Як реагувати на табель школяра: поради психологів

Ось і закінчився перший навчальний рік. Для багатьох мам, та й дітей, це був довгоочікуваний день, коли можна трохи розслабитися і перестати думати про проект з природознавства або невивчені вірші з української літератури.

Але прекрасна пора відпочинку для сім'ї може бути затьмарена результатами навчання, які відображені в табелі. Для когось неприємним сюрпризом стане 9 з читання, для інших 5, 4 або 3 з математики може геть зіпсувати літо та відпустку.

Як реагувати на негативні оцінки в шкільному табелі? Що робити зі своїм гнівом і невдоволенням? Чи варто карати дитину і позбавляти її запланованих розваг? А може, варто почати розбір ситуації з себе?

На ці та інші питання ти зможеш відповісти для себе після консультації досвідчених психологів і мам, які погодилися поділитися своєю мудрістю.

Світлана Вискуб, психолог і мама:

«Часто настрій батьків може бути затьмарений результатами шкільного року своєї дитини. Однією з основних причин бурхливої ​​реакції батьків є завищені вимоги  до дитини. До слова, вчителі теж немало стараються  в цьому напрямку, але це вже інша тема.

Інша сторона медалі, це те, що часто багато батьків сприймають оцінку своєї дитини як оцінювання їх самих: а чи гарна я мама? Відповідно реакція теж буває різною: хтось кричить, інші придушують в собі гнів або будь-яку іншу емоцію.

У будь-якому з цих станів - ми «відкрита» книга для нашої дитини. Важливо пам'ятати, що навіть пригнічена емоція на невербальному рівні зчитується і запам'ятовується дитиною.

Що важливо для батьків: знаючи про майбутню розмову, привести себе в "порядок". Найголовніше сказати собі, що я хороша мати й у мене прекрасна дитина. У наступному півріччі намагатимемося виправити ситуацію, а поки так, як є. Можна зробити різні практики, що приводять до стану тут і зараз, подивитися на дату в календарі, у вікно, подихати глибоко тощо.

Пам'ятайте, для дитини важлива перша реакція батьків. Спочатку добре просто привітати дитину з закінченням чергового шкільного семестру та року. Тут важливо виділити позитивні моменти протягом цього часу. Похвалити і вказати на те, з чим дитина добре впоралася. Емоційний заряд зменшився, ось тепер час для конструктивної розмови. І після цього важливо озвучити ваше справжнє почуття з цього приводу: "Я засмучена, я трохи розізлилася, я розгнівалася, що в табелі не ті оцінки, на які я очікувала".

Дитині важливо проговорити ці речі, тому що в її картині може виникнути подвійність: на обличчі у мами усмішка, наприклад, а інші сигнали (зітхання, сумні очі або ще яскравіше, розмова крізь зуби) говорять зовсім про інше, і тоді у дитини виникає конфлікт між бачу і відчуваю. Коли ми придушуємо свої емоції, ми позбавляємо дитину одночасно підтримки, не приймаючи її такою, якою вона є, з іншого боку не віримо в її сили. Є довіра до мами, є довіра і до світу - і тоді будь-яка складність під силу».

Юлія Лукаш, психолог і мама, також поділилася своїм досвідом:

«Підсумки року, існують не тільки в світі дорослих, а й вимушено присутні в світі дітей - у формі табеля успішності, який іноді виявляється для батьків тим самим «листом щастя», який затьмарює всю атмосферу піднесених очікувань батьків.

Як бути батькам і як зберегти мир у відносинах, коли так хочеться розпочати скандал? Важливо пам'ятати, що ці підсумки для дитини є саме вимушеним заходом, - чи не вона їх підводить, а їх підводять замість неї.

Так побудована система оцінювання успішності в системі освіти. Сама дитина навіть не замислюється про необхідність побачити свій середній бал - вона щодня в школі і добре знає рівень своїх можливостей по кожному з предметів. Тому для неї оцінки в табелі - заздалегідь відома закономірність, а для батьків вони можуть виявитися неприємною несподіванкою.

Що можна зробити, щоб так не відбувалося? Тримати руку на пульсі - постаратися бути в близькому контакті і підтримувати довірливі відносини з дитиною впродовж усього навчального процесу і знати, що у неї відбувається і з яким предметом. Адже правда, коли ми знаємо, що у дитини 5-7-ки з певного предмета протягом півріччя, ми не чекатимемо, що за семестр в табелі вона принесе 10-ку?

А якщо були стабільно високі бали успішності, і трапився різкий спад, то важливо приділити увагу тому, які обставини в житті дитини змінилися, які могли спричинити такі раптові зміни (самопочуття, події і особистісні переживання, сімейні обставини). Вчитися бачити свою дитину реальною - об'єктивно розуміти її можливості і здібності до певних предметів і наук.

