Насправді, багато речей ми робимо правильно інтуїтивно. Так. Робимо помилки, виправляємо їх ... прислухаємося до потреб дітей, іноді не забуваємо і про свої ... Чим краще ми налаштовані на сім'ю і на малюка, тим легше знаходимо відповіді. Проте всім завжди є чому повчитися.
Іноді приводом для переосмислення може стати фільм (такий, як, наприклад, "Товариство мертвих поетів", що розповідає про авторитарність як спосіб прояву батьківської любові). Однак, частіше про важливе змушують задуматися книги.
Їх багато.
У кожної мами може бути свій список важливих книг. Ми пропонуємо прочитати і оцінити 3 твори, що можуть стати в нагоді всім мамам і татам, допомогти нам зрозуміти щось важливе.
Перша книга – художня і дуже маленька за обсягом.
"35 кіло надії" Анна Гавальда
Французька письменниця розповідає про хлопчика, який ненавидів школу. Просто терпіти не міг. Його оцінки були жахливим, поведінка – теж. Батьки постійно лаялися і звинувачували один одного у невдачах сина, адже він у них єдиний, світло у віконці і тут таке ...
Життя Грегура, 13-річного підлітка, було справжнім пеклом. Не давалося йому навчання. Ну зовсім. Вчителі цькували і карали, діти глузували ... Життя здавалося б абсолютно нестерпним, якби не дідусь і його майстерня ... Там підліток творив і саме там жив по-справжньому.
Дуже зворушлива і повчальна історія про вибір істинного життєвого шляху, боротьбу за право бути інакшим, батьківські очікування і страхи. А також про безумовну любов, яка здається такою недосяжною. Адже для дитини життєво важливо не заслуговувати батьківську любов, а просто бути любимою.
Друга книга - як заповідь для всіх батьків і вчителів від людини, яка за право любити віддала своє життя.
«Як любити дитину?» Януш Корчак
А дійсно, як? Справжній Учитель, велика людина, прекрасний письменник говорить про це просто, щиро, чесно. "Не знаю!", - Відповідає він спочатку. І на цьому "не знаю" вибудовує тонку нитку розповіді, що змушує думати, відчувати, вчитися бачити, чути, розуміти ... любити.
"Ти кажеш:" Моя дитина !." Ні, це дитина всіх - матері і батька, дідів і прадідів. Чиєсь далеке я, що спало серед предків, чийсь зотлілий, давно забутий голос раптом задзвенів у твоєму чаді... Шукай сплячу частинку себе в цій твоїй чужій дитині. Можливо, ти знайдеш її, навіть, може, зумієш її розвинути.
"Дитина і нескінченність,
Дитина і вічність.
Дитина - порошинка в просторі.
Дитина-мить у часі "
Третя книга від сучасного класика дитячої психології Юлії Гіппенрейтер.
«Спілкуватися з дитиною. Як? »
Ви вмієте чути свою дитину? Не слухати, а чути, не додумувати, а розуміти, не моделювати, не реагувати на внутрішні установки і особисті страхи, а приймати дійсне? Проаналізуйте в процесі читання цієї книги.
Книга радить, як розмовляти з дитиною правильно і вся складається із практичних порад, освоївши які, ви зможете наблизитися до того досконалого відчуття,що називається безумовною любов'ю. Любити не за досягнення, оцінки, хорошу поведінку, красу або розум. А просто так. Або навіть за недоліки і конфлікти. Справжня любов до дитини - саме така.
До речі, поради Юлії Гіппенрейтер цілком можна застосувати і до нас - доросих. Адже і ми з вами далеко не завжди вміємо чути близьку людину, а, значить, багато чого один про одного не знаємо.
Читати також: Про що розповість дитячий малюнок: учись читати малюнки малюка
