Про підліткові суїциди розповідає психолог Світлана Ройз

136
Читать на русском

Сайт Твій Малюк і психолог Світлана Ройз розкажуть про безпеку підлітків у соціальній мережі

Про підліткові суїциди розповідає психолог Світлана Ройз

Коли з'являється будь-яка інформація, що викликає страх за життя - своє або близьких, особливо дітей, (ми так і вимовляємо - "зачіпає за живе"), інформація, що провокує паніку - про свинячий грип, позачергове падіння метеориту, незапланований напад інопланетян - у будь-якої людини на певний час відключається раціональне критичне мислення. Ми стаємо веденими. Коли ми стикаємося з інформацією, що викликає паніку - це привід зробити вдих, видих, відсторонитися від інформації на час (включити раціональне мислення) і подивитися - до чого підштовхує нас інформація або від чого відволікає.

 

Як правило, "за нею" буде постерігатися побудована для нас (за нас) траєкторія думок і дій - купуйте терміново вакцини від грипу, продавайте будинки в цьому районі, голосуйте за N, контролюйте дітей, відключайте всіх від Інтернету, думати ніколи - терміново щось робіть !!!!

Наше завдання, коли потрапляємо під дію паніки, - зробити все, що нам доступно.

Наприклад, вимкнути соцмережі, зробити дихальні вправи, прийняти душ, поплекати долонями своє тіло, намалювати коло, поставити всередині нього крапку - (коло - кордони нашого внутрішнього простору, крапка - ми всередині) уявити, що за межами кола - все зовнішнє сміття, зовнішня інформація. Розмалювати самостійно це коло будь-якими каляками-маляками (це найпростіша робота з мандалою) - наше завдання - вийти хоч на час з-під хвилі емоцій, почати збирати раціональну інформацію.

У мене немає перевірених даних і інформації, щоб підтвердити те, що написано в статті, що прокочується Інтернетом,  як немає і спростувань. Будемо відразу розглядати дві версії. Якщо це неправда - що робити, яка техніка безпеки. Якщо це правда - що робити. Яка техніка безпеки.

 

Від одного зі своїх викладачів - це була жінка зі Швейцарії на модулі про харчову поведінку - я знаю про існування в Європі закритих підліткових груп, які дітей втягували в анорексію і булімію. Ці групи відстежувалися, змінювали локації. "За ними" були явно дорослі люди. Групи називалися "за Анну", "За Мію" (за анорексію, за булімію). "Протиотрутою" для таких груп була хвиля фотографій, публікацій та акцій на підтримку "здорового тіла", поява кіно-героїв із живими, не анорексично-модельними формами, статті та матеріали про формування здорової прихильності. Анорексія і булімія - симпотми порушення прихильності. Це та ж форма "відходу", і "чіпляється" тими ж тригерами, що описані в статті.

Погана новина - такі групи реально існують.

Хороша новина. На території України за років 7 відстеження я не зустрічала згадки про такі групи.

Не знаю - це питання часу, менталітету чи конспірації.

Погана новина - програмісти підтвердили, що відстежити адреси груп неможливо. Але - за запитом певних служб, які і повинні цим займатися, адміністратори ВК, ФБ повинні надавати доступ до серверних даних.

Хороша новина - про це поки немає наукових досліджень, це не підтверджено статистикою. Це версія, але дуже робоча і правдоподібна. За ці кілька років психотипи дітей у Росії і Україні стали відрізнятися. Ставлення і сприйняття майбутнього, відчуття своєї можливості вплинути на хід історії, хід свого життя, можливість протистояти силі - це набуття Революції Переваги, волонтерського руху. Навіть якщо дитина просто "фоном" вловлювала інформацію.

Чим більше в сім'ї чутні слова - "все пропало", "зрада", "нас злили", "ми ні на що вплинути не можемо" - тим більшим є фон безпорадності у наших дітей. Чим більше конкретних, нехай маленьких дій, чим більше власної маленької відповідальності - хоч квіти полити або посадити біля під'їзду, хоч урну поставити, сміття розділити, батарейки здати, зібрати книги для дитячого будинку - тим більшим є відчуття особистої сили та потрібності світу.

