Часто батькам не просто розповісти дитині про те, що її прийняли. Психологи і прийомні батьки, які вже пройшли через це, вважають, що найкраще це говорити потрібно в віці від 5 до 7 років, бо саме в цей час дитина тільки починає цікавитися життям, ставити безліч питань. Цей етап – найвідповідальніший і страшний для прийомних батьків, але ловити шанс потрібно саме в цей період, коли дитина здатна усвідомити отриману інформацію.

Оголошення батьками про усиновлення може стати шоком для дітей в підлітковому віці. Кожна людина на своєму прикладі розуміє, що саме в період 12-15 років світ здається злим, жорстоким. Також в цей період дуже загострені почуття дитини, тому новина про реальне походження може зіпсувати психіку дитини і зламати їй життя. Дитина просто не буде спати ночами з такою правдою. Це не потрібно ні тобі, ні їй!

Усвідомлення для дітей приходить дуже повільно, тому батькам потрібно запастися терпінням і нервами. Дитині потрібно буде розповідати по кілька разів про те, що її прийняли, щоб донести цей факт. Спочатку мозок дитини ще просто не сприйняв інформацію та всіляко їй противиться.

Спокійна сімейна година – це найкращий період для розмови з дитиною. Вибравши момент, коли немає ні матеріальних, ні емоційних проблем, батьки роблять подушку безпеки для психіки дитини. Тому мир і спокій в родині – ключ до правильного розуміння.

Як підготуватися до розмови про усиновлення

Супроводом сімей з прийомними дітьми займаються спеціалізовані центри, що знаходяться в кожному місті, де є дитячі будинки. Факт того, що вони є, упускають багато батьків. Також в таких центрах є спеціальні курси для підготовки батьків. Цей курс допоможе батькам провести процедуру розмови з дитиною безболісно.

Як кажуть багато психологів, панацеї для ідеальної розмови з дітьми просто немає. На курсах психологи з батьками розбирають кілька варіантів розвитку подій. Існують різні способи розповісти дитині про те, що її прийняли. Один з найпопулярніших – подивитися з дитиною фільм про усиновлення. Також досить хорошим варіантом вважається написання розповіді або казки про походження дитини. Казки, перекладені на життя з героями у вигляді лісових тварин – чудовий варіант. Такий підхід буде легшим і для батьків, як й так перебувають в стресі через необхідність бесіди.

Батьки не повинні говорити незрозумілою і науковою термінологією. Головне завдання – це донести до дитини те, що її прийняли, і не пошкодити їй психіку. Бесіда з дитиною повинна проходити нормальною мовою, яка зрозуміла дитині. Дитина повинна відчути свою значимість і батьківську любов.

Бесіда з прийомною дитиною про справжніх батьків

Таке питання варто очікувати в першу чергу. Дитина може і не поставити його відразу, в лоб, але вона неодмінно запитає про це, тому потрібно бути напоготові. Такі питання, як «А чому вони мене кинули? Хто вони були? Де вони працювали? Чому я ним став не потрібен?» Просто закрадаються у підсвідомість дитини. При такому питанні дитини, потрібно зрозуміти співвідношення біологічних і прийомних батьків і не наробити помилок.

Те, як прийомні батьки ставляться до біологічних показує, як дитина буде відчувати себе. Чи були біологічні батьки поганими? Чому вони відмовилися від такого дива, як ця дитина? Які у них були життєві труднощі? Залежність від наркотичних засобів або в'язниця роблять людей нещасними. Прийомні батьки повинні пошкодувати біологічних. А дитина в свою чергу має відчути те, що його не кидали, що він – найкращий, що було в житті, тільки щастя дісталося іншим, не біологічним батькам. Варто дитині сказати, що через складні життєві обставини, його справжнім батькам довелося це зробити. Ідеалізація образів справжніх батьків – непотрібна річ. Головне – це вселити дитині думку про те, що батьки відмовилися від нього не через його погану поведінку, неакуратність, тощо. Таке ставлення врятує незміцнілий організм дитини від стресу.

Читай також: Що потрібно для усиновлення дитини: відповідає юрист

Збір інформації про батьків – теж важлива річ. Дитина має можливість знати все про біологічних батьків, про родичів. Не варто забороняти дитині дізнаватися все про минуле.

Ніхто не знає, яка у дитини буде реакція на таку розмову. Бувають різні випадки: хтось починає дуже довго думати про це, а хтось намагатиметься абстрагуватися від таких думок і буде жити, як раніше. Незважаючи на це, батьки повинні бути готові до всього, до будь-якого повороту. Відповіді на різні питання, підтримка дитини в важкий період для неї, турбота – все це в сукупності допоможе маленькій людині впоратися зі своїми думками набагато швидше і легше. Головне – показати всю любов і не боятися дитини.

Фото: depositphotos