Готовність дитини дійсно залежить від багатьох чинників: віку, стану здоров'я та її фізичної підготовки до навчання в школі. Ці три факори пов'язані між собою.
Адже не секрет, що майбутні школярики 5-6 і 7-річного віку дуже відрізняються за фізичними показниками, рівнем кругозору, емоційних проявів, мотивації.
Що треба розуміти батькам, які збираються віддавати дитину в перший клас?
Батьки п'ятирічної дитини-дошкільника говорять «Ми вже вміємо читати, писати, рахувати і він дуже хоче в школу» Що ж бачить психолог? Часто перед ним сидить маленька дитина, зріст, вага та інші фізичні показники якої зовсім не сприяють благополучному переживанню шкільних навантажень, і яка, до того ж, дуже часто хворіє.
На питання психолога «Чи хочеш ти в школу?» дитина часто відповідає «ні». А якщо відповідь все-таки «так», у таких діток часто переважає ігрова мотивація: «Я там буду гратися з моїми друзями» або «Так мама сказала ».
Дошкільнята 6-7-річного віку мають зовсім інші параметри і пропорції тіла. Вони, як правило, менше хворіють, самі можуть донести до школи портфель, впоратися зі своїм одягом, витримати 4-5 а то і 6 уроків у школі.
Такі дітки легше йдуть на контакт. Їм, як правило, цікаво спілкуватися з новими дорослим, вони мають більше знань про навколишній світ. А на питання «Що ти робитимеш у школі?» Відповідають: «Вчитимуся, дізнаватимуся нове, вивчатиму різні предмети ..»
Існує безліч ознак, за якими можна визначити готовність вашої дитини до навчання в школі:
1) Фізична готовність. Це зріст, вага, пропорції тіла, які відповідають середнім нормам розвитку 6-7 річних дітей; розвиток дрібної моторики кистей рук і пальчиків, стан органів зору та слуху (очі та вуха); правильна постава. Для батьків сигналом фізичної готовності дитини до школи може стати випадання молочного зуба, можливість дотягнутися рукою до протилежного вуха, повторити відому багатьом вправу «Коза-корова» з філіпінського тесту, пострибати на одній нозі.
2) Мотиваційна готовність. Мотивація у дитини може бути різна: «буду гратися з друзями» (ігрова), «буду знайомитися з новими дітками, спілкуватися» (комунікативна), «буду отримувати хороші оцінки, робити так, щоб учитель звертав на мене увагу» (соціальна). Звичайно ж добре, якщо у майбутнього першокласника є інтерес до процесу навчання - навчальна мотивація ( «хочу вчитися, хочу вивчати різні предмети, хочу дізнатися багато нового, мені цікаво дізнаватися різну інформацію»). На жаль навчальна мотивація присутня не у всіх діток, які йдуть до школи.
3) Готовність у сфері пізнавальних процесів (певний рівень розвитку пам'яті, уваги, мислення: вміння концентрувати увагу протягом певного часу, запам'ятовувати нову інформацію, порівнювати, аналізувати і узагальнювати ...)
4) Особистісна готовність (уявлення про себе в часі -в минулому, сьогоденні та майбутньому, формування самооцінки, певна відповідальність за свої дії)
5) Емоційно-вольова готовність (уміння контролювати свої емоції, виконувати дії, які взагалі-то робити зовсім не хочеться)
6) Готовність у сфері розвитку знань про навколишній світ (це елементарні знання про природу, час, рослини і тварин, погоду, простір і форму предметів)
7) Комунікативна готовність (бажання йти на контакт з дорослою людиною та дітьми)
8) Готовність у сфері соціальних норм (знання про норми поведінки, самообслуговування).
Відсутність хоча б 3 ознак готовності сигналізує про можливі проблеми з адаптацією до шкільного життя.
На що батькам обов'язково треба звертати увагу, готуючи дитину до школи?
Дуже часто стурбовані підготовкою дитини до школи батьки намагаються зробити акцент на інтелектуальному розвитку. Тому малюк відвідує курси для дошкільнят, розвиваючі заняття і навіть мовні курси. Але батьки забувають про дуже прості та важливі моменти: школяр повинен вміти подбати про себе - одягнутися-роздягнутися, впоратися з гудзиками-застібками-поясами-шапками-зав'язками, знати елементарні гігієнічні норми (що робити після відвідування туалету, перед їжею).
Дуже допомагає адаптуватися в школі вміння дітей встановлювати контакт з іншими людьми, маленькими і дорослими. Тому вчіть малюків безпечно для себе спілкуватися в садку, на дитячому майданчику, в групах, які складаються ситуативно де завгодно.
Для цього батькам теж бажано включатися в процес, подаючи власний приклад.
Відмінно працюють ігри: рольові, в яких можна прорепетирувати різні варіанти спілкування, активні-рухливі-командні або просто настільні, в які потрібно грати за правилами, враховуючи інтереси команди та свої.
Ще для психологічної готовності дитини до школи важлива позиція її батьків: їх спокій-тривожність щодо шкільного життя малюка, впевненість - зневіра в тому, що все вийде і дитина впорається.
Дуже важливе внутрішнє налаштування батьків. Адже навіть транслюючи малюкові і навколишнім "все добре" без віри в це, батьки передають майбутньому першокласнику свою тривогу та невпевненість.
Тому давайте вірити в своїх дітей, частіше говорити їм «Ти впораєшся!».
Фото: depositphotos.com
