Стягнення аліментів з урахуванням положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції»

«Батько (батьки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей та фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини», - цей основоположний принцип сімейних відносин проголошує стаття 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року. Крім того, в статті 180 Сімейного кодексу України закріплено обов’язок батьків утримувати дитину: «батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття». Отже кожна дитина має право на достойні умови розвитку своєї особистості незалежно від того, росте вона в повній сім’ї чи тільки з одним з батьків.

Проте, враховуючи загальну економічну та політичну ситуацію в країні частішають випадки, за яких той з батьків, який не проживає разом із своєю дитиною, припиняє належне утримання дитини через  ухилення від сплати аліментів. Зокрема щодо таких «ухилянтів» зі сходу нашої країни, то такі дії вони обґрунтовують тим, що наразі у Донецькій та Луганській областях відбувається проведення антитерористичної операції (АТО).

Читай також: Позбавлення батьківських прав: що потрібно про це знати? Відповідає експерт

Всі ми розуміємо та всією душею співчуваємо долі тих людей, яких спіткала біда воєнних дій в Донецькій та Луганській областях: вони змушені тікати з рідних міст та сіл, вони втрачають роботу, житло, майно. Проте, більш за все, серце крається за долю дітей, які продовжують рости в умовах загострення воєнних дій, а до того ж деякі з них залишаються без належної батьківської підтримки.

Правові особливості

Актуальним є питання стосовно правового набуття особами, котрі проживають на території проведення АТО, відповідних пільг на сплату аліментів, або навіть звільнення таких осіб від сплати аліментів на час проведення антитерористичної операції чи можливого відстрочення їх сплати?

Відповіді на деякі з цих запитань містяться в Законі України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції». Відповідно до вищезазначеного Закону України учасники АТО та особи, які проживають у зоні проведення АТО або переселилися з неї під час її проведення, звільняються від:

• нарахування пені та штрафів на основну суму заборгованості за кредитними зобов’язаннями;
• проведення перевірок органами і посадовими особами, уповноваженими законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності;
• від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, орендної плати за користування державним та комунальним майном;
• нарахування пені за несвоєчасне внесення платежів за житлово-комунальні послуги;
• виконання своїх обов’язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Цей перелік є вичерпним. А отже, від сплати аліментів учасники АТО не звільняються.

Судовий захист

За час проведення антитерористичної операції вже склалася певна судова практика з приводу стягнення аліментів на утримання дитини з батьків, які проживають чи перебувають на території АТО. Суди в питаннях стягнення аліментів, не зважаючи на складну політичну ситуацію на цій території, на тривалість воєнних дій, нестабільність умов життя, заробітних плат чи інших доходів громадян, які на цій території проживають, навіть загрозу їх життю, орієнтуються перш за все на інтереси дитини, на утримання якої такі аліменти стягуються, та частково задовольняючи такого роду позови.

Аргументуючи свою позицію суди спираються на те, що особи, які проживають на території АТО, перш за все батьки своїх дітей, а батьківські обов’язки ніхто не відміняв.

Аргументуючи свою позицію суди спираються на те, що особи, які проживають на території АТО, перш за все батьки своїх дітей, а батьківські обов’язки ніхто не відміняв. Тому якщо, батько чи мати дитини, що проживають окремо від неї, не виконують свій обов’язок по утриманню дитини добровільно, цим самим вони порушують права іншого з батьків та перш за все, права самої дитини на належний рівень життя та розвитку. Варто зауважити, що суди з розумінням відносяться до даної ситуації та враховують важкий матеріальний стан таких осіб та складні суспільно-політичні обставини, та в більшості випадків задовольняють такі позови лише частково, значно зменшуючи розмір аліментів на дитину, які підлягають стягненню.

При цьому необхідно враховувати зміну територіальної підсудності справ, підсудних судам Донецької та Луганської областей. Так, відповідно до розпоряджень голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про визначення територіальної підсудності справ» від 02.09.2014 року №27/0/38-14, від 12.09.2014 року №29/0/38-14, від 08.12.2014 року №56/0/38-14 розгляд справ, підсудних відповідним судам Донецької та Луганської областей, які знаходяться в зоні проведення АТО, здійснюється іншими судами, які знаходяться на підконтрольній українській владі території.

Також звертаємо увагу на те, що робота деяких судів була відновлена згідно розпоряджень голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про відновленню роботи суду» від 14.11.2014 року №45/0/38-14, від 26.11.2014 року №53/0/38-14.

В позовній заяві варто наголосити на тому, що особи, які беруть участь в антитерористичної операції, а також особи, що проживають на території її проведення, або переселилися з неї під час її проведення, відповідно до Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» не звільняються від сплати аліментів.

Ще одним спірним питанням у рамках судового провадження є стягнення пені за несплату аліментів стосовно особи, яка проживає чи перебуває на території проведення АТО.

Якщо аналізувати Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та вважати, що перелік підстав звільнення таких осіб від виконання певного роду зобов’язань в ньому є вичерпним, вбачаємо те, що пеню на заборгованість по аліментах на дитину можна нараховувати в тому числі i на таких осіб. Проте, якщо позови про стягнення аліментів з осіб, що проживають на території АТО, майже у всіх випадках судами задовольняються, щодо позовних вимог про стягнення пені за аліментами судді мають протилежну думку. Якщо батько або мати дитини, яким належить сплачувати аліменти, в силу тривалості на території їх проживання АТО, та напруженої економічної та політичної ситуації в державі позбавлені можливості вільно та безперешкодно працевлаштовуватися, щоб заробляти кошти та здійснювати сплату аліментів, тобто, якщо прострочення по сплаті аліментів виникло не з їх вини та з незалежних від них причин, враховуючи матеріальне становище платників аліментів, суди в більшості випадків в задоволенні таких позовних вимог відмовляють.