Новина погана - раніше підлітки гуртувалися в субкультури. Субкультура потрібна була тим, кому не вистачало сили свого "Я". Як маленькі рибки збиваються в зграйки, щоб велика пропливаюча рибина їх по одній не з'їла, а сприймала всю зграю, як велику рибу, так і діти гуртувалися в субкультури - за своєю провідною травмою. Здебільшого всі переростали субкультури, виходили з них, знаходячи своє Я.

 

Спілкування в цих субкультурах було живе - офлайнове, все-таки з більшою прогнозованістю і відповідальністю. Сучасні субкультури пішли в мережу. Віртуальний світ - створює певний транс, він дійсно створює відчуття "паралельної реальності", задзеркалля. У цьому трансі послаблюється критичність.

Чим більше в житті дитини будь-якого віку віртуального - планшетного простору, тим більше повинно бути "об'ємних" тривимірних дій і контактів: ліпити, робити орігамі, створювати лего-міста, шити, займатися квілінгом, робити моделі літаків, збирати 3D-пазли, ходити на картинг.

Потрібно намагатися допомогти дитині побудувати нові відносини в реальному житті - я дуже рекомендую проектні табори. У стандартному навчальному таборі дитина залишається веденою. У проектному в дитини, крім контактів, з'являється своя власна значуща мета і місце в соціумі та реалізації. Вона сама вибирає траєкторію і швидкість руху, глибину занурення і участі. Робота над проектом - позитивна субкультура.- це хороша новина.

Потрібно створити ритуал - він корисний і для тих дорослих, які підсідають на серіали, залипають у соцмережі, коли вимикається комп'ютер або телевізор. Потрібно зробити дію, "що виводить із трансу", подзвонити у дзвоник, плеснути в долоні, вмитися. Ознака того, що ми "вийшли з трансу" - ми легко перемикаємося на всіх рівнях на іншу задачу.

Загальні риси дітей, описаних у статті. Профілактика

- Некритичність сприйняття інформації. Як тільки з'являлися питання - Хто ви? Навіщо це потрібно робити? - Дітей виганяли з групи.

Нам потрібно вчити дітей і себе ставити незручні запитання і взагалі ставити питання. Згадайте, що ви відповідали приблизно в 4 роки дитині на всі його "чому"? - Виростеш, зрозумієш? Або разом з ним намагалися знайти відповідь? Школа, на жаль, відбиває бажання і можливість задавати питання. У дитини в житті з батьками повинна залишитися можливість запитати - навіщо мені це робити? Чому?

Нам потрібні дії в реалі, що включають логічне мислення і здорову критичність:

Квест-кімнати, та міські квести, головоломки, кросворди, детективи.

Вирізання, випилювання - як це не дивно, стимулюють здорову критичність, вибірковість і трансформують тривожність перед можливістю помилки.

Класична музика стимулює інтелект. Ви помічали, що під класичну музику складно рекламувати всяку муть? - Включається опір і критичність. Заняття музикою розвивають різні структури мозку, включаючи критичність і вольову сферу.

Слідкуйте за тим, щоб у дитини, як і у дорослого, був час без звукового шуму (без навушників, музики, голосів у телевізорі) - кілька хвилин тиші стимулює роботу тієї частини мозку, яка впорядковує інформацію, допомагає систематизувати досвід і емоції. Це допоможе, як мінімум, вийти із трансу і включити здорову критичність.

Потрібно дати право дитині на слово "НІ", самим навчитися його вчасно вимовляти.

