Переїзд за океан з дитиною: особистий досвід української сім'ї

847
Читать на русском

Ти або твій чоловік отримали запрошення попрацювати закордоном або ви давно хочете переїхати, але щось тримає? А ще й діти ... Українська мама ділиться досвідом, як організувати переїзд за океан сім'ї з дитиною

Знайомтеся, наша героїня - мама Альона, популярний україномовний блогер, яка із задоволенням ділиться з читачами в своєму Інстаграмм нотатками про життя як в США, так і в Україні. Можливо, саме її історія додасть тобі сил і рішучості!

Переїзд в США: особистий досвід української сім'ї

Жила була сім‘я: тато Антон, мама Альона, донечка Меланія. Жили вони поживали в містечку Львів, що на заході України. Ходили з друзями на каву, відвідували слінгозустрічі, грали в петанк та їздили на турніри. Любили зустрічати гостей. Мандрували по Україні.

Ця історія була б звичайною, якби на горизонті не з’явився він - переїзд.

украинская семья в сша

Вже пів року родина проживає в Роквілі, штат Меріленд, США. Тут все дуже нагадує ті картинки, які ми звикли бачити в кіно. Привітні посмішки, ввічливі короткі розмови з незнайомцями, компліменти, чисті вулиці і розвинена інфраструктура, акуратні будиночки і підстрижені газони. Все наче схоже, але водночас інакше. Наче люди з того боку земної кулі просто вирішити зробити все по своєму.

Як українська сім'я виявилася в США

Як це стається? Як українці опиняються за кордоном? В кожного свій шлях. В нас він досить банальний. Чоловіку запропонували тут посаду, а доля підкинула шанс у вигляді виграшу в лотерею на робочу візу.
Ми з тих людей, які не можуть всидіти на одному місці, тому і вирішили спробувати пожити в США. 

Багато стереотипів, багато страхів, вагань, пересторог, але обоє знали, якщо не спробуємо, то будемо шкодувати. Краща подруга колись давно мені сказала таку фразу: Краще шкодувати про те, що зробив ніж про те, що так і не наважився зробити. Відтоді ці слова стали ключовими й час від часу допомагають зробити вибір в житті. Як не як, а все, що підкидає нам доля, рано чи пізно, виливається в досвід. Тож далі про нього.

Десятки питань крутилися в моїй голові перед відльотом.

  • Як спакувати все життя в кілька валіз?
  • Що взяти з собою в дорогу?
  • Чим забавляли річну дитину в літаку?
  • Де жити? Як швидко знайти квартиру? Які документи для цього потрібно і чи можемо ми почати переговори віддалено?
  • Як буде відбуватися наша адаптація?
  • Як донечка буде знаходити спільну мову з однолітками, якщо англійської ми її не вчили?

Але з кожною знайденою відповіддю ставало легше і спокійніше.

Переліт з дитиною з України в США

Перевізник: Turkish Airlines. Це ми вперше летіли з ним і я була приємно здивована. Друзі нам їх дуже хвалили й не дарма. Відразу подарували косметичку з усім необхідним для дитини: пеленатор, вологі серветки, різні креми та пробник рідкого мила. Запитали чи потрібна для доці їжа і відразу принесли пюре в баночці.


Пізніше принесли такі ж індивідуальні косметички для кожного з дорослих. Там були носочки, капці, пов’язка для очей, вушні затички, зубна щітка і паста. Також кожному роздавали плед. Кілька разів за переліт пригощали обідом та вечерею.  

  • Наш маршрут: Львів - Київ - Бориспіль - Стамбул - Вашингтон.
  • Точка вильоту: Міжнародний аеропорт «Бориспіль»
  • Точка прильоту: Вашингтонський національний аеропорт імені Рональда Рейгана.
  • Пересадка: Міжнародний аеропорт Ататюрк, Стамбул.
  • Час перельотів:
  • Київ - Стамбул 7:00 - 9:00
  • Стамбул - Вашингтон 11:00 - 20:00
  • Відстань: 8389 км
  • Тривалість польоту: 11 годин 45 хв.

