Ситуація, знайома, мабуть, всім батькам дошкільнят: ти забираєш дитину з садочка і питаєш, що вона робила цілий день, а у відповідь чуєте «Не знаю» або «Нічого». Перша думка – він такий маленький, а вже не хоче зі мною розмовляти, і вона точно хибна. На справді, дитина зовсім не хоче тебе відштовнути, справа в її сприйнятті світу і вербальних можливостях.
Чому дитина не говорить про свій день
Все досить просто і складно водночас. Дошкільня ще тільки вчиться комунікувати, формувати і озвучувати зв’язні розповіді, тому фізично не може відповісти стисло про все що з ним відбувалось у відповідь на таке загальне запитання. Дитині простіше сказати «нічого», бо вона саме так відчуває, і це якраз свідчить про те, що вона хоче спілкуватись, але не знає як це робити.
Другий фактор, і він також об’єктивний – дитяча пам’ять працює трохи інакше за дорослу. Малюк ще не запам’ятовує день як послідовну історію, а як окремі яскраві події. Тому, якщо нічого справді захопливого для нього не відбулось, він так щиро і відповідає – «нічого». Епізодична пам’ять, яка відповідає за збереження і відновлення подій, які відбувались протягом певного часу, у малюків ще не сформована, тому вони просто не запам’ятовують. Загальне запитання на кшталт «як пройшов твій день», чи «що ти робив у садочку» взагалі не викликає у нього спогадів.
Дослідження розвитку дитячої пам’яті показують, що здатність розповідати про події формується поступово і значною мірою залежить від того, як саме дорослі розмовляють з дитиною про її день.
Як ставити правильні запитання, щоб дитина відповідала
Тож, якщо не отримуєш відповідь, на яку очікуєш, варто не ображатись на дитину, а поводитись по-дорослому, і допомогти їй згадати і розповісти. Повір, вона сама цього прагне, але не вміє. Для цього варто ставити більш конкретні, уточнюючі запитання, наприклад: «що ви сьогодні їли на обід», «з ким ти сьогодні грався?», «що ви робили на заняттях?», «Тобі було весело чи ти засмутився?». В цьому може допомогти попередня, навіть коротка, розмова з вихователькою без присутності малюка.
Перед тим, як ставити запитання, варто поспостерігати за станом дитини – можливо вона чимось засмучена, чи навпаки, активна і щаслива. І тут також краще не використовувати загальні форми запитань – «що сталось», «чому ти сумний», а спробувати спочатку дізнатись причину в інший спосіб, а вже після цього продовжити спілкування з малечею.
Такі конкретні запитання допомагають дитині згадати одну конкретну подію, вчитися розповідати, краще запам’ятовувати події в майбутньому. Також вони тренують асоціативну пам’ять – розповідаючи про страви на обід, малюк може згадати, наприклад, як хтось пролив компот і сильно засмутився.
Твій малюк вчиться згадувати та формулювати розповідь саме завдяки твоїм конкретним і уточнюючим запитанням. Дуже допоможе, якщо ти називатимеш емоції, які відчував малюк під час події, про яку розповідає. Такі бесіди також дуже сприяють довірі між вами, та закладають основи майбутнього спілкування, кола наступить складний для всіх період пубертату.
Джерела: sciencedirect.com, orbi.uliege, digitalcommons.montclair.edu
