Стаття про ідеального вчителя планувалася на основі відгуків дітей. Однак виявилося, що наші дітки (а опитано було чимало) не дуже готові бути відвертими і відкритими в цьому питанні. Внутрішня цензура в молодшій школі вже міцно сформована.
Тому стаття буде про збірний образ ідеального вчителя від дітей і ... колишніх дітей.
Дитячий погляд на вчителя
Якщо узагальнити, більшість відповідей діток про ідеальну вчительку можна звести до такої тези:
"Найідеальніша вчителька - моя ... була б, якби не кричала і не задавала так багато домашніх завдань". Взагалі, проблема крику і неповаги (це слово вживається вже підлітками) - одна з найважливіших у взаєминах учителів і учнів. І це глобальна проблема, бо має глибинні та складні причини і далекосяжні наслідки. Ясно одне: неможливо побудувати зріле суспільство без виховання поваги і самоповаги особистості з раннього віку.
Сумно, що багато дітей вже звикли до крику і вважають, як сказав учень 4 класу Максим: "Але вона правильно кричить. Бо ми заслужили!"
Часто з вуст дітей звучать дорослі фрази про важливість дисципліни у класі, суворості та вимогливості вчителя. Але раз у раз прориваються на поверхню дитячі забаганки: "Нехай хоч іноді з нами грається. Класно, коли молода і сміється разом з нами! Було б прикольно, якби вчитель грав у такі ігри, як і ми, і можна було б обговорити стратегію та прогрес ".
Пряма мова дітей про хорошого вчителя
Діана, 13 років, 8 клас
Мені пощастило: у мене в школі є майже ідеальні вчителі, але хочеться, щоб їх було більше.
Ідеальний учитель, для мене, - це той, з яким не нудно! Сьогодні на уроці - вікторина, завтра - досліди, післязавтра - конкурс ... Це було б дуже круто!
А ще, класна тема - це «спік клуб», як на курсах англійської, куди я зараз ходжу. Сіли, поговорили, обговорили і ... все розійшлися задоволені.
Добре б ще, щоб учитель був завжди веселим, радісним і не кричав, а пояснював нову тему так, щоб всім було зрозуміло. І щоб на уроках використовувалися якісь сучасні пристосування - планшети, проектори, мікроскопи тощо.
Ну, і, звичайно ж, ідеальний учитель не дає «домашку» ... тому що з ним діти встигають все зробити в класі!
Є у нас і думка італійської учениці Елізи з Трієсту, 2 щабель середньої школи
Дівчинці 10 років, вона відвідує звичайну державну школу в Трієсті. Вона народилася і виросла в Італії, але часто буває в Україні разом зі своєю мамою-українкою.
Не кричіть на дітей, будь ласка! - Наше прохання номер один.
Ідеальний вчитель має бути модним (бо на нього ж усі дивляться), гарним, мати завжди чисте, помите волосся. Добре, щоб ввічливим і поважав дітей.
Для вчителя найголовніше, щоб він вчив цікаво, створювати різні ігри, незвичні вправи. Коли так роблять, то тоді діти, які погано вчаться, краще все розуміють, і до них швидше "доходить". А вчителю ж обовязково потрібно давати багато корисних знань учням.
На питання, що для неї означає повага, Еліза відповіла: "Повага - це коли вчитель пояснює все без нервів і криків, не підвищує голосу, де треба і не треба, має багато терпіння. Бо це ж його робота… Моя вчителька досить терпляча, стримана, але у інших..." Тут італійські діти мало відрізняються від наших.
Артем, 9 клас
Я хотів би мати ідеальних учителів, але в природі не буває ідеального. Вчителі теж люди. Вони можуть робити те, що нам здається неправильним, вони можуть бути нестерпними, і я не в праві їх коригувати без їхнього бажання, але я тут, щоб сказати мою думку про ідеального вчителя.