- У цих дітей спеціально порушувався режим сну. Підлітковий вік - час надмірного навантаження на всі системи органів. Сон - можливість упорядкування інформації та відновлення на всіх рівнях. Стан просоння - це транс. Під час такого трансу можна засунути в дитину все, що завгодно. Якщо дитина не виспалася - у неї підвищується рівень тривоги, сугестивності, знижується імунітет як фізичний, так і психологічний, вона стає більш категоричною - а світ підлітка і так чорно-білий.

Невиспаний підліток сприймає сигнали зовнішнього світу через фільтр. А який фільтр в нього вставили або він сам виростив - зрозуміти складно.

Єдиний випадок, коли я б включала гіперконтроль - з виключенням Інтернету, вайфаю - в нічний час.

- Вони слухали "спеціальну музику" і читали певні тексти.

Пісні та вірші вводять нас у транс. Будь-яке ритмування впливає на стовбурові структури мозку і часто інформація сприймається в обхід свідомості. Ми згадуємо відчуття від прочитаного і прослуханого, а не конкретну інформацію. Проаналізуйте самі тексти пісень, які ви любите і слухаєте, особливо за кермом, коли мозок зайнятий контролем дороги, проаналізуйте вірші, які читаєте. Щиро поцікавтеся, що слухають діти і що вони читають. Транс може бути і позитивним.

- Вони "заслуговували" участь у групі.

Якщо всередині нас є програма - любов, увага, заохочення, погладжування потрібно заслуговувати - нас легко підсадити на гачок. Дорослих легко зачепити - обіцянкою премії, підвищення, нагороди .... Діти повинні знати - любов батьків, місце в серці батьків у них є завжди. Часте питання до батьків на консультаціях - ЄА якби вам нічим було пишатися в дитині, якби вона не демонструвала успішність, вона була б упевнена у вашій любові? Чи є у дитини це відчуття - мене люблять просто так? "(Це відчуття можуть дати тільки ті батьки, які самі в цьому впевнені). Формується це відчуття рано - до 2 років. Почитайте, будь ласка, будь-які матеріали про формування уподобань.

Мою любов не потрібно заслуговувати

Є мультфільм - "Курча Ципа" - який можна дивитися заради однієї фрази тата головного героя - "Мені так шкода, що ти вирішив, що мою любов потрібно заслуговувати".

- У них з'являлася мета і відчуття приналежності до чогось більшого. Чи є у дитини в реальному житті відчуття МИ? Чи є домашні ритуали, чи є відчуття приналежності до сили роду? Чи є відчуття відповідальності і свого вкладу в сім'ю?

Перше домашнє завдання, яке я даю сім'ям, - зробити сімейний портрет, де були б усі члени родини. Він повинен висіти в кімнаті дитини - щоб підсвідомість сприймала - ми банда.

- Відчуття своєї цінності і значущості в житті. Чи знає дитина про свої найбільш зрілі якості і про свою цінність  для нас і світу? Як правило, ми звертаємо увагу, особливо в підлітковому віці, на шорсткості, колючки і складності. Чи залишилася дитина в контакті зі своєю цінністю?

- Всі ці діти грали в "чужу гру". Вони брали правила чужої гри. Чи є у дитини в реальному житті можливість "покерувати" своїм життям. Самій зробити доступний вибір. Або ми всі за неї вирішили і вирішуємо? Чи не грає вона в нашу гру? Чи є те, в чому дитина може відчути себе "провідною"?

 

- Те, що пропонували дітям робити - форма аутоагресії. Наприклад, шрамування. Потреба в самопокаранні. Якщо у дитини є відчуття провини - вона буде шукати спосіб себе покарати. Якщо вона пригнічує природну злість, якщо вона злиться на себе за те, що не виправдовує своїх або чужих очікувань, якщо вона звинувачує себе за стан, за відносини батьків - вона шукає способи самобичування - від ламання нігтів, отримання двійок до шрамування. Чи вмієте ви і дитина проживати агресію? З цим краще розбиратися фахівцям - щоб все-таки знайти причину провини і пошукати способи трансформації.

