Істерика - це екстремальна форма вираження негативної емоції, реакція на зовнішній подразник, найчастіше на відмову зробити або купити те, що малюку зараз дуже потрібно (або він так вважає). Приблизно до 5-7 років він вже зможе самостійно контролювати свої емоції та істерики припиняться, ну, або максимально зменшитися їхня ймовірність у високочутливих дітей-кульбаб. Істерику завжди простіше запобігти, ніж потім зупиняти – адже це може бути дуже непросто. У такому стані нервова система малюка максимально напружена, він практично не чує те, що йому кажуть, може активно протестувати проти тактильного контакту, не давати себе обійняти і не може зупинитися. Як не дивно, головне для дорослих у цій ситуації не піддатися негативним емоціям і не поводитися агресивно до малюка. А ще не робити таких помилок.

Погрози та покарання

Коли дитина сильно засмучена, емоційно перезбуджена, будь-які покарання, тайм-аути та погрози лише посилюють її емоції. При цьому все ж таки не можна дозволяти дитині виявляти в ці моменти агресію до інших або нашкодити собі. Незважаючи на ці рамки, які повинні витримуватися завжди, потрібно дозволити дитині виплеснути енергію, що накопичилася, максимально безпечно і спробувати знизити напругу.

Не зізнавайся у безсиллі

Не варто говорити дитині «я не знаю, що з тобою робити, коли ти такий» - це може лише посилити емоції, а крім того, підірвати довіру до дорослого та розвинути невпевненість та відчуття незахищеності у дитині.

Не заважай відчувати розчарування

Розуміння того, що малюк не отримає ще одного печива або чергової іграшки, однозначно викликає розчарування, яке може вилитися в істерику. Відчути розчарування – це нормально, фрустрація може стати приводом для змін, тому важливо не забороняти відчувати цю емоцію, не заганяти її всередину, а навчитися з ними справлятися по-дорослому. А на це потрібен час.

Не залишай наодинці з розчаруванням

Просто ігнорувати істерику – не найкращий варіант. Дорослий має бути поруч. Навіть якщо дитина протестує. Це важливо, щоб він не відчув себе нікому не потрібним і не нашкодив собі чи оточуючим.

Не використовуй логіку

Під час істерики нервова система малюка перебуває в крайньому ступені напруги, а будь-які зовнішні подразники його лише посилюють. Намагатися розмовляти з дитиною в такому стані, нагадувати про правила або питати про причини сліз – марно. Логічна частина сприйняття заблокована і він просто не сприймає ваших слів.

Не карай дитину під час та після істерики

Важливо розуміти, що істерика – це не вибір дитини, вона потребує співчуття, підтримки та навчання, а покарання не тільки нічим не допоможе, а й переконає малюка, що у нього немає підтримки у цьому світі.

Не став тавро на дитину

Навіть якщо істерики трапляються часто, це не привід ототожнювати їх із самою особистістю дитини. Слова типу «Хлопчики не плачуть», «хороші дівчата так не поводяться», «чому ти такий злий?» вселяє дитині впевненість, що з нею щось не так, вона погана і не варта любові. Адже він поки що не може контролювати свої надто сильні емоції.

Не забороняй дитині плакати

Сльози – один із найефективніших способів виплеснути надлишок емоцій, тому ніколи не варто зупиняти малюка, якщо він плаче. Заборона на сльози та спроба дитини їх стримати може викликати в ньому ще більше почуття розчарування та агресію. Крім того, ці слова можуть бути сприйняті дитиною як вияв того, що її не підтримують і взагалі не люблять.

Не наводь приклад своїх історій

Такий метод, за словами психологів, зовсім не виправдовує себе. Важливо, щоб дитина зосередилася на своїх емоціях і вчилася з ними справлятися, а приклади з батьківського або чужого життя тільки збивають з пантелику і ще більше розтривожити.

Не забороняй відчувати емоції

Кричати дитині, що плаче «Припини!», «Замовкни!», «Припини засмучуватися» - не розумно, безглуздо і дуже небезпечно для його нервової системи. Адже якби він міг, він і так би не засмучувався чи не плакав. У період фрустрації дитина повинна відчувати співчуття і підтримку, а не агресію у відповідь.

Читай також: Дитині потрібні кордони, але не плутайте їх з покараннями

Дитячі істерики це складно, вони практично завжди викликають у дорослих агресію у відповідь, але різниця в тому, що доросла людина, на відміну від дитини, в змозі контролювати свої емоції. Не варто забувати про інтереси дитини і пам'ятати, що складний період обов'язково закінчиться, а від того, як ми переживемо його залежить, чи довірятиме малюк нам і собі в майбутньому.

Фото: depositphotos