Дитина меланхолік відразу помітна в будь-якій компанії. Вона тиха, задумлива і дуже чутлива, на його очах нерідко можна побачити застиглі слізки. Виховання дитини меланхоліка – досить складне завдання. Які особливості у вихованні меланхоліка потрібні саме твоєму малюкові, як розшифрувати поведінку меланхоліка, розповідає психолог.

Оскільки меланхоліки більше, ніж представники інших типів темпераменту, схильні до слухняності, покірності, слід розвивати в них незалежність думки, дій і поведінки. Меланхоліки – досить слухняні діти, які зазвичай не завдають батькам істотного клопоту, але з них виростають слухняні дорослі, якими легко керувати, нав'язуючи їм свою думку і волю. Незалежність дитини розвивається тоді, коли батьки з повагою ставляться до неї, її думок, бажаннь, демонструють довіру, дозволяють робити все, що не завдає шкоди життю та здоров'ю її та інших людей.

Особливості дітей меланхоліків

Діти-меланхоліки:

• емоційно чутливі, вразливі, а тому плаксиві;
• легко засмучуються, навіть через дрібниці, а потім довго не можуть заспокоїтися;
• постійно на когось ображаються, довго пам’ятають образи;
• швидко стомлюються, виснажуються;
• недостатньо комунікабельні, важко встановлюють контакт із новою людиною;
• довго адаптуються до нової людини чи ситуації;
• розмовляють тихо, в спілкуванні закриті;
• надають перевагу спілкуванню тет-а-тет, ніж у великому колі людей;
• легко переносять самотність, навіть прагнуть до неї, люди їх стомлюють;
• слухняні, покірні;
• завдання виконують довго, але якісно, часто роблячи перерви та перевіряючи зроблене;
• відповідальні.

Читай також: Повільна дитина: чому вона така і як поводитися батькам?

Особливості виховання дитини-меланхоліка

1. На будь-яких дітей не можна кричати, та маленького меланхоліка це стосується у першу чергу. Негатив, спрямований на дитину-меланхоліка, миттєво викликає у неї страждання, що тримаються досить довгий час, а також породжує невіру в себе, нелюбов до себе. З такими чутливими до зовнішніх впливів дітьми потрібно розмовляти максимально коректно та врівноважено, щоб не похитнути в них базову довіру до світу, що дуже легко зробити.

2. Ці діти активно реагують на похвалу, яка може стати основним методом виховання. Хваліть меланхоліка за будь-яку хорошу справу, не боячись перехвалити, оскільки немає такого поняття як «перехвалити» так само, як і «перелюбити». Хваліть його також в присутності інших людей, щоб дитина це чула, адже це посилить ефект від похвали.

3. Якщо маленький меланхолік засмучений, плаче, то, скоріше за все, він не маніпулює вами таким чином, а реально страждає. Не можна залишати його в такому стані, а, тим паче, виражати своє невдоволення його поведінкою. Потрібно приголубити дитину, розпитати, що сталося, запропонувати свою допомогу. Ніжність, уважність, тактильний контакт – це бальзам для душі маленького меланхоліка. Як і дорослого.

4. У меланхоліків слабка нервова система, через що вони не здатні тривалий час витримувати напруження і потребують перерв у навчанні, роботі та взаємодії із людьми. Вони полюбляють тишу та спокій, можуть гратися на самоті, не потребуючи інших людей. Виростаючи, вони не знають слова «самітність» у негативному його сенсі. Для них самітність – це можливість побути наодинці з найцікавішою для них людиною – із самим собою. Тому ні в якому разі не примушуйте дитину-меланхоліка, наприклад, іти гратися у компанію дітей. Дитина може піти, якщо сама цього захоче.

5. Продовжуючи попередній пункт, варто зазначити, що діти-меланхоліки можуть мати проблеми з комунікацією. Оскільки вони не потребують інших людей, в них можуть не достатньо добре сформуватися комунікативні навички. Якщо батьки помітять, що дитина хотіла б спілкуватися із іншими дітьми, але в неї це не виходить успішно, їм слід допомогти дитині. Для цього рекомендується:

• грати з дитиною в «Знайомство»: взяти кожному по іграшці, які мають познайомитися одна з одною. Спершу батькам слід займати активну позицію у спілкуванні, щоб дитина засвоїла «процедуру знайомства»: «Привіт», «Як тебе звати?», «А мене звати …», «Ти звідки?», «Що ти робиш?», «В які ігри ти любиш грати?», «Хочеш пограти в якусь гру», «Які твої улюблені мультфільми?» «А я люблю такі мультфільми: …» тощо. Згодом батьки мають сказати дитині: «Тепер ти мене запитуй, а я відповідатиму», стимулюючи її тим самим займати активну позицію при знайомстві.
• якомога частіше розмовляти з дитиною на цікаві теми, а не лише на побутові (типу «Що ти будеш їсти?»). Можна, наприклад, піти з дитиною до лісу, показати їй різні дерева, пояснити відмінність між ними, порівняти їх листочки та кольором, розміром, формою тощо, а потім попросити дитину розповісти про цю цікаву подорож іншим членам сім’ї або друзям. Це позитивно впливає не лише на комунікативні навички дитини, але й на психічних розвиток в цілому.
• слухати дитину. Якщо дитина підійшла до вас з наміром про щось розповісти, відкладіть свої справи та нехай увесь світ зачекає. Слухайте її завжди уважно, щоб у дитини була установка: «усе, що я кажу людям, – важливо, має значення, а тому можна говорити впевнено».
  Читай також: Як правильно слухати дитину? Рекомендації психолога відповідальним батькам

6. Меланхоліки довго адаптуються до нової ситуації, людей, місця. Не варто їх квапити. Їм потрібен час, щоб освоїтися. Можна взяти дитину за руку та розпитати, як вона себе тут почуває, чи подобаються їй нові знайомі, чого вона зараз хоче тощо. Також можна підійти зі своєю дитиною до іншої дитини, яка їй ще не знайома, та завести з нею розмову. Так ви покажете дитині, як можна почати знайомство з новою людиною.

Наш автор і фахівець:

Оверченко Аліна, канд. психол. наук, практичний психолог

тел.: (099) 041 34 79

Фото: depositphotos