Чи не кожна дитина здатна бути людиною з універсальною системою багатомодальної функціональності і давати результат з відзнакою з усіх предметів. А позамежний рівень напруги, який може виникнути під час спроби досягнення такого результату, може серйозно послабити здоров'я дитини.

Вміти відокремлювати успішність дитини в навчанні від своєї успішності як батьків. Батьки не стають автоматично поганими або неспроможними, якщо у їх дитини виникають труднощі у вивченні якогось шкільного предмета. На низьку успішність можуть вплинути багато факторів, але в тому числі і такі, які знаходяться поза сферою контролю батьків: накопичилася сезонна втома, гормональні і фізіологічні зміни в певному віці, емоційні конфлікти з однолітками і вчителями тощо.

Пам'ятайте про те, що шкільна оцінка не повинна стати батьківською оцінкою особистості дитини. Дитина є безумовною цінністю за фактом свого народження, а оцінка - це завжди спроба визначити цінність. І навіть в найоб’єктивнішій шкалі оцінювання залишається місце для суб'єктивності.

Навчання - це лише одна зі сфер діяльності дитини, а не вона на 100% свого прояву. Зверніть увагу, чи те, яким є рівень моїх батьківських очікувань – не є покладанням мною колись нереалізованих очікування моїх батьків від мене? Бачити у своїй дитині окрему особистість, з її завданнями, смислами і можливостями, поважати її темп, інтереси і результати діяльності, а ще навчити свою дитину не боятися звертатися до батьків за допомогою, якщо виникають труднощі в навчанні або в її житті.

Коли ми відокремлюємо дитину від своїх очікувань, фантазій, своєї самооцінки, коли знаходимося з нею в контакті, знаємо і об'єктивно сприймаємо її здатності, для нас табель успішності не зможе стати приводом для раптових потрясінь і з'ясування відносин.

І нехай підбиттям підсумків у кожній родині будуть дружні спогади радісних подій і історій. Адже створюючи атмосферу любові і підтримки для дитини, ми створюємо їй міцне поле для безпечного розкриття свого потенціалу».

Оксана Шевченко, головний редактор сайту Твій Малюк:

"Отримати поганий табель з рук дитини - дуже неприємно. Для всіх. Але іноді мами, а часто і тата реагують настільки бурхливо (від істерик до депресивних станів), що стає зрозуміло: справа не в дитині, справа в самих батьках. У наших з вами травмах, комплексах, нереалізованих завданнях.

Наші психологи-консультанти дали гарні поради. Що хочеться додати: ваш досвід - це ваш досвід, ваші страхи - ваша проблема, з якою варто попрацювати, ваші комплекси навряд чи гідні того, щоб передавати їх з покоління в покоління.

Якщо ви відчуваєте, що ваша реакція далека від адекватної, подумайте, що всередині вас викликає таку бурхливу реакцію: страх, що дитина піде по світу, що не заробить на шматок хліба, сором, що ви погана мама, переживання про ...

Усі ці страхи - ваші фантазії, можливо, це десь і ваш досвід... Але це не має стосунку до долі дитини. У неї свій шлях. І якщо ви не будете наповнювати її внутрішній світ самоздійснюваними страшними пророцтвами, то є великий шанс, що цей шлях буде прекрасним.

Головне завдання батьків - сформувати в дитині відчуття самоцінності незалежно від її успіхів в школі, середнього бала і знань з біології або хімії в 7 класі... А ця самоцінність, внутрішня впевненість у можливості реалізації та безлічі потенційних можливостей для цього - важлива, якщо не головна умова для успішної реалізації в світі.

Оцінки - вторинні. Проаналізуйте досвід оточуючих людей, почитайте історії відомих людей... Часто це саме так. Ейнштейн, Білл Гейтс, Томас Едісон, Оноре-де-Бальзак, фінансист Річард Бренсон, Костянтин Ціолковський - всі ці генії з різних сфер людського життя і з різних епох були неуспішними в навчанні.

Ніхто не говорить, що оцінки не потрібні або зовсім не важливі. Так. У нашому світі багато оцінного, та й успіх у школі вимірюється відмітками. Це факт. Докладати зусиль для поліпшення результату - потрібно і важливо. Просто оцінки не повинні замінювати ваші щирі відносини... Вони не знижують і не підвищують цінність вашої улюбленої дитини, вони не позбавляють її любові батьків, віри в його особливість і успіх в майбутньому... Пам'ятайте про це, коли тримаєте в руках табель дитини , якщо він не такий, як ви хотіли..."

Наші консультанти:

Світлана Вискуб, сімейний і дитячий психолог, психотерапевт

Юлія Лукаш, дитячий і сімейний психолог, психотерапевт

Оксана Шевченко, головний редактор сайту Твій Малюк