Читай також: Як реагувати жінці на насильство в сім'ї? Відповідає юрист

Натомість варто зазначити, що статтею 196 Сімейного кодексу України передбачено відповідальність особи за ухилення від сплати аліментів: «при виникненні заборгованості зі сплати аліментів з вини особи, яка зобов’язана сплачувати їх за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення».

Виконавче провадження: Отримавши виконавчий лист суду, потрібно зважати на те, що пред’являти даний виконавчий лист необхідно у той відділ державної виконавчої служби (ДВС), повноваження якого поширюються на територію, де проживає, перебуває або працює особа, що ухиляється від спати аліментів. Проте, відповідно до наказів Міністерства юстиції України від 25 листопада 2014 року № 246/7 «Про переміщення органів та установ юстиції Донецької області» та № 247/7 «Про переміщення органів та установ юстиції Луганської області», відділи ДВС Донецької та Луганської областей переміщені на підконтрольні Україні території в межах цих двох областей. А отже, подавати виданий судом виконавчий лист треба за новим місцезнаходженням відділів ДВС, з новими адресами та контактами яких можна ознайомитися на офіційному сайті Державної виконавчої служби за посиланням: http://dvs.gov.ua/ua/news/open/130.

Якщо ж виконавче провадження вже було відкрито до початку АТО, та матеріали виконавчого провадження не були переміщені за новими адресами відділів ДВС, та перевезти їх за новим місцезнаходженням органу на даний момент немає можливості, то в такому випадку необхідно звертатися до того державного виконавця, який вже проводить примусове виконання рішення суду, за новою адресою відповідного відділу ДВС, та спілкуватися з ним з приводу подальших дій.

У випадку втрати матеріалів виконавчого провадження вони можуть бути відновлені за заявою стягувача або за ініціативи державного виконавця. Порядок відновлення втраченого виконавчого провадження регулюється розділом XIV «Відновлення втраченого виконавчого провадження або матеріалів виконавчого провадження» Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012  № 512/5 (із змінами та доповненнями). Крім того, варто пам’ятати, що стягувач i боржник мають доступ до Єдиного реєстру виконавчих проваджень, в якому вони мають змогу ознайомитися із виконавчими діями щодо свого виконавчого провадження.

Державний виконавець повинен постійно відслідковувати майновий стан боржника, задля чого мусить регулярно надавати запити до відповідних органів з метою встановлення місця проживання боржника, місця його роботи, наявності рахунків в банку, зареєстрованих автотранспортних засобів та техніки за боржником, наявності інших джерел доходу, тож стягувачеві варто тримати стан справ на постійному контролі, адже як вбачається з практики, державні виконавці, отримуючи негативні відповіді на перші запити, не вбачають за потрібне подавати їх повторно через деякий час, але ж боржник з часом може влаштуватися на роботу, набути інші джерела доходу.

Ну а у разі неналежного виконання службових обов’язків з боку державного виконавця, радимо скаржитися на його дії (бездіяльність) до Начальника відділу ДВС, в якому державний виконавець працює, також до Головного управління Міністерства юстиції України відповідної області, якому підпорядкований відповідний відділ ДВС, й не зайвим буде подання скарги до Голови Державної виконавчої служби України.

Державна допомога

Величезною проблемою є те, що через загострення військових дій у регіонах, котрі охоплені АТО, люди масово полишають свої оселі та виїздять із тимчасово окупованих територій. Більшість зазвичай не дотримуються певних законодавчовстановлених процедур та не стають на облік за новим місцем проживання чи перебування, що значно ускладнює процедуру стягнення аліментів у рамках виконавчого провадження.

Тож у разі, якщо ж здійснивши всі вищезазначені виконавчі дії, державному виконавцю не вдасться виявити місце проживання чи перебування боржника, віднайти джерела його доходу або наявного у нього майна, то це є підставою для призначення тимчасової державної допомоги для дітей.  

Відповідно до частини 8 статті 181 Сімейного кодексу України якщо батьки ухиляються від сплати аліментів, дитині призначається тимчасова державна допомога, яка не може бути меншою, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до частини 8 статті 181 Сімейного кодексу України якщо батьки ухиляються від сплати аліментів, дитині призначається тимчасова державна допомога, яка не може бути меншою, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Виплата тимчасової державної допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Детальна процедура таких виплат регламентована Порядком призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.2006 р. №189.

Як вже було зазначено вище, тимчасова державна допомога призначається в розмірі 30% прожиткового мінімуму, встановленого законом для дитини відповідного віку. Якщо розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, менший від мінімального розміру аліментів на одну дитину, то сума тимчасової державної допомоги визначається як різниця між розміром призначених судом аліментів та сумою, що становить 30% прожиткового мінімуму, встановленого законом для дитини відповідного віку.

Таким чином, для отримання такої допомоги від держави, матері чи батьку дитини необхідно подати до органу праці  та  соціального  захисту  населення  за  місцем  свого проживання (перебування):

• заяву за формою, затвердженою Мінсоцполітики,
• копію свідоцтва про народження дитини,
• довідку про реєстрацію місця проживання дитини та матері чи батька-заявника,
• копію виконавчого листа (або рішення суду) про стягнення з одного з батьків аліментів на дитину,
• довідку державної виконавчої служби про неможливість стягнення аліментів з одного з батьків дитини внаслідок ухилення від їх сплати (тобто рішення суду щодо стягнення аліментів не виконується)
• пред’явити свій паспорт.

Читай також: Відпустка з дитиною за кордоном: які документи потрібні?

І пам’ятайте, що будь-які конфлікти між батьками, в тому числі із виплати аліментів, негативно відображаються в першу чергу на дітях і заважають гармонійному розвитку їх особистості. Миру Вам та злагоди!