Наша героїня - Наташа. Щасливиця, у якої вже ось-ось народиться синочок. Знайомтесь! Наші активні читачки, які відвідують свята Pregnansy Day (їх регулярно влаштовує журнал «Твій Малюк» у Києві, Львові та Одесі), напевно запам'ятали її, адже вона вела всі ці заходи!
Спочатку Наташа тільки планувала появу дитини і накопичувала корисну інформацію, проте протягом останнього сезону наших заходів всі виступи фахівців приміряла на себе. Зате тепер можна не сумніватися в тому, що Наталочка впорається і з доглядом за новонародженим, і з годуванням. І звичайно ж, не забуде про те, що ще одна людина потребує уваги і любові - молодий татусь.
Але одна справа теорія, нею ми з місяця в місяць ділимося з нашими читачами. Інше - практика. Ось за цим ми і пропонуємо поспостерігати!
Що тебе чекає?
У сім'ї Наташі зараз всі готуються до Нового року і народження маляти. Його вже чекає затишна кімната і симпатичний одяг, мама вкотре вчить інформацію про пологи і налаштовує себе на те, що все пройде благополучно, найкращим чином. Ми попросили її поділитися своїми переживаннями, емоціями, планами і виявилося, що у Наталочки відмінний літературний талант.
Радимо майбутнім мамам теж вести подібний щоденник. Потім так приємно його перечитувати! З наступного номера ми готові почати серію статей про малюка і чекаємо новин від його мами! Ну а зараз бажаємо їй легких пологів! ..
Щоденник щасливої матусі
На вас колись виливали відро холодної води? Зненацька. Вночі? Ось приблизно те, що я відчула, побачивши дві смужки на тестові на вагітність. З переляку я забула, що саме вони означають – позитивний чи негативний результат. В вухах шуміло, в очах темніло, серце, здавалося, от-от вистрибне з грудей. І це при тому, що вагітність ми планували давно і свідомо йшли до цього майже рік.
Я бігала квартирою і не могла повірити, що більше моє життя ніколи не буде колишнім. Звідси я зробила висновок № 1: як би сильно кожна з нас не хотіла мати малюка і наскільки б, здавалося, не була до нього готова, – новина про вагітність завжди вибиває землю з-під ніг!
Це сталося 9-го травня, країна якраз згадувала героїзм українських чоловіків... І вже тоді я була впевнена, що вагітна справжнім чоловіком. Чи відчувала я страх? Так! Я і зараз інколи не вірю, що зовсім скоро колисатиму крихітку на руках і співатиму колискових. Новина про мою вагітність ощасливила усю мою родину, тим паче, що здійснилася ще одна моя мрія.
Старша сестра на той час теж була вагітна другою дитиною. Виходить, що 2 сестри практично одночасно народять малюків – саме так ми із сестрою мріяли вже давно! Звідси я зробила висновок № 2: немає нічого неможливого! Якщо дуже сильно чогось хотіти, це обов’язково здійсниться! Словом, з того моменту розпочалося моє нове життя, нові емоції, відчуття, переживання і… токсикоз.
Спала я сидячи, їла виключно огірки з апельсинами і пила водичку. Тож на 16-му тижні вагітності стала такою худою, як ніколи до цього! А ще я постійно прислухалася до малюка – так мені хотілося відчути бодай малесенький його поштовх. Чітко пам’ятаю, як це сталося! Вночі перед сном малюк так сильно мене штурханув, що сумнівів не лишилося зовсім – це був перший справжній удар нашого майбутнього чемпіона.
Пам’ятаю також перше УЗД. Спостерігати, як швидко росте твоя крихітка, чути її серцебиття, знати, що вона здорова... Здається, саме тоді починаєш розуміти усі тонкощі материнства!
Буде хлопчик!
На 17-му тижні ми дізналися, що у нас таки «скромний» хлопчик! Коли лікарка розглядала його, він щосили ховав ручками обличчя – соромився. Безперечно, одне з питань, яке турбує будь-яку вагітну, – приблизна дата народження малюка. Мені спочатку ставили середину січня, потім – середину грудня. Зараз – Новий рік. Тато малюка жартує, що ми прокинемося на Новий рік, а наш синочок чекатиме на нас під ялинкою. Чесно кажучи, я дуже хочу народити якомога швидше. Хоча чекати залишилося не так і багато, але Новий рік ми дуже хочемо зустрічати вдома, біля своєї ялинки. Тому я щовечора розмовляю з Дарієм (так ми вирішили назвати сина) і переконую його, що Новий рік – домашнє свято! «Підкуповую» Дідом Морозом, який обов’язково принесе йому подаруночок під ялинку. Мені дуже подобається 25 грудня. В цей день православні католики святкують Різдво. Та, насправді, таке відчуття, що маленьким чоловікам так комфортно у маминому животику і їм так не хочеться покидати це унікальне місце, що вони ладні залишатися там, аж поки борода не з’явиться!
А тим часом у мене проявляється період гніздування. Буквально за місяць ми переклеїли шпалери (з допомогою друзів), вперше прибивали плінтуси, клеїли багети, вішали гардини, вже склали дитяче ліжечко, застелили там постіль, поставили нічничок, розклали симпатичні костюмчики у комоді, розвісили гірлянду! Залишилося нарядити ялинку – і все! Можна отримувати свій найбажаніший новорічний подаруночок!
Фото: надано героїнею статті, depositphotos.com