У Києві є антистресовий заклад - Шандарашка - місце, де можна бити тарілки. Псевдоагресивні ігри - боулінг, подушкові бої, іноді допомагають лазерні бої, бокс, і комп'ютерні шутери ...

Іноді впоратися з накопиченими почуттями і їх впорядкувати допомагають комікси. Коли підліток сам їх малює, не просто дивиться.

Заняття фотографією - безпечний вихід з інтравертного стану підлітків у світ.

- У житті кожної людини, не залежно від віку, повинні бути виявлені, гармонізовані 4 теми. Контакти - тіло - реалізація - творчість. Якщо всі ці теми у нас "заповнені", проявлені, гармонійні - ми щасливі.

  • Контакти - це гармонійне спілкування, можливість сказати Ми, належати до групи і відчувати цілісність і цінність свого Я.
  • Тіло - здоров'я, контакт з тілом, відчуття, що тіло подобається.
  • Реалізація - у шкільному віці - це навчання. Але важливо, щоб ця сфера не стосувалася тільки навчання. Це про контакт зі своїм потенціалом і можливості його реалізувати.
  • Творчість (може перетворитися в догляд у фантазії, мрії, залежності) - це про розвиток творчого потенціалу.

Важливо відчути, яка сфера життя у наших дітей не заповнена? В яку вони "тікають". Кожна з цих сфер може стати опорою для виходу з кризи, але може стати і залежністю. Кожна з них повинна бути проявлена ​​в житті.

Якщо життя дитини - це тільки школа - вона захоче "врятуватися".

- Тема складна, але, напевно, найважливіша - про радість і про життєвість. Що ми можемо протиставити вибору смерті - осмислене радісне ЖИТТЯ. Чим наповнене наше власне життя? Діти боятися дорослішати, дивлячись на наші втомлені, збагачені інтелектом, але знеструмлені, безрадісні заклопотані обличчя. Чи є ми провідниками в Житті дитини? Отримуємо ми задоволення від життя? Чи вміємо ми дякувати? Дозволяємо собі хоч трохи радості і задоволення?

Читай також: 11 порад батькам першокласника від психолога Світлани Ройз

Діти обирають смерть і хвороби, коли ми живемо заради них. Коли ми вкладаємо в них своє життя (разом зі своїми очікуваннями і невдачами). Це не означає, що ми повинні загравати з дітьми. Дитина в певному віці шукає маяк перш, ніж не виростить його всередині себе. Ми можемо стати маяками в житті. Щоб дитина, відправляючись у своє плавання, могла спиратися на наш світ.

Я свідомо не перераховувала "симптоми" підлітків – кожні батьки, як студенти-медики, читаючи медичну енциклопедію, відразу їх у своїй дитині розпізнають.

Кілька важливих, які можуть привернути нашу увагу:

  • Поява шрамів (пам'ятаємо, що іноді кожен може порізатися)
  • Розмови про безглуздість життя (пам'ятаємо, що підлітковий вік - і є часом екзистенціальних питань),
  • Прощання, складання речей і завершення справ (таке теж буває, іноді і у них буває потреба упорядкувати життя),
  • Після напруги, емоційної нестабільності - відчуття спокою, умиротворення і відчуття прийнятого рішення (цілком можливо, що нарешті, отримали смс від коханої людини),
  • Несподіваний приплив ніжності або навпаки відсторонення, прохання пробачити (здорові підлітки маятником також гойдаються від роздратування до ніжності)

Всього нам спокійного і доброго. ЖИТТЯ наповненого і радісного нам та нашим дітям!

фото: depositphotos

Сервіси

Календар щеплень

Індивідуальний графік щеплень для малюка

Розрахувати

Календар вагітності

Все що ти хотіла знати про вагітність

Розрахувати

Таблиця прикорму

Дізнайся як правильно вводити прикорм

Подивитися

Популярне

Лічилки українською мовою

Кого легше виносити: хлопчика чи дівчинку? Відкриття вчених

Ліна Костенко. Вірші для дітей