Насправді все в цьому питанні в корені помилкове! І той факт, що дітей із різними освітніми потребами хтось хоче розділити, і те, що батьки хочуть вирішувати, кому вчитися у класі, а кому - ні.
І в цей момент мало хто замислюється, що всім дітям, коли вони стануть дорослими і самостійними особистостями, доведеться вилетіти з маминого гнізда і стати частиною реального світу, в якому крім них будуть жити зовсім різні люди зі своїми успіхами і проблемами, радощами і бідами. І від того, наскільки людина виявиться готовою взаємодіяти з такими різними частинами суспільства, залежить і її власна соціалізація та успіх.
Читай також: Як виховувати маленьку «людину дощу»: реальний досвід мами
Якщо ти все ще не впевнена, що інклюзія - це хороша і дуже успішна модель, гарненько подумай, де і як буде жити твоя дитина!
Блогер Ayman Eckford запропонувала свою порівняльну інфографіку, яка розглядає різні моделі суспільства.
«Спеціально до початку навчального року для тих, хто не розуміє різницю між інклюзією та інтеграцією. На зображенні чотири кола. Зелені цятки в колі символізують звичайних учнів. Різнокольорові - учнів-інвалідів, а також представників будь-яких меншин, наприклад, чорношкірих учнів або дітей мігрантів.
- Звичайна відсутність інклюзії - кольорові цятки хаотично винесені за коло із «нормальними» учнями.
- Сегрегація - кольорові цятки ізольовані у спеціальний маленький кружечок (спецшколи).
- Інтеграція - всередині великого кола зі звичайними учнями є «спеціальне» коло (спеціальні класи для дітей-іноземців; система, при якій діти-аутисти змушені вчитися «як всі» з незначною підтримкою, і тому не можуть повністю розкрити свій потенціал).
- Інклюзія - у великому колі є точки різних кольорів (система, в якій враховуються потреби і особливості всіх учнів, і тому в ній немає привілейованого більшості, яке приймають за норму - свій потенціал можуть розвинути всі, незалежно від того, до якої соціальної групи вони належать. Це - система, в якій у меншості є доступ до всієї необхідної допомоги, і саме ця допомога (тьютер, перекладач, менше навчальних годин), і є основою рівних можливостей)».
Важливо розуміти, що ті, хто сьогодні докладає максимум зусиль для створення інклюзивних класів і шкіл, зовсім не хочуть особливої уваги для дітей із аутизмом або синдромом Дауна. Вони хочуть створити особливу школу, в якій обов'язково знайдеться місце для кожного учня.
за матеріалами: Ayman Eckford
