Ліна Костенко. Вірші для дітей

Читать на русском

Ліна Костенко пише чудові вірші. Дорослі, дуже глибокі. Але є у неї і дитячі вірші. Пропонуємо вам з малюком деякі з них

Ліна Костенко - душа українського народу. Дуже багато гіркоти в її творах, багато болю за Україну, немло критики і аналізу. Але багато і краси, любові та світла.

 Очевидно, що Ліні Костенко Україна болить і вона вимагає діагностики та лікування для своєї країни, при цьому пропонує жити, любити, бачити красу і ділитися нею.

Батька Ліни репресували, дівчинка пережила війну, про що написала біографічний вірш, що з граничною точністю передає переживання поетично думаючої дитини. Зараз цей вірш резонує з нашими відчуттями набагато більше, ніж раніше, в мирний час. А нинішні діти війни теж переживають подібне ...

Проте є і суто дитячі вірші: веселі, образні, цікаві. Треба читати і вчити їх усі, бо важливо бачити красу світу через призму рідної мови.

Розбігайтесь, людоньки, хто кудою...

Розбігайтесь, людоньки, хто кудою!
Горобець із білою бородою
Що за диво дивнеє? На віку
вперше бачу бороду отаку.

Може, він старійшина чи мудрець?
Може, він заслужений горобець?
Ні, несе у дзьобику він пір'їнку.
Пригодиться діточкам на перинку.

Хлоп'я у полі стежкою прошкує...

Хлоп'я у полі стежкою прошкує.
Метелик білий в маки залетів.
Чорненький котик в снопиках мишкує,
вони такі під сонцем золоті!

Він ловить шурхіт, шелест, шарудіння,
хапає снопик лапками двома.
А миша знає слово чародійне,
і він її ніколи не спійма. 

Сю ніч зорі чомусь колючі...

Сю ніч зорі чомусь колючі,
Як налякані їжачки.
Сю ніч сойка кричала в кручі,
Сю ніч ворон сказав: «Апчхи!»

Сю ніч квітка питала квітку:
— Що ж це робиться, поясни?
Тільки вчора було ще влітку,
А сьогодні вже восени! 

Сунички

Пiд маленькими яличками

У смарагдовiй травi

Лiто виросло суничками —

То по однiй, то по двi.

Ой, сестриченько-яличко,

Ти не дряпай моє личко,

Я суничок назбираю

Жменьку мамi i собi!

Осінні хмари, сірі, як слони

Великі хмари холодом нагусли.

Червоне листя падає в гаю.

Летять у вирій дуже дикі гуси,

а я слонам привіт передаю.

Бузиновий цар

У садочку-зеленочку
ходить вишня у віночку.
Хтось їй грає на дуду,
подивлюся я піду.

Баба каже: − Не ходи!
Темні поночі сади.
Там, де вітер шарудить,
бузиновий цар сидить.

Брови в нього волохаті,
сиві косми пелехаті.
Очі різні, брови грізні,
кігті в нього як залізні,
руки в нього хапуни −
так і схопить з бузини!

Я кажу їй: − Бабо, ні!
Очі в нього не страшні.
На пеньочку, як на троні,
він сидить собі в короні.
Грає в дудку-джоломію,
я заграв би, та не вмію.

А навколо ходять в танці
квіти − всі його підданці.
Є оркестри духові,
равлик-павлик у траві.

Є у нього для настрашки
славне воїнство − мурашки.

Три царівни бузинові
мають кожна по обнові.

Невсипущі павуки
тчуть серпанки і шовки.

На царевій опанчі
зорі світяться вночі.
Він сидить у бузині,
усміхається мені! 

Ліс на світанку

Ростуть опеньки у тумані

серед сосонок та беріз.

В жабо й атласному каптані

стоїть грибочок, як маркіз.

І сіє дощ дрібнесенький.

Оце уже грибнесенькии!

Телеграма-блискавка

Вночі за вовчими ярами

зайці давали телеграми.

І прочитала так сосна:

«Чекайте квітами Весна»

Зелені дзьобики буруньок

Ворони каркали у кронах.

Світило сонце з висоти.

Бруньки мовчали при воронах,

що завтра хочуть розцвісти!

Берізки по коліна у воді

Переярками та узлісками,

по розлитій з весни воді,

гуси плавають між берізками,

білі-білі, як лебеді.

Ані шелесту, ані бризочки,

ні далекого шуму коліс.

Лиш гусей лебедина низочка

огинає струни беріз.

Мій перший вірш написаний в окопі

Мій перший вірш написаний в окопі, 
на тій сипкій од вибухів стіні, 
коли згубило зорі в гороскопі 
моє дитинство, вбите не війні.

Лилась пожежі вулканічна лава, 
стояли в сивих кратерах сади. 
І захлиналась наша переправа 
шаленим шквалом полум'я й води.

Був білий світ не білий вже, а чорний. 
Вогненна ніч присвічувала дню. 
І той окопчик –

як підводний човен

у морі диму, жаху і вогню.

Це вже було ні зайчиком, ні вовком – 
кривавий світ, обвуглена зоря! 
А я писала мало не осколком 
великі букви, щойно з букваря.

Мені б ще гратись в піжмурки і в класи, 
в казки літать на крилах палітур. 
А я писала вірші про фугаси, 
а я вже смерть побачила впритул.

О перший біль тих не дитячих вражень, 
який він слід на серці залиша! 
Як невимовне віршами не скажеш, 
чи не німою зробиться душа?!

Душа в словах – як море в перископі, 
І спомин той – як відсвіт на чолі… 
Мій перший вірш написаний в окопі. 
Він друкувався просто на землі.

Сервіси

Календар щеплень

Індивідуальний графік щеплень для малюка

Розрахувати

Календар вагітності

Все що ти хотіла знати про вагітність

Розрахувати

Таблиця прикорму

Дізнайся як правильно вводити прикорм

Подивитися

Нове на сайті

Бизнес-леди Тетяна Туча – відверто про підготовку до вагітності

«На Урок» та Comic Con Ukraine дарують 100 квитків на міжнародний фестиваль поп-культури

Дмитро Шепелєв вперше показав обличчя 8-річного сина у соцмережі

Чарівний сад та розіграш путівок на море на Даринку

Як українцям в складних життєвих обставинах, допомагають у виявленні й лікуванні туберкульозу

«Гуллівер повертається»: хто з зіркових артистів озвучив анімацію?