Що повинна вміти дитина у 4 роки? Це питання задають собі всі батьки, коли малюк підбирається до чотирирічного віку. Давай розберемося з навичками, знаннями та вміннями карапуза цього віку разом. Але спочатку, як завжди, нагадаємо: твій малюк індивідуальний, він росте і розвивається у своєму темпі та ритмі. Є лише деякі «точки опори» для батьків, що дають зрозуміти, чи все в порядку і чи не потрібно звернутися до фахівця.

Що має знати дитина у 4 роки

Твій малюк у віці 4 роки вже може вести розмови, відповідає на запитання логічно і використовує складні конструкції речень. Він точно знає чотири кольори і три геометричних фігури: червоний, зелений, синій, жовтий, коло, квадрат, трикутник. Його вимова чітка, все менше слів з «власного» мовлення. Малюк уже знає 4-5 букв і, можливо, намагається писати своє ім'я або короткі слова.

У цьому віці дитина знає послідовність дій у режимі дня, розуміє, що означає після сніданку, обіду або вечері. Вона вимоглива до батьківської уваги, любить проводити час з мамою і татом максимально якісно. Малюк уже може запам'ятати і виконати 3-4 складні прохання одне за одним: допий чай, почисти зуби і візьми з полиці улюблену книгу для читання на ніч.

Читай також: Вчи букви з дитиною за допомогою Лего: ТОП-5 ідей

Зараз саме час вивчити з дитиною номер телефону батьків, адресу, прізвища та імена батьків і важливих людей, до яких можна звернутися за допомогою. Почни вчити з малюком основи безпечної поведінки.

Навички дитини у 4 роки

Малюк у 4 роки володіє наступними руховими і соціальними навичками:

• стоїть на одній нозі;
• стрибає;
• перекидається;
• самостійно їсть;
• будує вежу з кубиків;
• малює фігуру людини;
• крутить педалі велосипеда;
• вміє ходити назад;
• бігає по сходах;
• одягається і роздягається без допомоги;
• грається з іншими дітьми і заводить друзів;
• активно фантазує;
• у нього є явні вподобання в людях;
• вміє висловлювати гнів словами, а не фізично.

Читай також: Дефекти мовлення: артикуляційні вправи для дітей і дорослих

Приводами для занепокоєння в 4 роки можуть послужити небажання залишатися з кимось, крім мами, часта агресія або занадто сильна сором'язливість, відсутність зорового контакту, нерозуміння різниці між реальністю і фантазією, невміння виражати емоції. Все це повинно стати причиною уважніше придивитися до дитини і, за необхідності, проконсультуватися з фахівцями: неврологом, психологом.

Фото: depositphotos