Як відомо, найчастіше в групу ризику потрапляють мами від сорока років. Точніше, чим старша мама, тим вищий ризик появи на світ малюка з синдромом Дауна. І саме цей фактор за замовчуванням вважається найголовнішим.
Однак при цьому є дані, що 80% малюків з синдромом Дауна народилися у жінок до 30 років. Ми повинні враховувати: таке трапляється ще й тому, що до 30 відбувається більшість пологів на планеті. Але все ж, сам по собі ранній вік мами не захищає від генетичних порушень у її дітей. Мало того, можна сміливо стверджувати: від такої ситуації не застрахований ніхто.
Читати також: Синдром Дауна - способи лікування
Це ще один привід задуматися про те, як ми ставимося до особливих дітей, чи готові приймати їх як рівноправних членів суспільства, давати можливість розвиватися і реалізовуватися.
Але повернемося до причин порушення. Дослідження останніх років показують, що вік мами - аж ніяк не найважливіша причина розвитку синдрому.
Причини синдрому Дауна
Крім віку мами, як ми знаємо, має значення вік тата, а також ступінь споріднення батьків (серед близьких по крові мам і татусів більше генетичних відхилень). Нещодавно отримані дані про те, що значення має і вік бабусі по материнській лінії на момент зачаття і виношування дитини її дочкою. Такого висновку дійшли вчені Індійського університету в Майсор. Причому останній фактор дослідники схильні вважати найзначущішим.
Чим старшою була бабуся, коли народжувала доньку, тим вищий ризик у її онуків з'явитися на світ із зайвою хромосомою.
Вчені проаналізували 26 тисяч випадків синдрому Дауна, вік їхніх батьків і бабусь, і дійшли висновку, що вік матері матері має вкрай важливе значення.
Читати також: 7-річний хлопчик з синдромом Дауна став зіркою балету
Пояснюється це тим, що яєчники жінки формуються внутрішньоутробно. Інформацію про вік бабусі під час виношування отримують і яйцеклітини її дочки (вони отримують і іншу інформацію, наприклад, про травматичний досвід, сильний страх, стрес) і несуть у собі все життя. І коли відбувається зачаття з цього генетичного матеріалу, виникає висока ймовірність генетичної патології. Адже саме стан (вік) яйцеклітин впливає на ризик появи синдрому.
Крім того, можна згадати і той факт, що генетичні мутації частіше передаються через покоління, а не від батьків до дитини.
