То який він – справжній Кобзар? І чи дійсно він схожий на тебе? Експерти "На урок" упевнені, що Тарас Шевченко – справжній супергерой, яким варто пишатися. Розкриваємо ТОП-5 цікавих та маловідомих фактів про Кобзаря, які дійсно вражають!
Революціонер за свободу
З історії ви знаєте про експлуатацію темношкірих людей у США. В Україні ж було своє рабство – кріпацтво. І Тарас Григорович не тільки пройшов кріпацтво, але й активно з ним боровся, виступаючи за рівність, свободу та відмову від експлуатації. Нічого не нагадує?
Він критикував владу й закликав поневолені народи до визволення від панів та інших класових гнобителів. За це його без перебільшення називають національним пророком, при чому не тільки українським! Для прикладу, кубинський поет М.Д. Мартінес говорив про Шевченко: «сьогодні він живе і бореться за незалежність разом із народами Центральної Америки».
Цінністю сучасної людини є свобода та відмова від дискримінації. Рівноправність жінок із чоловіками, інклюзивна освіта, осуд тоталітарних режимів – ідеї, що сьогодні транслює демократична більшість українців. Чи не є це логічним продовженням культу свободи, який сповідував Кобзар?
- «Борітеся – поборете, вам бог помагає! За вас правда, за вас сила І воля святая!» – поема «Кавказ»;
- «Поховайте та вставайте, Кайдани порвіте і вражою злою кров'ю Волю окропіте.» – вірш «Заповіт»;
- «Люди гнуться, як ті лози, куди вітер віє...» – поема «Катерина»;
- «Не грiте залiзо не зогнеш...» – п’єса «Наза́р Стодо́ля»;
- «Погано дуже, страх погано! В оцій пустині пропадать. А ще поганше на Украйні дивитись, плакать – і мовчать...» – «І виріс я на чужині».
Епатажний веселун
Часто Тараса Григоровича зображують відлюдником-аскетом у кожусі й шапці. Така риторика створює дистанцію між молоддю та поетом, віддаляючи його від сучасності. Але не ведіться на це! Насправді ж Шевченко був зовсім іншим. Наприклад, він надавав перевагу стильному міському одягу того часу та завжди одягався зі смаком. Він щодня відвідував театри та був почесним гостем на прийомах, які є тогочасним аналогом сьогоднішніх вечірок та посиденьок із друзями. Поза тим, Тарас Григорович полюбляв випити й посміятися: навіть створив свій жартівливий автопортрет, де зобразив себе оголеним!
Якби Шевченко був нашим сучасником, ви б точно обмінялися ніками й зафрендилися! Попри свою наполегливість та плідну працю, він був справді крутою особистістю, яка б вас точно зацікавила.
Поборник українського
За життя Шевченка, радянська влада розповсюджувала думку, що українська мова – сільська й другорядна. Не говорячи вже про культуру, яка була лише «доповненням до основного, російського надбання». Схожі погляди можемо зустріти й сьогодні, але вони не мають попит та навіть засуджуються на державному рівні. Дедалі більше молоді свідомо обирає українську як мову спілкування, повертається до традицій та з повагою ставиться до рідної історії. Але чи завжди так було?
У XVIII ст. на теренах нашої країни існувало чимало діалектів із полонізмами і простонародними словами, а також елементами старослов’янської та церковної мови. Тільки-но уявіть, якби ми так говорили зараз! Сучасній українській ми маємо завдячувати Шевченку та П. Кулішу.
Утім, навіть Шевченка змальовували поборником проросійських поглядів. Хоча поет, опинившись у Петербурзі, російською писав вимушено, про що невдовзі жалкував. «Переписав оце «Слепую» (віршована повість, – ред.) та й плачу над нею. Який мене чорт спіткав! За який гріх, що я оце сповідаюсь черствим чужим словом», – пише поет у листі Якову Кухаренку 1842 року.
Шевченкові довелося плідно працювати, щоб очистити українську від запозичень, архаїзмів та спрощень жаргону народної мови. Для того, щоб у молоді була можливість, а головне – право спілкуватися рідною мовою.
- «Учітесь, читайте, і чужому научайтесь, Й свого не цурайтесь.» – «І мертвим і живим»;
- «Нема на світі України, немає другого Дніпра...» – «І мертвим і живим»;
- «А на москалiв не вважайте, нехай вони собi пишуть по-своєму, а ми по-своєму… А чиє краще, нехай судять люди», – Передмова до нездійсненного видання «Кобзаря»;
- «Ну що б, здавалося, слова… Слова та голос — більш нічого. А серце б’ється – ожива, Як їх почує!» – Передмова до нездійсненного видання «Кобзаря».
Селфмейд мен
ХХІ століття без перебільшень можна назвати епохою «селфмейд» людей. Селфмейд (з англ. «своїми руками») – людина, яка досягла успіху власними стараннями, зусиллями та завзятістю. І Тарас Шевченко – позитивний приклад такої людини! Він починав із низів та, на відміну від багатьох письменників, став неймовірно відомим ще за життя. Як згадує друг Шевченка по Петербурзькій художній академії Іван Сошенко: «...Тарас мій частенько став роз'їжджати по вечорах. Він, як-то кажуть, увійшов у моду, його приймали скрізь як диковинку».
Тільки-но уявіть, попри його непопулярні погляди та кріпацьке походження, вірші Шевченка переписували, малюнки видавали в альбомах, а його самого запрошували до Петербурзьких мистецьких салонів.
Ідея: вивчаючи життя Кобзаря, зверніть увагу на те, як він досяг успіху. Чи були моменти, коли письменник міг опустити руки, але не зробив цього? Що йому допомагало рухатися далі? Можливо, ви запозичите ідеї для власного професійного та життєвого шляху.
