Мені завжди хотілося наживо поспілкуватися з людиною, яка залишається за кадром красивих, ніжних, зворушливих і мімімішних фото малюків та їхніх батьків. Мені здається, що таким фотографом можна стати тільки за покликанням. Адже зловити чарівні моменти, від яких завмирає серце, коли хочеться зацілувати маленьке диво на знімку, вдається не кожному. І ось така нагода трапилася: в рамках благодійного проекту від Твій Малюк і ТМ Біокон «Подаруй життя!». Справа в тому, що фотограф новонароджених і сімейний фотограф Олена Пономарьова виступає в ньому як експерт.
Проект «Подаруй життя!» - про щастя бути батьками. Ти можеш розповісти свою історію батьківства у нашому конкурсі, підтримавши тим самим тих, хто мріє стати мамою і татом.
- Олено, фотографією ви займаєтеся вже років 7. І якщо на початку кар'єри писали, що ви лише любитель-фотограф, то зараз ви - справжній професіонал, який проводить свої майстер-класи та тренінги, дає лекції, є зірковим фотографом. Чи є у вас якісь поради для молодих мам, які теж хочуть зробити красиву фотосесію свого новонародженого малюка, але при цьому не знають, як до цього підступитися? Може, є якісь заборони, чого ні в якому разі не можна робити з малятком, бо фото обробляються?
Програми для обробки фотографій, якими нібито користуються фотографи - це, скоріше, міф. Я їх у своєму фотографічному житті використовую по мінімуму.
Мама в будь-якому випадку відчуває малюка краще. Я-то знаю, як безпечно покласти малюка, як його безпечно розмістити, відчуваю, яка поза для нього приємна, а яка - ні. Але до цього мені потрібно до кожного малюка підійти по-своєму, пізнати його. А мама знає свого малюка, він то її, вона відчуває його.
Я знаю, що таку ось красиву картинку вибудувати у моїх колег навіть після навчання не відразу виходить. І тому складно розповісти у двох словах, що зробити, щоб було красиво. Те, що потрібно фотографувати більше, тому що за перші два тижні дитина змінюється колосально, це - факт. І я думаю, що мамі найпростіше зробити щось натуральне і природне, щось таке, щоб вона через роки відкрила альбом, а їй запахи згадалися, як тоді. І вона згадувала якісь моменти, нюанси, як було в той час, як вона годувала ...
Мені здається, це простіше відзняти, ніж зробити якусь постановочну фотографію. У мене є такий ключовий жанр, як lifestyle - репортажна фотографія зі зйомок новонародженого. Я його всім пропоную і доношу, що це той жанр, у якому я нічого не роблю спеціально. Я просто бачу якийсь момент, і ловлю його за допомогою об'єктива. Потім, через багато років такі знімки стають набагато дорожчими, ніж постановочний кадр, у якому не свої пелюшки, не свій одяг, випрасуваний мамою ... Тобто, щось таке, що залишається, як мені здається, на століття в голові. Напевно, ось це я б мамі говорила, 100%.
- Ви не тільки фотограф новонароджених, а й сімейний фотограф. Як ви прийшли до такого жанру?
На момент початку моєї діяльності в мене були абсолютно всі жанри, які тільки можна. Тоді я ще не знала, як правильно, що краще. Потім я зупинилася на дітках, зрозуміла, що ми з ними прекрасно ладнаємо. Лише потім я зрозуміла, що щоб виділитися і займатися чимось цікавим + щоб мені це подобалося, потрібно визначитися зі спеціалізацією. І вибрала саме цей напрямок.
А ось щодо сімейного фотографа, так, спочатку, я фотографувала вагітність, далі новорожденность і вела малюка до півроку, а потім клієнти стали самі питати: «А що ж ми далі будемо робити? Коли перший зуб вилізе? Нам що, шукати іншого фотографа? » І ми вирішили, що можна запустити таку лінійку зйомок. Це все дуже складно, тому що всі ми залишаємося друзями, однією такою великою родиною.
- В українській мові є два слова «сімейний» і ««родинний», ось другого - аналога в російській мові немає. Швидше за все, ви вже стали саме «родинним» фотографом.
Так, цілком може бути (посміхається - ред.).
- Знаю, що у вас є дочка 9 років. Які у вас є принципи у вихованні дитини?
Я завжди з нею чесна. І я виховую в ній ось цю чесність і відповідальність. Якщо втомилася, говори, що втомилася. Дратує? Говори - дратує. Хочеш помовчати? Мовчи. Хочеш висловитися - скажи. Ось це, напевно, те, що важливо для мене. Я розумію, що їй 9 років, тому ми такі близькі, адже змалечку я говорю: «5 хвилин. Зараз я видихну, і ми з тобою добре пограємося! »Тому що знаю, як це виглядає, коли мама втомилася, і однією рукою грається, другою рукою - варить суп, і ще встигає відповідати на телефон ... Це жахливо. Немає концентрації, і дитина це відчуває. Ось чому я з дітьми працюю? Тому що вони не брешуть. Якщо їм щось не подобається, вони відразу ж дадуть зрозуміти це. І я така вдячна за це. Дорослі, вони більше натякають. Або взагалі надягають маски: хочу-не хочу, а треба. Ідеш і посміхаєшся. Тому з нею це найважливіше для мене правило.
- Не плануєте поповнення?
