Перший клас - випробування для дитини і для батьків. Краще, якщо малюку на момент вступу до школи вже є 7 років. Він більш готовий до навчання, дозрів для того, щоб сидіти за партою і сприймати матеріал, а не мріяти про ігри, краще вмотивований ... Перші два тижні малюк дуже втомлюється - новий режим, загальна напруга сім'ї, звикання до нових відносин, нове незвичне навантаження ...
Сімейний психолог Світлана Ройз дає чимало порад і в своїх книгах, і на своїй сторінці в Facebook.
Ми пропонуємо 11 хороших порад для батьків, діти яких йдуть у школу в цьому році. Отже, як полегшити життя першокласникам та їхнім батькам?
Поради перед школою
1. Дбайте про те, щоб малюк міг вибігати після школи або просто висипатися. Багато першокласники стають більш емоційними, агресивними і слізливими у перші шкільні тижні - це нормально. Давайте підтримку, тілесні і емоційні погладжування (масаж, приємні слова, похвала, впевненість, що все вийде, обійми).
2. Частки мозку, які відповідають за "утримання дитини в одній позі" (наприклад, за партою зі складеними ручками), включаються в роботу після 7 років. Але і потім малюки не можуть бути довго посидючими, не бігати на перервах, не проявляти активність. Якщо вчителям не вистачає знань, для того, щоб давати дітям можливість розрядки, хоча б ви вдома не сваріть їх за стан "дзиги". Нехай після школи, якщо хочуть, бігають, стрибають на батуті і катаються на велосипеді ...
3. Також тільки після 7 років багато діток можуть відчувати себе частиною системи і підкорятися її правилам, відчувати себе частиною групи (ми - учні, однокласники, діти). Це ще один аргумент на користь семирічного шкільного старту. Тому чимало діток не реагують, поки до них особисто не звернуться:
- Марійко (Павлику), відкрий зошит.
Добре, якщо вчитель це знає, і добре, якщо є кому йому про це нагадати.
А батькам важливо вдома грати в школу, програвати з іграшками можливі ситуації і запам'ятовувати фразу: "Діти, розгорніть, будь ласка, зошити (підручники, щоденники)!"
4. Якщо дитина - єдина дитина в сім'ї, якщо вона не була у садку, то вона не звикла до шуму, постійної присутності інших поруч, дотиків. Вона буде сильніше втомлюватися і скаржитися на те, що її ображають (дотик інших вона може розцінювати, як агресію). З таким малятком потрібно частіше грати в контактні-тілесні гри: боротися, тискатися, битися подушками, ліпити одне з одного колобків або власні тіла (пальчики, стопочки, гомілки ... вушка і носик теж). Такі ігри дозволяють малюкам повернутися в свої кордони, відчути тіло, зменшити напругу і потренувати тіло для контактів.
5. Якщо вчителька дуже відрізняється за психотипом, емоційними реакціями, статурою, гучністю голосу від мами і близьких жінок - дитина може її боятися.
Дитині важливо говорити - вчителька каже голосно не тому, що сердиться, а тому що хоче, щоб її всі почули.
І вдома важливо грати в «шумілки», «ричалки» і в «кричалки». Весело навіть просто погавкати один на одного. Хороша гра навіть для дорослих.
6. Для того, щоб діткам полегшити адаптацію, - в перші тижні вересня влаштуйте зустрічі діток-однокласників у ігрових центрах, на пікніках, запрошуйте потенційних друзів у гості. Чим швидше вони познайомляться, тим швидше будуть зосереджуватися на навчанні.
7. Щопонеділка дитину може бути складніше "відірвати від себе". Це стосується і малюків, які адаптуються до садка. Називається це - синдром понеділка. Після близькості з батьками складно йти в чуже середовище. У ранок понеділка - встаємо раніше, даємо час для обіймів, уповільнюємо темп збору в школу, розлучаємося, обіймаючись і (надуваючи один-одного любов'ю, як повітряні кульки). І давайте з собою школяреві частинку себе - мамин браслет, значок, кулон хустку з ароматом парфумів ...
8. У школі робимо колаж із фотографій личок діток (добре, якщо ви якомога раніше, можна сфотографувати всіх на першому уроці і відразу ж зробити таке сімейне фото). Коли дитина приходить у клас і бачить себе серед інших, вона відразу відчуває, що у неї є місце і вона своя. Можна просто обмалювати долоньки на ватмані, підписати всередині кожної імена і розвісити на стінах ...
9. Ви повинні точно розуміти, що дитина знає, де шкільний туалет, вміє ним користуватися, знає, як попроситися. Багато шкільних неврозів пов'язані з туалетними складнощами. Якщо малюк витрачає сили на те, щоб щось утримати, йому не до прийому нової інформації ...
10. Для дуже чутливих, вразливих дітей, особливо, якщо з прізвища легко зробити "дразнилку" , придумуємо разом різні прізвиська, які можна зробити з прізвища. Це таке щеплення. Після неї не так хочеться ображатися на обзивалки.
11. Для діток-негативістів, які звикли фіксувати увагу тільки на поганому, ну і взагалі для всіх - після школи задаємо питання: "Що було хорошого?". Якщо дитині складно - спочатку починають говорити дорослі.
Звичайно, потрібно потім поговорити про погане. Особливо, якщо ви помітили, що малюк став занадто дратівливим або млявим, що грає в "крикливого вчителя" або "покараного учня". Малюк повинен розуміти, що вдома може розповісти все на світі і отримати підтримку.
Наш консультант -
сімейний психолог Світлана Ройз
Фото: depositphotos.com
