Цивілізоване суспільство для мирного співіснування розробило ряд правил, яких прийнято дотримуватися. Вони настільки щільно увійшли до нашого життя, у підкірку, що інколи усі догми не відразу й сформулюєш. Проте виховуючи малюка, ми так чи інакше їх озвучуємо: «Не кричи!», «Не показуй пальцем!», «Привітайся з сусідкою». Іноді у нас це виходить неінформативно: «Поводься як слід!» (а як слід?), «Не ганьби мене!» (що не так?). А то і зовсім заплутує: «Закрий рота і їж!» (вийде?).

Може, саме тому дитина така неслухняна? Давай вчитися чітко визначати правила поведінки і стежити за їх дотриманням. Обіцяємо, що результат тебе здивує! 

Буде саме так!

малюку потрібні чіткі й зрозумілі межі

Якщо покоління наших батьків мало замислювалося щодо дитячої психології, то сучасні мами й татусі іноді занадто стараються в прагненні не травмувати дитячу душу. І не можуть упоратися з некерованою дитиною. Психологи стверджують: малюку потрібні чіткі й зрозумілі межі. Причому не завжди треба пускатися в тривалі пояснення, чому так робити не варто. Достатньо авторитетного і зваженого слова одного з батьків, щоб домогтися бажаного. Особливо це стосується критичних ситуацій.

Проте відреагує на них дитина лише у тому випадку, якщо для неї абсолютно природно слухати і чути своїх батьків. Не підкорятися, не змирятися, а довіряти й визнавати за ними право вирішувати і нести відповідальність.

Уяви, ти переходиш з карапузом через дорогу, а він раптово виривається і не хоче давати тобі руку. Як діяти?

Читай також: Батькам слід знати: в чому користь неробства та лінощів

Сподіваємося, ти не дозволиш малюку перебігати або наздоганяти себе. У цій ситуації абсолютно доречно міцно узяти дитину за руку і чітко їй пояснити: «Дітям через дорогу можна переходити тільки так. Розумію, що тобі не подобається, але такі правила».

Цілком ймовірно, що перший раз малюк відреагує дуже бурхливо: стане вириватися і кричати, навіть назве тебе поганою і спробує штурхнути. Відреагуй правильно: «Ти дуже злишся, що вийшло не так, як ти хотів. Але дорогу ми переходитимемо тільки так». Можливо, потрібно буде закріпити пройдений урок, але вже на четвертий раз ти виявиш, що дитина «на автоматі» простягає тобі долоньку і крокує поруч цілком спокійно.

Так само ти зможеш впровадити й інші важливі правила: мити руки або чистити зуби (відведеш малюка у ванну і будеш наполягати, щоб він все виконав), адекватно поводитися в колективі (зупиниш ручку, що замахнулася на товариша, віддаси чужу машинку), збирати розкидані іграшки та одягатися (візьмеш малюка за руку і зробиш все разом із ним).

Тренуймося граючись

Будь-яка гра, в якій є чіткі правила, сприяє тому, щоб дитина вчилася їх дотримуватися. Пам'ятай, що спершу треба озвучити,

в чому полягають правила, а потім стежити, щоб вони не порушувалися. На жаль, нам, батькам, так кортить порадувати малюка перемогою, що ми іноді відверто порушуємо правила на його користь. Отже, очевидно, який висновок малеча зробить? Не бійся ранити дитину програшем у грі. За правильної підтримки вона зрозуміє, що все справедливо (діти справедливість дуже тонко відчувають!). Головне – вибирай ігри за віком, щоб вони були зрозумілі, а правила легко можна було виконати. Підкреслюй, що граючи за правилами, дитина вчиняє чесно, правильно!

Це не змінити

Фраза «Такі правила» згодиться тобі сотні разів. Ти зможеш використовувати її в різних ситуаціях: «Чому не можна йти без мами або тата з садочка?», «Чому не можна переходити дорогу на червоне світло?», «Чому треба роззуватися в ігровій зоні на батутах?», «Чому варто пристібатися в машині, їздити виключно в автокріслі?», «Чому не можна втікати від мами на прогулянці?».

Дотримання правил не лише полегшить життя батькам, але й захистить дитину!

Має велике значення

• Твоя реакція на неслухняність не має бути жартівливою і легковажною. Якщо ти не відреагувала, дитина розуміє, що ніяких наслідків не буде. Наступного разу добитися слухняності буде набагато складніше.
• Акторські здібності батьків теж не потрібні. Не варто прикидатися, що плачеш, коли дитина вдарила тебе, вкусила або штовхнула. По-перше, співпереживанню треба вчити іншим способом. По-друге, крихітка відчуває нещирість. І по-третє, така реакція, швидше дитяча, аніж доросла.
• Криками, шльопаннями і покаранням ти можеш залякати, але не навчити. Куди ефективніше зважена вимога, віддзеркалення почуттів дитини і пропозиція зробити правильний вибір!

Особистий приклад

Наші дітлахи надзвичайно спостережливі. Для них слова мають менше значення, ніж вчинки. Якщо батьки порушують встановлені правила, то і дитина не вважатиме за потрібне їх дотримуватися. 

Читай також: 3 речі, які батьки повинні дати дитині

Недарма говорять, що виховуючи дитину, ми паралельно виховуємо себе. Ти здивуєшся, виявивши, як легковажно, наприклад, відносишся до переходу дороги. Хочеш, щоб малюк діяв так само? Отож бо й воно! Кожного разу, навіть якщо крихітки немає поруч, нагадуй собі, що правила існують для того, щоб нас убезпечити.

Більше корисної інформації ти знайдеш у новому випуску журналу «Твій Малюк» №6 / 2016

Наш фахівець

Ліля Дубинська,
дитячий, сімейний
психолог. Український союз психологів
і психотерапевтів,
Київ

www.yatvoydrug.com.ua