Чому діти б'ються? Що робити батькам, якщо дитина - забіяка? Як навчити дітей відстоювати інтереси різними методами, а не тільки кулаками. І ще дуже важливе питання: чому так склалося? Чому малюк буває настільки агресивним?
Чому дитина б'ється?
Причин забіякуватості багато. Почнемо з того, що агресія є в усіх, і нам всім потрібно вчитися і вчити проявляти її допустимими методами. Мало того, іноді важливо вміти відстояти свою правоту фізично. Так буває. Але вкрай важливо допомогти дитині перетворити бійку в один з багатьох способів вирішення проблем.
Агресію нам потрібно не забороняти, не заперечувати право не на неї, а визнавати її наявність і вчити її висловлювати. Це дуже важливо відразу усвідомити. Так, у кожного з наших янголят є право на агресію. Точніше, у них вона просто є.
Причини частих бійок
- Дитина може битися через відсутність досвіду: не знає, як по іншому звільнятися від болю, образи, напруги.
- Забіяка може мати забагато енергії, яку йому не дають випускати в школі, вдома і на додаткових заняттях, і він шукає вихід найпростішим шляхом - дати стусана комусь і одержати відповідний тумак.
- Дитина може просто жити під тиском заборон і суворих правил, виконувати які не в змозі навіть за віковими нормами. Іноді такі діти поводяться вдома добре, а в садку чи школі - як шибеники і забіяки. Іноді буває навпаки: на людях - ідеал, вдома - агресор. І те, й інше - погано. Адже зображуючи із себе щось, чим він не є, малюк витрачає багато енергії, і тоді у нього не вистачає сил на нормальний розвиток. Але все ж гірше, якщо малюк не може випустити пар вдома. Це, взагалі, дуже серйозний сигнал для батьків: з вами йому небезпечно, він боїться бути справжнім, тобто від мами і тата немає базового прийняття.
Як допомогти дитині-забіяці?
- Тілесна терапія - важливий спосіб знімати внутрішнє напруження, яке раз у раз виривається на поверхню у вигляді агресивних спалахів, бійок або істерик. Які б не були прояви агресії, ми повинні розуміти, що дитині завжди потрібен тілесний контакт: від масажу і погладжування по спинці до жартівливих бійок подушками. Будь-які ігри, які передбачають обійми або боротьбу (особливо для хлопчиків), для діток-забіяк важливі та потрібні.
- Хлопцям важливо ще і проявляти свою силу, боротися зі старшим чоловіком: бійка з татом, боротьба сумо з братом, бокс з дідусем - дійсно необхідні.
- Дівчаткам теж можна трохи побитися. Але все ж, нехай це будуть міцні обнімашки (іноді до хрусту кісток), прохлопування контурів тіла (від голови до п'ят) долоньками ... Це допоможе відчувати кордони тіла і неагресивно скидати напругу й енергію.
- Дуже добре дозволяти дитині бити подушку, яку тримає мама або тато. Давайте визнаємо, що діти можуть на нас злитися. Так, на нас - люблячих, бажаючих добра, що вкладають душу. Вони можуть злитися і капсулювати в собі цю злість. Погодьтеся, заборони, правила, наші вимоги і правильний погляд на життя при всій важливості для виховного процесу, зовсім необов'язково повинні подобатися дитині, прийматися нею з радістю і легкістю. Вони можуть викликати ряд негативних емоцій. І ці емоції потрібно проявляти. Обзивати маму "дурепою", битися з нею, ображати і закочувати істерики - не найкращий варіант. А ось бити подушку, якою мама захищається, штовхатися плечима з татом, з реготом падаючи на ліжко, - можна і потрібно. Тіло отримає розрядку, енергія вийде і ніхто не образиться.
- Підійдуть будь-які методи арт-терапії: можна зліпити свою депресію, злість і образу з глини, перетворивши на витвір мистецтва, намалювати свою образу, домалювавши їй щось смішне, можна написати про неї казку або скласти віршик ...
Загалом, на першому етапі вкрай важливо дати дитині навички перетворення негативних емоцій у щось творче, допомогти випускати пар без побиття оточуючих, у грі та тілесній терапії.
Що потрібно розуміти батькам
Дитина зчитує з вас багато інформації. Наприклад, якщо ви не вмієте проявляти свою агресію, схильні вигоряти і зриватися, вона теж буде так себе вести. Так що вам теж потрібна тілесна терапія, ресурс, вміння перетворювати негативну енергію.
Якщо ви будуєте відносини за принципом: "я сказав - ти роби", не залишаючи дитині права вибору, то вона буде шукати спосіб реалізації в іншому місці й іншими способами. І бійка - не найгірший варіант, адже може бути аутоагресія, демонстрована через неврологічні або фізіологічні проблеми (тіки, енурез, часті хвороби).
Перегляньте свої виховні методи, перестаньте постійно критикувати і вимагати, знаходьте за що хвалити, помічайте хороше, частіше дивіться з теплотою на малюка. Введіть практику: "Що хорошого сьогодні відбулося: назви три події". Уміння акцентуватися на хорошому, знижує внутрішню напругу і зменшує агресію в кілька разів.
Не дивіться на дитину колючими очима, навіть коли лаєте, постарайтеся включати сердечність і під час сварки.
Ви ж раді, що у вас є малюк? Правда ж? Щасливі, просто тому, що він існує? Показуйте це.
І ще, пограйте з дитиною в садок, намалюйте групу або подивіться групові фото. Поговоріть про найпривабливіші риси кожного з дітей і вихователів. І звичайно, про власні сильні сторони малюка. Скажіть, що будь-яка людина цінна, і якщо помічати цю цінність, простіше буде приймати недоліки. Допоможіть зрозуміти, що якщо дивитися на інших людей з теплом, потреби щось доводити кулаками буде менше. І тоді є шанс на швидке вирішення поставлених завдань.
Фото: depositphotos.com