В дорогу ми спакували 3 валізи, похідний наплічник на 120 л і 2 сумки ручної поклажі. У багажному відділі їхав наш одяг, взуття, рушники, постільна білизна, слінги, іграшки, українські книжки, фотоальбом. Більшість наших речей ми цілий місяць віддавали, роздаровували, пересилали рідним і друзям. З собою взяли лише відсотків 10%. В ручній поклажі один наплічник виділили  під техніку, зарядки, документи. Інший під виключно дитячі речі: змінний одяг, підгузки, іграшки та книжки в літак.

З вагою був переліміт по вазi у двох валізах, тому мусили докупити сумку і розподілити речі. Квиток дозволяв мати по дві валізи на кожного, тому доплачувати не довелося. Доцю везли в ерго рюкзаку. Візочок не брали. Коли проходили контроль всю техніку з наплічників витягували: ноутбуки, телефони, годинники. Попросили зняти також ерго рюкзак. Сумку з дитячими речами оглядали в основному жінки. Просовували спеціальну лінійку і зазирали між підгузками в пошуках бува чого забороненого.

На момент перельоту Меласі був 1 рік і 4 місяці. Вона вже сама ходила і була цікава до всіх і всього навколо. До цього перельоту Мелася раніше літала з нами, тому ми знали чого варто очікувати.
В літаку нас просили пристібати її спеціальними ременями для діток. Вона їх дуже не злюбила. Але нас було двоє тому вдавалося відволікати та забавляти. 

Всі дві години в Стамбул Мелася проспала. В аеропорту мали 2 години пересадки. Спеціально шукали квитки, щоб не довго чекати наступний літак. Але після перевірки теорії зрозуміли, що краще трохи більше мати часу в запасі. Аеропорт виявився дуже великий і до наступного термінала ми добиралися по території більш, як півтори години. Добігли за 10 хвилин до посадки.

Читай також: 

Далі чекав найдовший переліт - більше 8000 км. І перетин кількох часових поясів. Різниця в часі між Стамбулом і Вашингтоном - 8 годин. Сам переліт ми оцінюємо з точки зору, як його перенесла Мелася. А вона стійко витримала всі незручності в дорозі. 

З 11 годин перельоту Стамбул-Вашингтон спала 3 години. І якби не розбудив котик, який м'явкав на весь літак, то гляди б і ще спала. А так була чемна всю дорогу. Решту часу бавилася іграшками/книжками і підглядала до пасажирів на сусідніх кріслах. Вередувала тільки коли вже сильно нудилася. Я брала в дорогу для неї кілька знайомих іграшок та книжок і кілька нових. Замовила книжечку з купою знімних детальок, набір карток з новими картинками.

Друзі нам підказали користуватися бортовими екранами та вмикати мультики. Ми спробували, але вона їх не сприймала. Слухати музику не хотіла. Дивитися у вікно теж було не цікаво. Тому викручувалися своїми силами:

  • гралася в ку-ку через сидіння з іншими пасажирами;
  • перечитали всі книжки і журнали;
  • вивчили правила безпеки з бортової брошурки;
  • передивилися і порозкидали всі картки;
  • пороздивлялися розвиваючу книжечку, покрутили, познімали деталі;
  • пробували дивитися мультики та слухати музику в навушниках;
  • перебрали всі подаровані косметички;
  • їли/гв;
  • ходили по літаку;
  • знайомилися з іншими дітками;
  • залипали на котика;
  • ходили в гості до стюардес;
  • і все по новому колу.

Ми дуже задоволені тим як донечка перенесла політ. Хоча самі були дуже втомлені. Голова моя дуже боліла. Шлунок бурчав. А тіло хотіло лежати горизонтально і щоб його не рухали. Це був мій перший досвід такого тривалого перельоту. І від думки, що потрібно буде пережити це ще раз, щоб приїхати в гості, паморочиться в голові.

Читай також: 

Їхали зі Львова в зимових парках, а у Вашингтоні +21. Справжня тепла зустріч.
Меланія весь час була бадьора поки ми переїхали від термінала, дочекалися багаж, пройшли всі перевірки. Але в таксі відразу заснула. По місцевому часу то було 20:00 (03:00 по Києву). Я знала, що це вже точно вона заснула на нічний сон. В готелі переклали на ліжко і вона проспала аж до 02:00 ночі по місцевому часу (09:00 по Києву).

