Як це можливо? Ось і нам захотілося дізнатися, як? І ми в редакції вирішили поставити кілька запитань Валерії Безлепкіній, яка все це змогла ... і може.
Її пости на Facebook зачіпають найрізноманітніші теми: від погоди в Туреччині до гострих соціальних проблем у батьківському середовищі, але перш за все в фокусі її уваги: сім'я, діти, їхнє здоров'я і успіхи.
Цікаве і насичене життя цього красивого сімейства з України, що влаштувалося в Анталії, активності самої Валерії та її щирість дає нам можливість поговорити про важливе. Для нас і наших читачів.
Валеріє, як ви зважилися на переїзд до Анталії?
- Ми не збиралися переїжджати. Приїхали в черговий раз на відпочинок, коли я була вагітна Кузьою (молодшою дитиною - ТМ). Вагітність була з "родзинкою", тому кожні 2 тижні мені потрібно було спостерігатися у лікаря. І я вирішила обійти лікарів тут, пошукати хорошого. А коли трохи розібралася в ситуації, зрозуміла, що народити з комфортом у Анталії мені буде набагато дешевше, ніж у Києві.
Мій чоловік Женя звільнився ще в травні, вирішивши зайнятися нашою спільною справою більш щільно, ніж він міг займатися, працюючи ще й у офісі. Таким чином, нам було нікуди поспішати - і ми залишилися. Поступово стало ясно, що тут не тільки комфортніше народжувати, а й ростити дітей і жити в цілому.
І ось вже 2,5 року ми живемо в Анталії.
4 дітей, бізнес, блог, домашнє навчання дітей - цього ж так багато. Розкажіть, як проходять ваші дні. Розкажіть таємниці вашого тайм-менеджемнту
- Всі наші дні дуже насичені подіями і заходами. Немає ніяких секретів і таємниць, ми просто використовуємо кожну хвилину з користю для спільної справи :)
Багато що у нас робиться паралельно. В один і той же час старший син зайнятий уроком по скайпу, чоловік займається із середнім математикою, я з донькою - читанням, наймолодший у мене або у чоловіка на руках - допомагає :)
Через півгодини все змінюється, картина може бути зовсім іншою: я готую обід, чоловік займається з дочкою і молодшим, старші зайняті якоюсь спільною справою. Ми з чоловіком швидко перемикаємося між завданнями, при цьому всі дрібні справи робляться між цими завданнями, як то - підмести підлогу, розібрати посудомийку, нагодувати котів - це все здійснюється разом з якимось більшим завданням, наприклад, лекцією з історії або прослуховуванням семінару по гугл-адвордс.
При цьому в нашому житті чимало спонтанності: ми можемо раптово вирішити, що нам терміново потрібно до моря, заварити чай, взяти підручники або ігри, по дорозі купити бублики .. І ось вже через 15 хвилин ми гріємося на сонечку біля моря, заряджаючись енергією. Так і живемо.
Про роботу, порядок і трохи про хаос
Ви в першу чергу хто: мама, бізнесвумен, блогер, дружина?
Я не знаю, як можна ці ролі розділити, це ж все частини одного цілого. Це не справи, які здійснюються в якійсь черговості, це коктейль.
Ну а якщо все ж розставляти пріоритети?
Звичайно, сім'я важливіша за блогерство, наприклад, але все одно, навіть коли я просто проводжу час з сім'єю, я можу думати про те, що ось з цієї теми вийде хороший пост, потрібно написати тощо. У мене не та робота, куди ходять з 9 до 6, а після 6 про неї забувають. Наша робота займає нас з чоловіком постійно, скрізь і завжди, вона невіддільна від життя в цілому. І дуже здорово, що у нас є спільна справа.
Яку частину своїх потреб ви заповнюєте блогерством? З чого починали?
Я починала писати на форумі для батьків, коли народила першого сина, поступово перейшла в Живий журнал, далі в Фейсбук. Це мій основний канал комунікації із зовнішнім світом. Безумовно, живе спілкування з друзями в нашому житті теж присутнє, але його недостатньо для мене, мені потрібно набагато більше комунікацій. Спілкування в Мережі цю потребу задовольняє майже повністю.
З професійної діяльності - ваша основна робота це ...?
Уже 10 років я фрілансер. Працюю з постійною командою копірайтерів і контент-менеджерів, пишемо тексти, наповнюємо сайти. На сьогоднішній день мої функції - управління всіма процесами всередині команди, спілкування з постійними замовниками, пошук нових, робота із запереченнями, коли вони є. Останні 4 роки ми з чоловіком також займаємося консультаціями з питань оренди та купівлі нерухомості в Туреччині.