Учитель повинен розуміти тих, з ким він працює, вміти розмовляти їхньою мовою, тонко підколоти учня, а не говорити щось типу: "Зара на батареї будеш у мене сидіти та вчитись", бути чемним і не грубіянити. Учитель, якщо він хороший у своїй справі, має авторитет серед учнів. Він не тримає клас в постійній напрузі, але і не дає байдикувати на уроці. Він вміє жартувати, але не виставляє себе клоуном, він розповідає цікаво матеріал, приводячи при цьому сцени зі свого життя або життя свого "друга".
Який би клас не попався ідеальному вчителю, він не змінюється в гіршу сторону, а навпаки - добре впливає на дітей.
Якщо є авторитетний, крутий, розумний, з класним дрес-кодом і гумором приклад, будь-який урок з ним буде здаватися цікавим і пізнавальним.
Доросла думка
На жаль існує й чимало дорослих, яким не пощастило з вчителями. Їм просто нема чого згадати, щоб допомогти нам у створенні образу найкращого вчителя за версією сайту Твій Малюк.
«Я помню одни только странности учителей в школе. Одна мелом бросалась. Вторая – ключами. Третья вообще не преподавала, приходила на урок и сидела, о своем мечтала - прочитал ей параграф - она счастлива», - розповідає одна з мам, яка побажала залишитися невідомою.
Хтось із батьків повторює сентенції про суворість і дисципліну, з оглядкою на поведінку своїх дітей.
Багато хто вважає, що їхніх дітей у школі потрібно тримати в їжакових рукавицях, інакше на голову сядуть, і кажучи це, поводять плечима і щуляться ...
Ще група людей хвалить усіх ... але нікого не може згадати яскраво і предметно.
Але є багато дорослих, які з захватом розповідають про улюблених викладачів, і чим більш зрілий оповідач, тим важливіші речі він помічає в образах своїх улюблених вчителів.
Пряма мова і спогади про вчителів
Галина Кромбет, редактор, студентка КПІ, перекладач
Вважаю, що ідеальний вчитель має бути в міру вимогливим і любити свою роботу, свій предмет. Я зустріла два таких яскравих приклади: моя шкільна вчителька з української мови Іллюхіна Лідія. Вона була досить вимогливою, мучила біля дошки, перевіряла знання досить часто - але це дало свої плоди.
В інституті зустріла інший підхід: викладачка обожнює свою роботу, не просто читає навчальний матеріал, а наводить приклади, намагається пояснити і допомогти, готова навіть залишитися на позакласні заняття на прохання студентів.Також хочу відмітити свого репетитора, яка жодного разу не ображала, не говорила нічого поганого про якісь там незроблені завдання. Вона просто вміє вчасно похвалити і метод пряника працює. Спочатку тебе похвалили, потім - ні, і ти вже на підсвідомому рівні прагнеш виділитися і зробити щось, щоб отримати той пряник. А таким чином навчаєшся
Висновок: Учитель повинен бути в міру вимогливим, шанобливо ставитися до учнів і вміти мотивувати.
Оксана Шевченко, головний редактор сайту
Обидва викладачі, які потрясли до глибини душі, були вже у вузах. Скажу, чесно, мені пощастило. Адже таких крутих викладачів, про яких хочеться розповісти, у мене було більше. Однак про цих двох я згадую частіше .
Молода вчителька української літератури 20 століття (філфак Житомирського педінституту) була моїм потрясінням номер один.
Крутий учитель дарує учневі радість особистих відкриттів.
Вона дивним чином допомагала відчути літературу, спробувати її на смак. Ми вчилися розбирати фрази на шари на смисли, пірнати в слова та підтексти. Кожен урок - для мене був відкриттям. Старі, вивчені та змучені в школі твори відкривалися по-новому. «Еврика!» - Звучало в голові рефреном, і це було особливе задоволення.
Вона не любила штампи і обожнювала свіжі думки, щиро раділа відкриттям кожного з нас, захоплювалася думками ... її радість була кращою за всі оцінки.
Висновок: Крутий учитель дарує учневі радість особистих відкриттів.
Другий мій найулюбленіший вчитель - Горпинич Володимир Олександрович. Він викладав нам морфологію і синтаксис в ДГУ. Здавалося б, що можна придумати нового про іменники, дієслова і коми? Де тут можлива творчість? А виявилося, що можлива. Володимир Олександрович навчив нас бачити 3D-об'єм сухих визначень, жонглював термінами, і закохував у їх прозорість. Вони і справді прозорі та красиві, якщо розуміти, як на них дивитися. У нього сухі дефініції оживали, ставали глибокими, а знання системними.
