А затем, чтобы не остаться сам на сам с этой проблемой, следует узнать полезную информацию, познакомиться с такими же родителями недоношенных деток либо с теми, кто прошел этот тяжелый этап жизни.
Талантливый семейный фотограф и фотограф новорожденных малышей Ganna Ginda не на словах знает, что такое выхаживание недоношенного младенца, потому что сама является мамой крохотульки, которая поспешила появиться на свет с весом в 1 400 г. Сейчас Ариночка – принцесса, которой скоро исполнится полтора года. А тогда это был малюсенький комочек счастья, и очень беззащитный... В помощь родителям, у которых появились недоношенные малыши, Анна у себя на страничке собрала важную информацию, которая может понадобиться и им: контакты и ссылки. С ее позволения мы публикуем ее материал у нас на сайте.
Якщо у вас чи ваших близьких дитина народилася раніше терміну, що може стати в нагоді?
Практичні лінки і контакти:
- Порадитися, поговорити, попросити допомогу – група Асоціації батьків передчасно народжених дітей Асоціація батьків передчасно народжених дітей «Ранні пташки»;
- Якщо потрібна серйозна фінансова допомога – Українська Біржа Благодійності і Благодійний Фонд «Свічадо»;
- Одяг для передчасно народжених дітей – Раненько;
- Ккнига, яку варто скачати, – «Недоношені діти» безкоштовно тут goo.gl/5mnziY;
- Консультанти з грудного вигодовування Victoria Nesterova, Tamara Andreeva (і перинатальний психолог), Наталья Мовчан (і перинатальний психолог), у Львові – Natalia Orel;
- Педіатри, які не бояться брати таких дітей під патронаж після виписки – клініка Медичний Центр Педіатрії Розвитку «Особливі», Natali Bravistova у Добробуті.
Мій досвід або як підтримати і не налажать:
- Напишіть і спитайте, яка треба допомога. Можливо треба поїхати й привезти одяг з Раненько, купити молоковідсмоктувач, поїхати пошукати ліки (а деякі препарати дуже важко знайти). Можливо треба посидіти зі старшими дітьми чи вигуляти собаку. Якщо складна ситуація, то треба гроші: можна просто дізнатися номер картки.
- Не пишіть дивні фрази «Співчуваю», «Бог дає всім по силам», «іспитанія дєлают сільнєє», «ой за шо ж це нам/вам таке».
- Не пишіть щодня «Ну шо там». Зазвичай це питання тижнів, а часто місяців.
- Пишіть. Розкажіть як у вас справи, спитайте поради про щось, киньте лінк на класний серіал. Іноді, коли всі сплять, а ти о третій ночі куняєш над годуванням через зонд, не вирубитися тобі допомогає хтось в онлайні з ідіотським анекдотом.
- Спитайте, чи можна прийти. Хтось хоче побути один, хтось ні. До мене приходили майже щодня, це відволікало. І приносили поїсти, шо теж важливо)
- Принесіть каву, книжку, флешку з фільмом.
- Якщо дитина в реанімації, а маму вже виписали, найважче це вечори, коли вони їдуть з лікарні додому, лишаючи малюка. Заберіть їх, поїдьте разом, запросіть на вечерю, покатайтеся на метро і розкажіть про щось своє.
- Якщо ви бачите, що мама чи тато не вигрібають морально, знайдіть їм контакти психолога.
Читай также: Дедушка по призванию: трогательная история человека, который навещает недоношенных детей
Ну, і можна написати мені, я прибігаю, приношу каву і роблю фоточки на пам'ять, це безкоштовно і це моя вдячність Всесвіту за Аріну.
Фото: Анна Гинда
