актуальні й досі. І примітно те, що українські автори Наталя Забіла, Марія Пригара, Грицько Бойко, Валерія Воробйова із задоволенням переклали деякі з них.
Від одного до десяти (Веселий рахунок) переклад Н. Забіли
Ось ОДИН, чи ОДИНИЦЯ,
І тонка, й пряма, як спиця.
А оце ось цифра ДВА.
В неї кругла голова,
Довгий хвіст, зігнута шийка,
Отака, як бачиш, двійка!
Перші цифри – дві сестри,
Ось і третя цифра ТРИ.
Трійку, третій із значків,
Складено із двох гачків.
Ось ЧОТИРИ жартівливо
Випинають лікоть вліво.
Читай також: Вірші Агнії Барто для найменших: 10 віршиків з нашого дитинства
Потім вийшла погулять
На папері цифра П'ЯТЬ,
Руки вправо простягнула,
Ніжку бубличком зігнула.
Від одного до десяти С.Маршак
Цифра ШІСТЬ – немов замок:
Знизу – круг, вгорі – гачок.
Цифра СІМ – як кочерга:
В неї, бач, одна нога!
В цифри ВІСІМ – два кільця
Без початку, без кінця.
Цифра ДЕВ'ЯТЬ, чи ДЕВ'ЯТКА,
Наче в цирку акробатка:
Сторчака як перевернеться,
Зразу шісткою обернеться!
Кругла, наче буква О,
Цифра НУЛЬ, або ніщо.
Як стоїть він сам-самісінький,
То й не значить нічогісінько!
Та як одиницю поруч
Ми поставимо ліворуч,
То із двох значків у нас
Цифра ДЕСЯТЬ стане враз!
Казка про дурне мишенятко (переклад М. Пригари)
Мишка ввечері співала:
– Спи, маленький! Замовчи!
Дам тобі шматочок сала,
Недогарочок свічі.
Мишеня пищить спросонку:
– Ти співаєш дуже тонко,
Ти, матусю, не співай,
Краще няньку пошукай.
Вибігає мишка-мати,
Стала качку в гості звати:
– Ви приходьте, тьотю качко,
Мишенятко колихати.
Заспівала качка дзвінко:
– Кря-кря-кря! Засни, дитинко!
Після дощику в саду
Черв'ячка тобі знайду.
Їй пищить маленька мишка:
– Одійди мерщій од ліжка!
Голосні твої пісні
Не сподобались мені.
Вибігає мишка-мати,
Стала жабу в гості звати:
– Ви приходьте, тьотю жабо,
Мишенятко колихати.
– Ква-ква-ква! – співає жабка,
– Спи, мишатко – сіра лапка.
Дам тобі я комара.
Чуєш? Спатоньки пора.
Їй пищить маленька мишка:
– Одійди мерщій од ліжка!
Бо нудні твої пісні,
Не сподобались мені.
Вибігає мишка-мати,
Та конячку стала звати:
– Ждем вас, тітонько конячко,
Мишенятко колихати.
– І-гі-гі, – конячка рже,
– Спи, маленький, годі вже!
Я для тебе, молодця,
Дам свіженького сінця!
Та пищить маленька мишка:
– Одійди мерщій од ліжка,
Бо страшні твої пісні,
Не сподобались мені!
Вибігає мишка-мати,
Стала свинку в гості звати:
– Ви приходьте, тьотю свинко,
Мишенятко колихати.
Заспівала хрипло свинка:
– Хро-хро-хро! Засни, дитинко!
Спи, дурненьке! Лю-лю-лю!
Я морквиночку куплю.
Їй пищить маленька мишка:
– Одійди мершій од ліжка!
Читай також: ТОП-3 пізнавальних книг для дітей від 3 до 6 років
Дуже хриплі ці пісні
Не сподобались мені.
Вибігає мишка-мати,
Стала курочку гукати:
– Ви приходьте, тьотю Курко,
Мишенятко колихати.
Заквохтала курка дзвінко:
– Ко-ко-ко, не плач, дитинко!
Лізь під крильце, дорогенький,
Там і сухо, і тепленько.
Їй пищить маленька мишка:
– Одійди мерщій од ліжка!
Голосні твої пісні,
Не сподобались мені!
Вибігає мишка-мати,
Стала щуку в гості звати:
– Ви приходьте, тьотю щуко,
Мишенятко колихати.
Заспівала тьотя щука,
Та не чути ані звука.
Б'ється, б'ється так і сяк
– Не співається ніяк.
Їй пищить маленька мишка:
– Одійди мерщій од ліжка!
Дуже тихі ці пісні
Не сподобались мені.
Вибігає мишка-мати,
Стала кицю в гості звати:
– Ви приходьте, тьотю кицю,
Мишенятко колихати.
Заспівала киця нишком:
– М'яу, м'яу! Ляжеш в ліжко.
Треба спати! Лю-лю-лю!
Я дитиноньку присплю.
А мишатко відповіло:
– Ти співаєш дуже мило,
От хороші ці пісні!
Заспівай-но ще мені!
Прибігає мати-мишка,
Подивилася на ліжко:
Мишеня своє шукає,
А мишатка вже немає.
От так неуважний (переклад Г. Бойко)
Жив чоловік неуважний
На вулиці Вантажній.
Вранці він сорочку взяв,
Руку всунув у рукав,
Але що за плутанина! –
Не рукав то, а штанина.
От так неуважний
З вулиці Вантажної!
Взяв пальто він із гвіздка...
– То не ваше! – хтось гука.
Надівати став гамаші –
Знов кричать йому: – Не ваші!
От так неуважний
З вулиці Вантажної!
Замість шапки на ходу
Він надів сковороду.
Узувався – став на п’яти
Рукавиці натягати.
От так неуважний
З вулиці Вантажної!
От якось у трамваї
Він на вокзал спішить,
Враз двері відкриває
Й кондуктору кричить:
– Високоповажний,
Вагонопровожатий,
Вагоноповажний,
Високопровожатий!
Часу у мене мало,
Я мав зійти за мить.
Вокзал біля трамваю
Чи можна зупинить?
Кондуктор здивувався –
Якраз трамвай спинявся.
От так неуважний
З вулиці Вантажної!
Читай також: Ох вже ці казкарі! 8 зірок, які написали книги для дітей
Він пішов тоді в буфет,
Щоб купити там білет.
А тоді помчав у касу
Купувати пляшку квасу.
От так неуважний
З вулиці Вантажної!
Ось прибіг він на перон,
Вліз в одчеплений вагон,
Вніс вузли і чемодани
І розтикав під дивани.
Сам в кутку перед вікном
Він заснув спокійним сном.
Прокидається під ранок –
Що воно за полустанок?
Люди всі йому підряд
Кажуть: – Місто Ленінград.
Ще поспав він та й схопився,
У віконце подивився,
Бачить – знов вокзал стоїть!
Здивувався мимохіть.
– Що, – питає, – за стоянка, –
Бологоє чи Слов’янка?
Люди всі йому підряд
Кажуть: – Місто Ленінград!
Ще поспав він та й схопився,
У віконце подивився, –
Перед ним вокзал стоїть...
Як це диво зрозуміть?
– Що за станція? – питає, –
Дибуни це чи Ямськая? –
Люди всі йому підряд
Кажуть: – Місто Ленінград!
Закричав він: – Що за жарти?
Чи так довго їхать варто,
Щоб приїхати назад,
У той самий Ленінград?
От так неуважний
З вулиці Вантажної!
