Термін «синдром ляпасів» - це не наукова назва, проте досить промовиста, коли йдеться про інфекційну еритему. Це інфекційне захворювання має ще одну неофіційну назву – п’ята хвороба. Бо лікарі класифікували її і внесли до переліку типових «дитячих» інфекцій саме п’ятою, після кору, скарлатини, краснухи і вітрянки.

Що викликає інфекційну ерітему

Таке типове для захворювання почервоніння дитячих щік - робота дрібного, але дуже підступного вірусу — Parvovirus B19. Першими симптомами можуть бути підвищена температура, нежить, біль у горлі чи загальне нездужання. Тому на початку легко переплутати цю інфекцію зі звичайною застудою. Лише через кілька днів на обличчі раптово з’являється «ляпас» — характерна червона пляма, яка й дала назву синдрому. Важливо не сплутати цю інфекцію з алергічною реакцією. Проте, немовлята не в групі ризику – найчастіше еритему діагностують у дітей 5-9 років, але можуть захворіти і старші, і навіть дорослі.

Як поширюється інфекція

Вірус передається переважно повітряно-краплинним шляхом і вражає клітини-попередники еритроцитів у кістковому мозку. Достатньо, щоб дитина поруч чхнула чи кашлянула. Але можна заразитись і контактним шляхом – якщо вірус від носія потрапив на речі чи, а здорова дитина торкнулася їх, а потім до обличчя. Найбільша підступність у тому, що заразною людина стає ще до появи висипу, коли симптоми нагадують банальне ГРВІ. Як тільки на щоках проявляється «ляпас», ризик передати вірус іншим зазвичай зменшується.

У дитячих садках та школах саме це створює проблему: інфекція встигає поширитися до того, як її виявлять. Проте в більшості випадків вона минає без серйозних ускладнень.

Симптоми у дітей і дорослих

Класична картина у дітей виглядає так: спочатку легке нездужання, головний біль, іноді підвищення температури. Потім — яскраво-червоні щоки, далі висип поширюється на тулуб та кінцівки, набуваючи мереживного візерунку. У теплі чи під час фізичної активності плями стають інтенсивнішими, а в спокої можуть тьмяніти.

У дорослих інфекційна еритема часто протікає інакше. Червоні щоки з’являються не завжди, натомість частіше виникають болі у суглобах — особливо в кистях і колінах. Такі артралгії можуть тривати тижнями і нагадувати ревматичні хвороби.

Чи небезпечно це захворювання

Для більшості здорових дітей синдром ляпасів не становить серйозної загрози. Висип минає протягом кількох днів або тижнів, не залишаючи слідів. Однак існують винятки. Особливої уваги вимагають діти з хворобами крові, наприклад серповидноклітинною анемією, оскільки вірус може спричинити різке падіння рівня еритроцитів. У людей з ослабленим імунітетом інфекція іноді триває довше й викликає хронічну анемію. 

Небезпечна еритема для під час вагітності: парвовірус B19 здатен проникати через плаценту і на ранніх термінах може викликати тяжкі ускладнення у плода. Саме тому у випадку контакту з інфекцією майбутнім мамам радять консультуватися з лікарем.

Діагностика вірусної еритеми

Найчастіше лікарю достатньо подивитися на дитину: характерний «ляпас» на щоках та історія попередніх симптомів говорять самі за себе. Додаткові аналізи призначають лише у складних випадках. Це може бути тест на антитіла або ПЛР-аналіз, що виявляє ДНК вірусу.
Важливо також відрізнити інфекційну еритему від інших висипних хвороб — кору, краснухи, алергії чи скарлатини. Саме тому краще не ставити діагноз самостійно, а довірити це педіатру.

Читай також: Топ-10 міфів про дитяче здоров'я і безпечне лікування

Лікування п’ятої хвороби

Специфічних ліків проти парвовірусу не існує. Терапія симптоматична: достатнє пиття, відпочинок, контроль температури. Якщо є біль або жар, лікар може призначити безпечні жарознижувальні засоби. Висип сам по собі лікування не потребує. Дитина, що перехворіла отримує пожиттєвий імунітет. Батькам важливо не панікувати, забезпечте спокій, стежити за температурою, давати достатньо рідини та виділити окремий посуд та рушники. Уникайте перегріву та прямих сонячних променів – це посилює висип.

Звісно, особливі підходи потрібні для груп ризику. У разі апластичного кризу може знадобитися переливання крові, а при тяжких ускладненнях — госпіталізація. Але це радше виняток, ніж правило.

► Якщо у сім’ї є вагітна жінка з невідомим імунним статусом, важливо обговорити ситуацію з лікарем, щоб оцінити ризики. 

Чи можна запобігти захворюванню

Вакцини від Parvovirus B19 немає. Єдиний спосіб зменшити ризик зараження — дотримання елементарної гігієни: мити руки, навчати дітей прикривати рот і ніс під час кашлю та чхання, регулярно провітрювати кімнати. Повністю захиститися від вірусу неможливо, але можна знизити ймовірність поширення.

Джерела: Cdc.gov, Msdmanuals.com, Healthychildren.org, МОЗ України