Зрозуміло, що будь-які штампи та ярлики не можуть прийматися за істину, тим більше, коли йдеться про особистість, що розвивається. Але все-таки досить часто ми чуємо думку (навіть із вуст психологів), що світом правлять трієчники, а багато відомих людей були двієчниками в школі. Що саме ті діти, які не дуже-то викладаються в школі, мають більше шансів прожити наповнене і щасливе життя.
І хоча цей постулат досить спірний, потрібно визнати: відмінні результати у школі не завжди є гарантією успіху в подальшому житті і вже точно не гарантією щастя!
Трієчники бувають різними
Обмовимося: виправдовувати лінь і постійне небажання працювати над собою ми не станемо! Якщо трієчник у вас такий, шансів досягти успіху у нього небагато.
Трієчники бувають різними.
Одні роблять здебільшого те, що їм подобається, і досягають успіху в цьому.
Вони відмовляються робити "тупі уроки з географії", але виграють олімпіади з літератури.
Інші - лінуються, розважаються, мало чим захоплюються, навіть поза школою. Вони не вміють і не люблять навчатися, пізнавати, дізнаватися, пливуть за течією, видавлюючи з себе атестат заради мами і тата.
Перші мають шанси на успішне та цікаве майбутнє.
А другі ризикують влитися в ряди сірих особистостей, які так і не досягли нічого вартісного, не знайшли себе, а їхні таланти не отримали розвитку.
Типи відмінників
Але ж і відмінники всі різні. Багато хто з нас ще в школі відрізняли «зубрилок» від допитливого розуму.
Незмінну повагу у нас викликав той, хто добивався всього своїм розумом, з радістю вчився, пізнавав і вражав нас яскравими інсайтами.
Учні, які отримували гарні оцінки завдяки невпинному сидінню над підручниками, годили вчителям і тряслися над кожною п'ятіркою, ставали об'єктами глузувань.
Хто з них може досягти успіху? Найімовірніше, розумник і натхненний геній. А зубрилці завжди відводиться почесна роль ретельного і старанного виконавця у... трієчника.
Сильні сторони трієчників
Які якості "хороших" трієчників допомагають їм досягти важливих результатів і стати успішними і, можливо, навіть щасливими дорослими?
Високий емоційний коефіцієнт
Такі якості навряд чи є у байдужих до всього дітей, а у вільнодумних учнів. Саме тих, хто дозволяє собі робити те, що хочеться, і відмовляються виконувати дурні на їхній погляд завдання або нецікаві для них уроки. Серед сучасних дітей таких багато. Вони просто не розуміють, навіщо вчити застарілі параграфи з інформатики, вимагаючи, щоб їм викладали програмування. А якщо цього немає, то спокійно ставляться до трійок з предмета, який вони знають краще за вчителя.
Вони захоплюються, пробують, розчаровуються... І знову пробують. У дорослих це називається незалежністю суджень і вважається головною умовою для успішної реалізації.
- Відмінники часто витрачають багато часу й сил на те, що їм нецікаво, але треба для атестата або хорошого табеля.
Хоча, знову ж таки, не варто рівняти всіх за одним шаблоном. Є розумники, яким все дається просто або вони вміють знаходити цікаве в усьому. Це цінна якість, яка теж допомагає досягти успіху.
І за інших рівних умов регулярно перемагають у конкурентній боротьбі.
Вміння не зациклюватися на оцінках
Справедливості заради необхідно відзначити, що і трієчникам потрібна похвала. Але вони вчаться відокремлювати себе від оцінок і оцінювання (за наявності відповідної підтримки батьків) досить рано. А це дуже важлива якість для тих, хто хоче досягти успіху і не опускати руки після перших невдач.
- Відмінники часто попадаються в пастку кола хороших оцінок. У багатьох рано чи пізно приходить час, коли 12 балів здобувають вищу цінність і стають значущими самі по собі. Їм не можна псувати табель, засмучувати батьків, важливо підтримувати статус... Ось і виходить, що менше свободи і більше зацикленості. Найнебезпечніше в цій справі: коли оцінки важливіші за знання, якщо вони для галочки.
Високі здібності в умінні домовлятися
Так, трієчники - бунтарі за натурою, але вони швидко навчаються вибудовувати непрості стосунки з однокласниками, вміють просити про допомогу, долати ніяковість. А як доводиться домовлятися з вчителями! Такого досвіду ведення складних переговорів немає навіть у багатьох дорослих. Їм доводиться доводити особливість, переконувати, що той чи інший урок не зробив через нерозумність нераціонального використання часу на непродуктивну роботу.
- Відмінники спілкуються зі світом частіше мовою своїх позначок. Їм не треба «викручуватися».Звідси можуть бути гірші результати в переговорах, якщо у них слабкі позиції.
Виробляється стійкість до критики
Люди, що не бояться відстоювати право залишатися самими собою, мало коли заслуговують на похвалу звичайного вчителя. І на початковому етапі такі діти ризикують отримати низьку самооцінку. Але найчастіше доводиться виробити у собі терплячість до критики. Зрозуміло, це залежить від темпераменту і сили характеру, а також від вашого (мами й тата), посилу. Але в усвідомлених бунтарів сильніший психологічний захист від невдач.
- Відмінники, які бажають триматися на досягнутій висоті, болісніше проживають свої промахи. І сила стресу тут прямо пропорційна стажу відмінників. Особливо якщо навіть для рідної мами 9 балів з мови - шок і біль, а " тато "не розуміє, як так можна було вчинити: серед 12-ток допустити дев'ятку так ще за що? За якийсь гуманітарний предмет?!
Нереалізовані прагнення самореалізації
Прагнення показати, що вони багато чого варті, у більшості усвідомлених трієчників є. Маючи таке бажання, вони можуть раптом наприкінці школи підтягти хвости, підготуватися до вузу, вступити на улюблений предмет і закінчити університет з відзнакою... або принаймні, перестати бути трієчниками.
- У відмінників ця жадоба не така виражена. Нерідко вони, потрапивши в нові умови, прийшовши на правильний факультет (не за покликанням, а за вигодою, правильністю, наполяганням батьків), вони перетворюються в середнячків і втрачають свій статус відмінника. Та й не завжди вони горять бажанням щось доводити, адже отримували визнання рівними порціями 11 років поспіль.
Як стимулювати трієчника?
Шукати разом з ним справу, яка може його повести так, що він і школу підтягне, і ненависну географію з геометрією освоїть, щоб тільки мати змогу займатися тим, що до душі.
Часто це спорт з хорошим тренером, від поваги до якого здатні підтягнутися навіть двієчники...
Важливо давати йому розуміння, що в світі є правила. І поступити до вузу на факультет програмістів не вийде, якщо середній бал катастрофічно низький.
Вчити знаходити цікаве в будь-якому предметі: географія через вивчення карт і місць, куди б хотілося подорожувати. Геометрія - через інтерактивні курси або закоханого в свій предмет репетитора. Літературу - через творчі роботи та ведення літературного блогу...
А ще мамам з татами потрібно показувати прикладом, навіщо все це. Мати улюблену справу, важливе заняття, гарні думки про життя, вміти радіти життю, демонструвати, як знання допомагають у житті, а не нити, як важко жити, адже я добре вчився(-лася) у школі... І продовжувати вчитися щодня.
Фото: depositphotos.com
