Коли дитина поводиться «складно», вона не хоче нас роздратувати — вона просить про підтримку. Але з віком це прохання звучить по-різному: від плачу немовляти до мовчання підлітка. Розуміючи ці сигнали і реагуючі відповідно, ми можемо дати дитині головне — відчуття безпеки.

Від народження до двох років: «Мені потрібна ти»

Немовлята ще не мають слів. Їхній спосіб спілкування — це плач, чіпляння, вигинання спини, коли їх кладуть, або спроба потрапити до твоїх рук.

Коли вони просять про допомогу, це може виглядати як:

• плач, коли мама відходить;
• простягнуті ручки;
• відмова від їжі чи сну.

Вони не вередливі — просто кажуть: «Я не відчуваю себе в безпеці без тебе». У цьому віці допомога — це обійми, колихання, спокійна присутність. Ти — їхній найнадійніший притулок.

Від трьох до п’яти років: «Світ занадто великий»

Прохання про допомогу у малюків часто звучить як «Я не можу!», «Я не хочу, не буду» або навіть як істерика. Насправді вони не намагаються маніпулювати нами. Їм просто страшно, вони втомлені, голодні, або важко впоратися з новими відчуттями.

Тоддлер просить про підтримку, коли:

• чіпляється за тебе, коли ти намагаєшся піти;
• дратується від перевтоми;
• раптово знову поводяться як немовлята.

Коли світ здається надто гучним, а психіка не справляється з навантаженням, дитина шукає твою стабільність. Спокійний голос і обійми завжди ефективніші за нотації.

Читай також: Істерика у дитини: 10 речей, які не варто робити

Від шести до дев’яти років: «Побач мене»

Діти цього віку вже менше схильні до істерик і бурхливих проявів емоцій. Вони часто мовчать, коли їм погано. Замість слів вони показують це поведінкою:

• скарги на біль у животі перед школою;
• сльози без видимої причини, часто після складного дня;
• фрази «Я не хочу йти» чи «Ніхто мене не любить».

Це не капризи. Вони просто ще не вміють розпізнати і назвати свої емоції. Якщо придивитися, поганий настрій часто означає: «Мені важко. Побач мене». Найкраща допомога — вислухати, визнати почуття, показати, що дитина в безпеці й її люблять у будь якій ситуації.

Читай також: Сміх, що ранить: як жарти дорослих впливають на майбутнє дитини

Від десяти до дванадцяти років: «Я поруч, але мовчу»

У цей період прохання про допомогу стає ще тихішим. Воно може звучати як:

• «У мене все добре» (коли це не так);
• мовчання за столом;
• роздратування через дрібниці.

Дитина намагається виглядати самостійною, але насправді питає: «Ти ще любиш мене? Чи залишишся поруч, навіть якщо я відштовхую?» Твоя присутність — найцінніша підтримка. Попроси поговорити ще раз, постукай у двері, покажи, що готова слухати.

Важливо розуміти: діти часто просять про допомогу не словами, а поведінкою. І незалежно від віку, головне, що вони хочуть почути: «Я поруч. Ти в безпеці».