Ваша порада працюючим мамам: як налаштувати роботу вдома?
Мій аналіз вимог інших мам до умов роботи вдома дав мені зрозуміти, що мої поради навряд чи застосовні до інших людей. Наприклад, я можу працювати і в той же час відповідати на питання дітей (іноді, звичайно, нервуючи при цьому), можу тримати в голові одночасно десяток завдань, мені не потрібна тиша для роботи, як і немає необхідності в самоті. Я не думаю, що цього можна навчити, це особливості темпераменту, характеру .. Тому робота вдома мені дається легко.
Прочитала ваш опис одного дня і дійшла висновку, що у вас в будинку добре керований хаос, ви згодні?
Так, саме так.
Порядок - навчання і заняття. Це зрозуміло. А ігри? У дітей є час для себе, для байдикування?
Так, звичайно, у дітей багато часу на особисті справи. І це не якісь конкретні години, а весь той час, коли вони не зайняті. Це можуть бути відрізки по 15 хвилин, а може бути і три години, коли як. Але варто відзначити, що наші діти дуже рідко просто сидять без діла. Є хвилинка - Іванко відразу кидається читати, Федір часто малює або придумує історії, Лея трохи читає, трохи грає з Кузьою, трохи малює. І, звичайно, щодня вони гуляють на свіжому повітрі, найчастіше з друзями. Є місце і настільним іграм, їх у нас дуже багато, і фільмам вечорами, і просто спілкуванню з друзями - дітьми і дорослими.
Рішення про хомскул було принциповим. Відразу просте запитання: звідки у вас стільки впевненості та сміливості?
Я не бачу тут прояву сміливості. Шість років тому ми спробували, виявилося, що так вчитися для нас дуже зручно, ось і продовжуємо. Зрідка (зазвичай перед атестаціями, коли все навалюється) у мене бувають хвилини сумнівів, думка «а може краще просто в школу і не морочити собі голову»? Але це дуже швидко проходить. Цікаво, що чоловік такими сумнівами не страждає, він не такий схильний до рефлексій, як я :)
Як виховувалася відповідальність
Як виховується така відповідальність у людині? Як вона сформувалася у вас?
Складно відповісти напевно, але вважаю, моя відповідальність почала формуватися в мої 15 років, коли я була змушена жити одна, без батьків. Тато захворів і помер, мама захворіла, наші відносини з нею стали важкими, і спасибі їй - вона дозволила мені переїхати і почати самостійне життя. Але поставила мені умову - заробляєш сама або повертаєшся.
Я не повернулася, а відносини з мамою поступово налагодилися на відстані, вона прожила ще 5 років.
Зараз навіть для мене це звучить дивно, але мені вдавалося заробляти (писала реферати, курсові для студентів, продавала картриджі до приставок, складала комп'ютери, продавала мобільні, займалася організацією вечірок), жила я бідно, але цікаво.
Потім сама вступила на юрфак (стаціонар), продовжувала паралельно працювати, мало спала ... Потім отримала ще один диплом магістра ...
Як ви її формуєте в дітях? Адже домашнє навчання вимагає більшої особистої відповідальності дитини.
Як виховати відповідальність - я поки не знаю, сподіваюся на те, що особистий приклад дасть хоча б якісь важливі основи моїм дітям, решту дасть тільки їхній особистий досвід.
Я часто говорю з дітьми про те, як важливо володіти інформацією, знайомитися з науками, пробувати різні види спорту та творчості. У молодших відповідальності поки дуже мало, вона - на нас, батьках. Але ось у Іванка, йому скоро 12 років, ця відповідальність вже поступово формується - він самостійно стежить за розкладом, планує день, пам'ятає про домашні завдання тощо.
Мрії та натхнення
Ваша головна мрія на даний момент?
Виспатися і провести день удвох з чоловіком. Поки це неможливо, бо наш молодший прекрасний Кузя не згоден нас відпускати, та й помічників у нас немає.
Що вас стомлює найбільше в житті?
Необхідність багато працювати, щоб забезпечувати всі наші базові (і не тільки) потреби.
Що надихає?
Море та інтерес дітей до чого-небудь.
Як ви відновлюєте життєві сили?
Пару годин біля моря всією сім'єю гарантовано дають мені прилив сил. Саме тому ми і переїхали в Анталію.
Як знаходите час і сили для вибудовування відносин з чоловіком. І чи потрібні особливі зусилля?
