Особливості цих процесів дають людині один із видів темпераменту: холеричний, флегматичний, сангвінічний, меланхолійний.

Так як темперамент є вродженою характеристикою людини, він дає про себе знати з народження. Так, одні новонароджені поводять себе спокійно, добре сплять, можуть тривалий час знаходитися наодинці, не влаштовуючи з цього приводу істерику (флегматики); інші часто плачуть або хникають, їм весь час дискомфортно, погано переносять і спеку, й холод, різкі звуки та світло (меланхоліки). 

Батьки зобов’язані знати тип темпераменту своєї дитини, щоб, враховуючи його позитивні та негативні сторони, правильно вибудовувати стосунки з нею і виховувати її. Для діагностики типу темпераменту в дитини можна використати методику дослідження темпераменту Г. Айзенка (дитячий варіант), а можна скористатися описом проявів типів темпераменту, наведеним нижче.

Діти-холерики:

• активні, енергійні, непосидючі;
• імпульсивні, емоційно неврівноважені, нетерплячі;
• з легкістю проявляють агресію і сваряться із людьми, але швидко миряться, не зациклюючись на негативних переживаннях, не злопам’ятні;
• не люблять режим, розпорядок;
• рішучі, ініціативні;
• не боязкі, схильні до ризику;
• достатньо комунікабельні, відкриті, різкі та прямолінійні в спілкуванні;
• розмовляють швидко, переривчато, мають виразну міміку та жестикуляцію;
• здатні швидко, проте недостатньо якісно, виконувати завдання, а також не доводити почате до кінця;
• можуть працювати при перешкодах (наприклад, шумі);
• більш охоче працюють, якщо завдання періодично змінюються, оскільки не люблять монотонної праці.

Особливості виховання дитини-холерика

1. Переважну кількість часу холерики перебувають у збудженому стані, тому потрібно організувати для них таке життя, щоб був постійний вихід енергії. Залучати їх до виконання різних завдань, адекватних віку, щоб вони мали можливість використовувати свою неабияку енергію і направляли її в конструктивне русло. Не маючи куди подіти свою енергію, холерики починають займатися різноманітними дурницями, шкодячи тим самим собі чи іншим людям. При цьому, слід потурбуватися про те, щоб завдання не були монотонними, адже в силу збудливості нервової системи, холерики не можуть довго виконувати одну й ту ж роботу, особливо ту, яка вимагає посидючості. Наприклад, обривання ягід з куща, фарбування, миття посуду не підходять холерику, а тому такого роду зайнятість слід доручити комусь іншому. Для холериків же підійдуть завдання, пов’язані з суттєвими енергетичними витратами: прибирання, винесення сміття, прогулянка з собакою тощо.

2. Так як холерики виконують роботу швидко, то допускаються помилок. Для того, щоб навчити їх виконувати роботу не тільки швидко, але й якісно, слід обов’язково їх похвалити та запропонувати разом перевірити, на скільки якісно вона виконана. Робити це потрібно максимально коректно: «Як гарно ти помив підлогу! Яка вона стала чиста та блискуча! А під вікном теж помив? Давай із тобою перевіримо. Адже потрібно, щоб підлога була вимитою повністю, навіть там, де бруду не видно». Якщо підлога виявиться вимитою якісно, слід ще раз похвалити дитину, наголосивши саме на якості виконання. Якщо ж ні, потрібно попросити її довести цю роботу до потрібної якості.

3. Оскільки дитина-холерик активна, від батьків дуже часто в її сторону звучать заклики: «Стій!», «Не лізь туди!», «Не йди туди!», «Не займай!», «Відійди!», «Сядь!», «Поклади!». Але ж вона просто не може стояти, не лізти, не йти, не чіпати й т.д. Інакше вона б не була холериком, а була б, наприклад, флегматиком, та це вже зовсім інша історія. Оскільки темперамент не можна змінити, батькам залишається тільки змиритися із тим, що їх дитина дуже активна, та стримувати її лише в тій ситуації, яка несе реальну загрозу її життю або здоров’ю (наприклад, коли вона біжить за великим чужим псом або, перебуваючи в воді, занадто далеко відходить від берега).

Читай також: Як виховати турботливого сина

4. У зв’язку з неврівноваженістю, холерики часто здійснюють імпульсивні дії, тож дітей потрібно вчити стриманості. Для цього можна навчити дитину кільком вправам, які спрямовані на заспокоєння і відстрочку між бажанням здійснити імпульсивну дію і реалізацією цього бажання. Якщо батьки бачать, що дитина перезбуджена чи агресивна й хоче щось сказати чи зробити, слід завжди просити її спершу виконати одну із вправ:

• Вправа «Рахунок»: повільно порахувати до десяти.
• Вправа «Присідання»: присісти десять разів.
• Вправа «Стрибання»: пострибати десять разів на одній нозі, потім на другій.
• Вправа «Дихання»: десять разів повільно вдихнути та видихнути.

Якщо робити це регулярно, коли дитина перезбуджена, з часом у неї виробиться зв'язок між її  станом і необхідністю заспокоїтися.

5. Оскільки холерикам важко призвичаїтися до розпорядку дня, батькам необхідно детально пояснити дитині, для чого в ньому ті чи інші пункти, переконати її в їх необхідності, привести в приклад себе як людей, що теж дотримуються розпорядку дня. Скоріше за все таку роз’яснювальну роботу доведеться проводити неодноразово, поки дитина не засвоїть необхідне.

6. Діти-холерики схильні до прояву агресії. Тож необхідно вчити дитину досягати бажаного мирним шляхом, а також не демонструвати агресію при ній і, тим паче, по відношенню до неї. Звичайно ж, слід виключити з перегляду фільми, мультфільми, відео-ігри, передачі, в яких присутні сцени насильства. Хоча це правило діє по відношенню до всіх дітей без виключення.

Наш автор і фахівець:

Оверченко Аліна,

канд. психол. наук,

практичний психолог

тел.: (099) 041 34 79

Фото: depositphotos