І мені згадалася ситуація, яку бачила нещодавно в парку. Хлопчик явно не хотів йти додому і вимагав продовжити прогулянку на іншому майданчику. Він голосно висловлював свій протест і невдоволення, а мама ...
Мама ховалася в тіні найближчих дерев (у Києві зараз пекельна спека) і спокійним голосом повторювала мантру: нам пора додому, пора їсти і треба спати.
При цьому щоразу, коли її син чув слово «спати», крик підсилювався і був схожим на рев пораненого бізона.
Загалом, так тривало деякий час, і я вже подумала, що далі буде так, як відбувається найчастіше.
Що ж батьки кажуть у переважній більшості подібних випадків?
- Так, давай, мені без тебе буде краще. Хоч у тиші побуду без твого крику. Чудово, стане спокійніше без твого вічного ниття. Давай, тебе ніхто не тримає. Ну добре, йди, тобі допомогти? Іди, іди, кому ти потрібен ...
Подібних руйнуючих і знецінюючих фраз кожен із нас може згадати сотні.
Пишу ці слова, а у самої таке неприємне відчуття ...
Як раптом хлопчина перервав свій рев і пожвавився.
- Тоді я піду! - заявив хлопчик і зробив кілька кроків від мами.
- Не йди - зітхнувши відповіла вона.
- Ні, я піду! - ще голосніше сказав він.
- Як же я без тебе? Мені без тебе буде сумно! - відповідала мама.
- Так, я ось піду прямо зараз! - сказав він і зробив ще кілька кроків.
- Будь ласка, не йди. Я розумію, що ти засмучений і сердишся ...
- Ні, я вирішив! Я йду!!! - він уже майже кричав і продовжував віддалятися.
- Я за тебе буду переживати. Мені буде сумно без тебе. Тільки ти вмієш мене обнімати, як я люблю. І твій сміх - мені буде погано без нього! - мама вже говорила досить голосно, щоб син чув.
Хлопчик відходив повільно і точно чув слова, які говорила мама.
Він старанно робив вигляд, що не дивиться, а сам ловив кожен її рух і ніби чекав.
Мовчав.
Не відповідав.
І йшов.
І саме в цей момент він робив всередині себе колосальну роботу і вів неймовірну боротьбу!
Покличе мама ще? Чи не покличе?
А якщо не покличе? Що робити? Повернутися?
- Ти мені потрібен, синочку. Мені буде погано без тебе. Йди до мене.
Після останніх слів, хлопчик повертається і біжить до неї, долаючи пройдений шлях і потрапляючи в розкриті обійми.
Починає плакати і, заплющивши очі, обіймає маму.
А мама підхоплює на руки, кружляє і каже:
- Як же мені добре з тобою !!!
Я видихаю.
Ця ситуація дуже зворушила мене своєю нереальною ... логічністю.
Тут і про можливість прийняти рішення і усвідомити його, і про прийняття поведінки дитини, і почуття, які відкрито висловили і син, і мама.
І про важливість слів.
І, звичайно, про нескінченний мамський дзен.
Сказати дитині «кому ти потрібна» або щось подібне - це так просто для батьків ...
Але це ж як кинджал у спину від найріднішої людини?
Читай також: Скільки коштує безпека дитини або Навіщо малюку на велосипеді шолом?
Тож не дивно, що такі слова, сказані в нападі гніву, запам'ятовуються на все життя.
Періодично, коли на зустрічах час дозволяє, я намагаюся докладно говорити про формування довіри, що вважаю ключовим і важливим. Пізніше, в ситуації, коли дитина або підліток потребують безпеки, захисту або допомоги, вони не зможуть за нею звернутися до найближчих. Вони просто будуть шукати її поза сім'єю ...
Дорослішаючи, кожен уже несе в собі важкою ношею всю безвихідь подібних фраз, які навіть через час ранять і відгукуються гострим болем.
І саме тому так чудово, коли трапляється (закреслено) буває по-іншому!
Адже це ж так легко, коли інакше!
Бажаю всім сьогодні такого )
Джерело: https://www.facebook.com/100011791895576/posts/725910594478664/
експерт для дорослих із безпеки дітей,
засновник проекту «SafetyInHome»
095-588-88-93
Фото: depositphotos.com