Сподівалися, що побачить ніч за вікном, годинку покрутиться і ляже спати. Ми обоє були дуже сонні, хоча полягали майже відразу. Але прокинулася Мел остаточно бо почала повзати по ліжку і активно бавитися. Новий виклик - звикати до часового поясу і адаптуватися до нового розпорядку дня.

Акліматизація в США

На момент прильоту в США, чоловік був у відпустці. Ми мали тиждень, щоб акліматизуватися і знайти житло. На перший час зупинилися в готелі. Далі почали звикати жити за місцевим часом. Десинхроноз (джет лаг, англ. jet lag) нас не оминув.

Хоча десинхроноз не є хворобою, він таки викликає в людини певний хворобливий стан. За себе я не хвилювалася. За чоловіка теж, бо він вже мав раніше досвід таких перельотів. А от за доцю - так. Як виявилося, потрібно було більше хвилюватися за себе.

Читай також:  

Перші дні ми нічого не робили, просто слідкували та нотували, коли вона засинає і коли прокидається. Наступні дні, я вже почала орієнтуватися, що в неї самостійно відбувається поступовий зсув, по пів години - годині в день. Один раз довелося вкладати двічі на денний сон. І десь за тиждень часу вона вийшла на такий самий графік, як був в Україні, тільки вже по місцевому часу.

Я давно практикувала лягати спати, поки спить дитина. В ситуації з джет лагом це правило першої необхідності. В перший день виспатися ми не встигли, а наступні дні виправляли свою помилку.

Тиждень пролетів дуже швидко. Джет лаг, пошуки житла, організація необхідних паперів для оренди, реєстрація ідентифікаційних карток та заведення банківської карти. Стикнулися з місцевою бюрократією. Так вона тут теж є. 

Процес пошуку житла ми почали ще в Україні, щоб по приїзду лише подивитися, оцінити на власні очі і прийняти рішення. Завели нові знайомства не без допомоги Меласі. Паралельно встигали відчути себе туристами: блукали околицями, роздивлялися будиночки, тестували місцеву кухню. Багато ходили і дивувалися з нереальних відстаней. А потім заселення в квартиру, покупка меблів та речей першої потреби.

Перші враження від Америки в мене були дуже різні. Від “вау-вау, як в них тут все чистенько і доглянуто” до “Божечко, як можна пити таку гидотну каву”. І цих вражень з кожним новим днем ставало все більше.

  • Звикання до цін, міри ваги та об‘ємів.
  • Перші самостійні походи в магазин.
  • Страх виходити в люди без чоловіка, бути незрозумілою і не розуміти людей.
  • Перші знайомства на дитячому майданчику.

Попереду багато страхів, які довелося здолати. Але головне тут в мене з’явилася нова любов - Вашингтон. Неймовірне місто, яке заслуговує на окремий допис-екскурсію. Якщо цікаво читати продовження або маєте питання - пишіть. Я пишу про наші будні, свята та подорожі по країні. Дякую, що читали.


алена попова блогер украина сша

 

 

Наш автор:

Альона Попова, українська мама в США, блогер

anatoliivna.com.ua
facebook.com/a.anatoliivna
instagram.com/a_anatoliivna

 

 

 


Фото надані автором матеріалу

Сервіси

Календар щеплень

Індивідуальний графік щеплень для малюка

Розрахувати

Календар вагітності

Все що ти хотіла знати про вагітність

Розрахувати

Таблиця прикорму

Дізнайся як правильно вводити прикорм

Подивитися

Нове на сайті

Сушити білизну у квартирі небезпечно для здоров'я!

Критерії вибору суміші для штучного вигодовування

Як полегшити прорізування зубів у дітей?

Дивовижні «пухнасті» вироби: освоюємо синельний дріт

Як вибрати конверт на виписку з пологового будинку?

Казки Лірника Сашка – в межах благодійної акції #ЧИТАЙДІТЯМ