Перше враження - іграшка «не зайшла» або з’являються тривожні думки, що малюкові бракує уваги. Але все набагато простіше і абсолютно логічно з точки зору біології: малюки не просто граються — вони досліджують середовище, у якому ростуть. І для цього їм цікаві передусім ті предмети, що належать до повсякденного життя родини.
Дослідження предметів — спосіб зрозуміти світ
У перші роки життя дитина вчиться через дію, тобто – через гру. Вона перевіряє, що можна зробити з предметом: постукати, перекласти, відкрити, закрити, поставити один на один. Через ці прості дії мозок поступово вибудовує уявлення про те, як працює фізичний світ. Побутові речі часто дають для цього більше можливостей, ніж готові іграшки. Контейнер можна наповнювати і перевертати, кришкою — стукати або складати її з іншими предметами, ложкою — торкатися різних поверхонь і слухати, як змінюється звук. Кожна така спроба — маленький експеримент, через який дитина поступово розуміє причинно-наслідкові зв’язки.

Малюк уважно придивляється до життя дорослих
Близько двох років діти починають особливо пильно спостерігати за дорослими, які їх оточують. Найчастіше це мама, і часто такі спостереження відбуваються саме на кухні, але не тільки. Ключі, пульт від телевізора чи кондиціонера, телефон – це речі, які постійно з’являються у полі зору, ними користуються і малюк прагне їх дослідити. Побутові предмети стають своєрідними підказками і путівником в світ дорослих: з ними щось роблять, вони беруть участь у знайомих діях. Тому інтерес до них цілком природний — так малюк входить у світ, у якому живе його сім’я.
Нові предмети привертають більше уваги
Мозок маленької дитини дуже чутливий до новизни. Іграшка, яка лежить у кімнаті щодня, швидко стає звичною, а незнайомий предмет із кухні чи полиці одразу викликає інтерес. Спостереження за дитячою грою показують: коли малюк стикається з новим предметом, він довго його розглядає, торкається, перевіряє, що з ним можна зробити. Так дитина поступово і на практиці вивчає властивості речей — це один із природних механізмів навчання в ранньому віці.

Прості речі залишають більше простору для гри
Багато іграшок мають чітке призначення. Вони ніби підказують готовий сценарій дій: натиснути кнопку, покатати машинку, погодувати ляльку. Звичайні предмети працюють інакше. Вони не задають правил, тому дитина може використовувати їх по-різному. Коробка стає будиночком або барабаном, кришка — тарілкою чи колесом, ложка — інструментом для безлічі нових дій. Саме така відкрита гра сприяє активному розвитку уяви, а надалі і мовлення.
Кількість іграшок теж впливає на зацікавленість дитини
Надлишок іграшок іноді навіть заважає зосередитися. Коли їх занадто багато, дитині складніше довго гратися з одним предметом. Дослідження показують, що в середовищі з меншою кількістю іграшок малюки довше взаємодіють із кожною річчю і уважніше її досліджують. Тому проста річ із побуту іноді захоплює дитину сильніше, ніж нова іграшка: вона не губиться серед десятків стимулів і дозволяє довше експериментувати.

Коли дитина грається «звичайними» речами
Хоча це може дивувати і навіть тривожити, проте, коли малюк обирає каструлю чи тягне ручки до телефону, його маленький мозок активно розвивається, формуються нові нейронні зв’язки, відбувається початок інтеграції в реальний світ, де він буде жити і зростати. Малюк досліджує предмети, які бачить у повсякденному житті, і через гру поступово розуміє, як влаштовано все навколо.
Саме тому психологи розвитку радять дозволяти дитині безпечно взаємодіяти з простими побутовими речами, безпечними і бажано під наглядом дорослого. Контейнер із кришкою, дерев’яна ложка або тканинні серветки можуть дати не менше можливостей для розвитку, ніж складні яскраві іграшки.