А ще у нього абсолютно біла сива шевелюра і приголомшливо яскраво-блакитні очі :).
Висновок: Найкращий викладач - той, хто відкриває нові горизонти в звичному
Ярослава Якобчук, викладач психології
Дітям інколи здається, що викладачі – якісь істукани. Не люди, а просто функції.
Якщо взятися за спогади, то виринають образи таких вчителів, котрих я могла б об’єднати словами: "живий, відкритий, щирий". Саме такі мене захоплювали і закохували.
Як психолог і викладач я бачу зараз, що дітям інколи здається, що викладачі – якісь істукани. Не люди, а просто функції. А з такими взаємодіяти дуже важко, вчитися у них теж нелегко, бо знання – то жива енергія.
Мене колись вразила викладач соціальній психології Житомирського педагогічного університету, власне тією самою відкритістю та енергією життя. Взагалі, я вважаю, що психологію, навіть у її теоретичній частині не можна робити сухою викладкою фактів, бо ми ж вивчаємо душу людини. А душа потребує емоції, щирості.
Я завжди дуже цінила тих, хто помічав за учнем людину, не перекриваючи доступ до неї стереотипним сприйняттям через оцінки.
«Вона мене бачить!» - і зараз памятаю цю мою вражену думку, стосовно молодої вчительки у школі... Після цього відриття, все, чому вона мене вчила, сприймалося краще, не дивлячись на брак досвіду у неї та наполегливості у мене.
Висновок: вчитель повинен бути живим і справжнім
Думка вчителя про ідеального вчителя
Ця думка - і не думка зовсім, а так, пост вчительки, на її сторінці Facebook. Він з'явився "коли верстався номер" і дуже добре потрапив у контекст статті про ідеального вчителя.
Тетяна Бєляєва, учитель анлійского мови
"Сьогодні дізналася, як важко вмовити вчителя/вчительку англійської - з нашої країни або носія мови - навчати діток дошкільного або молодшого шкільного віку.
Вчитель, що вміє бути й аніматором, коли це потрібно дитині, це й є, мабуть, вчитель з душею...
Чому? Бо (а от тепер увага): "Я вчитель, а не аніматор". І от я йшла після своїх занять - така весела та бадьора, (бо ми там каталися по підлозі:) до метро і думала: "Чому ж така різниця у свідомості між поняттями "вчитель" та "аніматор"? Тому що бути вчителем - це бути авторитетною персоною? А аніматором - щось нижче за гідність вчителя? Слово "аніма", між іншим, також має значення "душа". Так ось. Подумалось мені, що вчитель, що вміє бути й аніматором, коли це потрібно дитині, це й є, мабуть, вчитель з душею...
Коли я була на майстер-класі Світлани Фір, викладача музики за системою Карла Орфа, то згадал важливі речі: ми, дорослі, часто сприймаємо творчий хаос, до якого схильні діти, за безлад, і намагаємося його "виправити", показати "як треба". Наприклад, вчимо дітей ходити під музику по колу. Так зручніше нам, дорослим, бо ми прагнемо "навести порядок". А діти вібирають хаотичну поведінку під музику, і так народжуються оригінальні рухи!
Вони самі вигадують, як їм рухатися, і це буває дуже цікаво, якщо почати повторювати за ними. Так, дорослим треба вчитися у детей, і тоді відкриваєш для себе безмежні можливості дитячої уяви!
Висновок: ідеальний учитель - не боїться вчитися у дітей, адже так він збагачує свою душу.
Що хочеться сказати наостанок. Ідеального вчителя не існує. І любимо ми не ідеальних. Ми готові не помічати найрізноманітніші недоліки вчителів (а вони неминучі) за їх любов до предмету, відкритість, креативність, справжність і повагу до нас, тих маленьких і залежних, які приходять у школу в 6 або 7 років. І це дорого коштує.
