Ревнощі дитини до одного із батьків зустрічаються доволі часто. Зазвичай це ревнощі до того з батьків, хто представляє протилежну стать, хоча буває і навпаки.

Вони можуть проявлятися найрізноманітніших формах: фізичній агресії по відношенню до «суперника» (побиття, кусання, відштовхування), обзивання («Ти поганий/на, я тебе не люблю»), відмові гратися із ним, недопускання його до купання, годування та ін. 

Сучасна психологічна наука стоїть на тому, що такого роду ревнощі не є відхиленням, а, навпаки, становлять собою один із етапів психосексуального розвитку людини та проходять до 5-6 річного віку. Тож, якщо ревнощі не проявлені занадто сильно, не завдають суттєвої шкоди ні дитині, ні батькам, а також не продовжуються довше зазначеного віку, батькам можна не бити на сполох, а спокійно та з розумінням «перечекати цей дощ».

Якщо ж ситуація із ревнощами дитини до одного з батьків виходить із під контролю, створюючи проблеми в родині, рекомендовано звернутися до дитячого психолога чи спробувати розібратися із ревнощам самостійно, керуючись наступними положеннями.

Як побороти ревнощі дитини до одного з батьків

Переконайтеся, що дитина відчуває саме ревнощі, а не неприязнь по відношенню до одного з батьків з тієї причини, що він її, наприклад, ображає.

Дитина може ревнувати одного із батьків, якщо їй не вистачає його уваги. Частіше обіймайте дитину та кажіть їй про свої ніжні почуття до неї, проводьте з нею більше часу, спілкуйтеся, грайтеся тощо.

Завжди пояснюйте дитині, яка проявляє ревнощі, що її ви любите по-одному, як свого любого сина/дочку, а чоловіка/дружину – по-іншому, як свою кохану людину.

Старайтеся від самого народження дитини організувати свої роботу та побут так, щоб дитиною у однаковій мірі займалися обоє батьків. Так у дитини сформується більш-менш однакова прив’язаність до кожного із них і це суттєво знизить ризик виникнення ревнощів у дитини.

Ототожнюйте дитину з тим із батьків, до якого вона ревнує. Якщо, наприклад, дівчинка ревнує тата до мами, можна часто повторювати: «Ти така ж розумна (красива, талановита, працьовита та ін..), як твоя мама».  Але вказувати слід на реальну подібність, щоб дитина сама могла її помітити. Один із законів психології: нам подобаються люди, які схожі на нас за нашими позитивними якостями. Тож, якщо дитина помічатиме свою подібність із тим із батьків, до кого ревнує, вона стане більш приязно до нього ставитися, оскільки бачитиме в ньому себе. А як же себе не любити?! Це знизить рівень ревнощів.

Читай також: Дитина занадто сильно засмучується через помилки: як йому допомогти?

Після 5-6 років діти в нормі перестають ревнувати одного із батьків до іншого, оскільки в цей час у них починає активно формуватися своє особисте маленьке соціальне середовище. Так, в дитсадку вони вже не граються із усіма підряд, а вичленовують тих, хто їм більше до вподоби. Також у них з’являються «наречена» та «наречений», а тому ревнива прив’язаність до одного з батьків починає зникати. Тож, надмірно ревнивих дітей слід частіше водити туди, де вони можуть досхочу навтішатися спілкуванням із іншими людьми різної статі.

У кожної дитини є певні потреби. Можна зробити так, щоб котрусь чи кілька із них дитина могла задовольнити тільки при взаємодії із тим з батьків, до кого вона ревнує. Наприклад, хлопчикові, який ревнує маму до тата й полюбляє з кимось складати пазли, мама може сказати: «Я не вмію складати пазли. Тому ти будеш робити це тільки з татом, який любить і уміє їх складати так само, як і ти». Тут ви не лише підкреслити спільне між ревнивцем і його «супрником», але й підштовхнете дитину до необхідності встановлювати хороші стосунки з тим, хто тільки один здатен задовольнити його потребу.

Не ображайтеся на дитину, якщо вона ставиться до вас неприязно через ревнощі до вашого шлюбного партнера. Усвідомте та прийміть як данність, що ваша дитина – маленька людина, яка розвивається за певними законами та закономірностями психології, які не створювала та не обирала. Проявляйте по відношенню до неї максимум любові, розуміння і терпіння і тоді позитивні плоди такого ставлення не забаряться з’явитися.

Наш автор і фахівець:

Оверченко Аліна,

канд. психол. наук,

практичний психолог

тел.: (099) 041 34 79

Фото: depositphotos