У центрі — 11-річний хлопчик Еліо та його тітка Ольга, які намагаються жити далі після трагедії й навчитися бути родиною один для одного.

Хлопчик, який випадково став голосом людства

Еліо — не герой у класичному розумінні. Він інтроверт, мрійник і фантазер. Він уникає соціальних ситуацій, бо почувається в них не на своєму місці. Але саме його помилково телепортують у міжгалактичну раду, де він стає представником людства перед істотами з інших планет.

«Він незвичайна дитина, яка одержима тим, щоб її викрали іншопланетяни», — каже режисерка Домі Ші. — «Він почувається самотнім, небажаним, ніби його ніхто не розуміє. Еліо вважає, що на Землі для нього нічого немає — він мріє потрапити в інший світ, де його приймуть таким, яким він є».

Це ледь не перший фільм Pixar, де центральним героєм є дитина, яка глибоко переживає тривожність і соціальну ізольованість. Саме тому, за словами творців, Еліо — це метафора для всіх дітей, які відчувають, що не вписуються в цей світ.
Коли Еліо телепортують до Комунікосмосу — міжгалактичної організації з представниками з найдальших куточків Всесвіту — він сприймає це як найбільшу пригоду в житті. Його помилково вважають лідером Землі, тож хлопцеві доведеться налагодити контакт з ексцентричними прибульцями, розв’язати кризу міжгалактичного масштабу й водночас зрозуміти, ким він є насправді і де його місце у світі.

«Це здійснення бажання», — зазначає режисерка Домі Ші. — «Він реагує зовсім не так, як відреагувала б більшість людей після викрадення прибульцями. Він у захваті. Для мене цей фільм — втілення дитячого подиву й сили уяви. Це неймовірно — бачити, як його мрії нарешті збуваються».

Жінка, що не планувала бути матір’ю

Ольга Соліс — тітка Еліо, яка стала йому опікункою після загибелі батьків. Вона працює в урядовій лабораторії — Центрі зв’язку з позаземними цивілізаціями. Вдома ж вона — єдина доросла в житті хлопчика. Їхні стосунки непрості: вона стримана, він — емоційний; вона дисциплінована, він — мрійливий.

«Тепер вона вже не просто тітка на вихідні. Вона виховує дитину. Вона має бути  «поганим копом», відповідальною дорослою. І це їй дається непросто. Вона намагається — але почувається, ніби щодня зазнає невдачі», — ділиться акторка Зої Салдана, що озвучила Ольгу в стрічці. 

У фільмі є сцена, де Еліо, засмучений, починає говорити вигаданою мовою —  еліойською. Ольга відповідає: «Я не говоритиму еліойською з тобою».

І в цій простій фразі — вся суть її внутрішнього конфлікту: вона не знає, як достукатися до дитини, яка говорить іншою мовою. 

«Я думаю, що вся її сюжетна лінія полягає в усвідомленні цього. Вона має перестати чинити опір і спробувати зустрітися з Еліо там, де він є. Вона має з цим змиритися. Він не вигадує і не вдає. Він такий і є», — підсумовує Зої Салдана.

Прийняття себе — ключова тема фільму

На перший погляд, «Еліо» — фентезі про іншопланетян. Насправді — це історія про внутрішню трансформацію, про прийняття себе, про любов, яка не завжди має чіткі інструкції. Еліо проходить шлях від дитини, яка мріє втекти з Землі, до того, хто вчиться говорити правду, виборює власне місце і формує нову реальність — не втечу, а свідомий вибір.

«Його пропорції трохи змінюються — він стає вищим, ніби трохи дорослішаючи. Це майже непомітно, але виникає відчуття, що подорож змінює його», — каже супервайзер анімації Саджан Скарія.

Історія Ольги також не менш важлива. Це не лише шлях героя Еліо — це і шлях дорослої людини, яка вчиться підтримувати не «ідеального» племінника, а справжнього, з усіма його дивакуватими інтересами та внутрішніми світами.
«Еліо» — це історія для всіх, хто коли-небудь почувався не на своєму місці. І для тих дорослих, хто намагається зрозуміти свою дитину, хоч це і непросто. Бо іноді треба спробувати говорити її мовою.

До речі, одним із голосів української версії «Еліо» став популяризатор науки та автор YouTube-каналу «Клятий раціоналіст» Артем Албул. Для нього це був перший досвід дубляжу, і роль дісталася йому не випадково — він озвучив персонажа-науковця. Так творці стрічки прагнули привернути увагу до тем критичного мислення і самопізнання.