Я б хотіла, але моє правило: якщо віддаватися дитині - то повністю. А мені зараз буде дуже складно відсунути на другий план те, що я тільки-тільки поставила на ноги (фотостудію). І ніби буду відчувати себе неповноцінно. Ще й тому, що і дитині не зможу максимум давати, і студію закину, в яку дуже багато вкладаю. Думаю, що, якщо я і повернуся до цього питання, то трохи пізніше.
- Зайнятися фотозйомкою новонароджених вас наштовхнула дочка, а до цього ви працювали юристом. Немає бажання повернутися у професію?
Так, все вірно, мене навіть бабуся нещодавно привітала з днем судді. Я спочатку засмутилася, а потім подумала: але це ж реально було частиною мого життя, я хотіла стати суддею. Мені здавалося це настільки прекрасно: жінка-суддя. Але потім я зрозуміла, що у цій професії дуже багато негативу. Коли приходять до судді? Коли потрібно вирішити проблему. А до мене зараз приходять зі щастям.
У мене є подружка, яка займається соціальними проектами. Вона з важких жіночих ситуацій виводить і психологічно, і тренуваннями. Ми коли зустрічаємося, вона ділиться зі мною такими сумними історіями. А я їй кажу: «Ось розумієш, Ань, у мене такого немає. Я живу в такому прекрасному світі, де приходять щасливі батьки, приходять із бажаними дітьми, де тата заціловують своїх дружин, а мами - своїх діточок. Я просто не розумію, що може бути якось інакше ». Тому я не хочу повертатися у суд, бо там проблеми, а у мене проблем немає. Я не хочу сказати, що моя професія - це суцільне свято. Все мімішне - це 10%, а решта - це така кропітка праця, яка змушує бути суворою до себе. Хоча, це як і у будь-який інший професії.
- Ви дуже відкрита людина.
Знаєте, я іноді ловлю себе на думці: чи не занадто я відкрита? Чи не забагато я говорю з матусями під час зйомок? Я розумію, що це наша довіра, адже вони довіряють мені найдорожче, що у них є. Я розумію, що якщо мама десь там замкнулася, то завдяки розмовам, звичайним, жіночим, їй стає легше і взагалі приємніше. Якщо раніше мені хотілося, щоб мене сприймали серйозною, то зараз мені цього не хочеться, тому що хочеться бути Жінкою, легковажною у якійсь мірі. Поки я займалася побудовою свого бізнесу, мені було складно. Я розуміла, що тільки якийсь стрижень всередині дозволить отримати результати. Але тепер я розумію, що почала втрачати Жінку в собі, якийсь баланс, звичайно ж, потрібно ловити.
- Як вам вдається поєднувати роботу, спілкування з клієнтами (адже це чимала частка часу) і материнство?
Мені здається, мені погано вдається це поєднувати. У мене всюди якийсь перекіс. Якщо я більше уваги приділяю доньці, то у мене менше часу залишається на роботу. Ми з донькою багато граємося, я придумую їй багато різних штучок, багато спілкуємося по телефону, обговорюємо якісь речі, говоримо про серйозні речі, наприклад, як навчитися знайомитися і спілкуватися з новими людьми (вона поки боїться). Я їй розповідаю, що таке нетворкінг, що це зараз дуже модно. Розповідаю, що з новими людьми зав'язати знайомство не так вже й просто. Пояснюю, що я відчуваю і переживаю, коли самій доводиться знайомитися з новими людьми. Коли у мене виникає така ситуація, то я весь час згадую свою першу зйомку новонародженого. Я спочатку довго дивилася на малюка, боялася до нього доторкнутися, поправити його пальчик. Хвилин 30 я просто на нього дивилася, боялася його ауру порушити і все на світі. А моя знайома сказала: «Ну, що ж ти стоїш? Олено, давай, зберися! » Після того, як я зважилася, я зрозуміла, що нічого складного немає. Все, у принципі, легко. Ось так і в житті - ми більше самі себе налаштовуємо на якусь ситуацію, самі допридумуємо, а насправді немає нічого страшного, важливо зробити перший крок.
Шкіра малюка дуже ніжна і чутлива. Щоб не було подразнення і не допустити розвитку пелюшкового дерматиту, потрібно дотримуватися лише кількох нескладних правил:
- вчасно змінювати підгузок дитини,
- не ігнорувати гігієнічні процедури перед кожною зміною підгузка,
- влаштовувати повітряні ванни для попи крихітки,
- наносити спеціальні засоби догляду за шкірою перед тим, як надіти на крихітку чистий підгузник.
Цинкодерм бебі
Крем «Цинкодерм бебі» від Медичного науково-виробничого об'єднання «Біокон» містить 15% цинку оксиду, екстракти ромашки та календули, олію ши. Ці компоненти забезпечують його протизапальну дію. Крем захищає шкіру малюка від попрілостей під підгузком, створює на шкірі захисний бар'єр від подразнюючих агентів, зменшує почервоніння, а отже, попереджає розвиток пелюшкового дерматиту.
Біопантенол бебі
Крем «Біопантенол бебі» від Медичного науково-виробничого об'єднання «Біокон» завдяки своєму складу (5% D-пантенол, олія ши, екстракти череди і алое, алантоїн) сприяє загоєнню і відновленню пошкоджених ділянок, усуває роздратування, живить і пом'якшує шкіру, підсилює її захисні функції. Крем рекомендований для щоденного догляду за шкірою дітей будь-якого віку, для профілактики пелюшкового дерматиту в немовлят, а також для регулярного профілактичного догляду за сосками під час годування грудьми.
Фото і відео: instagram.com/elenponomaryova, надано рекламодавцем