Звичайно, життя з чотирма дітьми без помічників - це те ще випробування. Ми всі разом майже цілодобово, це непросто. І тим більше нам з чоловіком складно виділити в цьому потоці час одне для одного. Зараз ми на стадії очікування, коли ж Кузя підросте і стане трохи самостійнішим, щоб ми могли приділити один одному більше уваги. Особливі зусилля потрібні обов'язково - це регулярні прояви турботи: сніданок у ліжко, квіти, якісь сюрпризи, подарунки, спонтанні поїздки - все це допомагає нам пам'ятати про те, що ми не тільки батьки, а й подружжя.
Я не можу назвати поточний період медовим місяцем, занадто багато турбот. Кузя вимагає дуже багато уваги і фізичних сил. Але тим не менше, нас об'єднує все, що відбувається в нашому житті. Всі ці уроки, наша робота, наші сімейні поїздки - все це наше, спільне, що скріпляє все більше і більше. Ми живемо на одній хвилі, дивимося в одну сторону .. І нам зовсім не хочеться розлучатися навіть на кілька годин.
Діти це ... (з якими почуттями, емоціями, смислами ви пов'язуєте дітей)?
Любов, ніжність, турбота, азарт, цікавість, сміх, терпіння, радість.
Які вони - Лея, Кузя, Ваня і Федя? Кілька слів про дітей. Чим вони вас захоплюють і надихають?
Всі мої діти - дуже різні. У них є спільні риси, але вони відрізняються і зовні, і внутрішньо. У них різні темпераменти й інтереси, і я не перестаю цьому дивуватися.
Вані - 12, він уже підліток. Серйозний, замислений, великий любитель читання, йому подобається збирати архітектурні споруди з картону і фанери, він любить нові знайомства і спілкуватися з людьми будь-якого віку. Він ніжний син, турботливий брат для Леї та Кузі, любить тхеквондо, баскетбол, музику і наші сімейні подорожі Туреччиною.
Федору - 10, він емоційний, ранимий, великий фантазер, у нього всі емоції моментально і яскраво проявляються. Він любить пекти пироги, малювати, робить успіхи в тхеквондо і колекціонує ляльок. Федір більше за інших потребує уваги батьків і може з пари заданих слів або з однієї картинки створити цілий світ історій.
Лея .. Дівчатка - це моя слабкість, і мені дісталася тільки вона одна. У перший місяць життя Лея серйозно захворіла, тепер мені здається, що саме тоді і сформувався в ній її неймовірний стрижень. Лея дивовижна - вона і ніжна, і сильна, вона дуже активна, любить зброю і битви, дуже смілива і впевнена в собі. Вона любить наших чотирьох котів, фотографуватися, не любить картоплю і швидко вчиться всьому новому.
Кузя - молодший, і цим все сказано. Його бажання - закон у нашій родині, ми всі про нього дбаємо, він ніколи не буває один, він дуже м'який, солодкий і смачний хлопчик. Йому 2,5 року. Він абсолютно відкидає коляску, тому з народження він живе на руках у тата і мами, він скрізь з нами - і на роботі, і на відпочинку, він вже багато бачив і з багатьма знайомий.
Мені здається, у всіх наших дітей дуже цікаве життя :)
Вони слухняні :)? Що таке послух для вас і де закінчується дитяча свобода?
Вони адекватні. З ними можна домовитися. Іноді досить просто дати завдання або попросити про допомогу, іноді потрібно витратити сили і час, щоб детально пояснити, чому потрібно зробити саме це, саме так і саме зараз. На ці пояснення я час не економлю, вони дуже важливі.
Дитяча свобода закінчується, як і доросла, там, де починаються обов'язки. У дітей їх набагато менше, ніж у дорослих, але досить, щоб іноді розуміти, що абсолютної свободи не існує. У нас майже не буває протестів або якихось категоричних: «я не буду цього робити». Зрозуміло, буває і «я не хочу». Тоді, в залежності від ситуації, я або зміню завдання, або поясню, чому виконати його необхідно.
Коли ми закінчували статтю, Валерія написала у себе на сторінці:
"Щось планувати з дітьми - це, як грати в лотерею. Збиралися на гурток, Лея відпрацьовувала удар по спецподушці з Женею, Федя замахнувся теж, послизнувся і впав. Поїхали в невідкладну допомогу, знімок, перелом кісточки в передпліччі. Без гіпсу, фікс пов'язка поки на 10 днів. Ех .. "
Ех ... Ми бажаємо Федору якнайшвидшого одужання, а Валерії - реалізації своїх планів і заповітних мрій.
Читати також: Пологи в США: як народжують, обирають лікаря, які умови ...
Фото: сторінка Валерії Безлепкіної в Facebook
