Закриті двері реанімації: вирок дитині та батькам

124
Читать на русском

Твій Малюк розповість про одну з найскладніших тем, яку до недавнього часу ігнорували чиновники, намагаючись не помічати існуючої проблеми

У сучасному цивілізованому світі, долучитися до якого ми з усіх сил намагаємося, заборона перебувати біля хворої дитини викликає непідробний жах і нерозуміння.

За кілька десятків років, без перебільшення, мільйони дітей у різних куточках планети потрапляли в складні ситуації, які ставили під загрозу їх життя та здоров'я. Травми і захворювання різного походження призводять до потрапляння дітей у відділення інтенсивної терапії, де їм надають якісну медичну допомогу. Однак чи можливе повноцінне лікування без мами поруч?

Читай також: Українських пацієнтів у реанімації тепер можна відвідувати цілодобово

Ніхто крім рідних людей не зможе підтримати дитину і надати їй сил для боротьби за своє життя. Цей факт очевидний для всіх провідних медичних установ і організацій. Дуже шкода, що в найбільшій європейській країні в другому десятилітті ХХІ століття до цих пір ведуться дискусії про дотримання конституційного права дитини бути разом з батьками.

Закриті двері реанімації: вирок дитині і батькам

Відомий педіатр Андрій Пеньков погодився поділитися своїм досвідом і думками з цього по-справжньому складного питання, відповідь на яке необхідно знайти найближчим часом.

ТМ: Чому батьки повинні бути разом з дитиною в реанімації?

Андрій Пеньков:

Конституційне право дитини бути разом зі своїми батьками. Особливо це важливо для пацієнтів дитячих реанімацій, яким необхідна максимальна турбота і догляд з боку близьких людей.

До того ж іноді дитина в реанімаційному відділенні протягом тривалого періоду - 5, 6, 7 місяців або, можливо, до кінця життя. У цей час не можна позбавляти її можливості повноцінно, наскільки це можливо, жити і відчувати любов батьків.

Допуск у реанімацію. Закриті двері реанімації: вирок дитині і батькам
Регіональний перинатальний центр, де мами знаходяться з дітьми в реанімації

ТМ: Багато противників перебування «сторонніх» людей у ​​відділенні інтенсивної терапії стверджують, що батьки, діти яких перебувають у такій складній ситуації, не зможуть вести себе адекватно, чим значно ускладнять роботу медиків.

Андрій Пеньков:

Ні це не так. За 9 років роботи в дитячому відділенні інтенсивної терапії я ні разу не зіткнувся з неадекватною поведінкою мам і тат за умови, що вони бачили свою дитину, мали можливість поговорити з лікарем і переконатися в тому, що дитині надається вся необхідна допомога.

І, навпаки, батьки, що годинами очікують появи лікаря біля зачинених дверей, відчувають більший стрес, який може призвести до небажаних психологічних реакцій.

З мамами і татами необхідно більше розмовляти, пояснювати їм ситуацію, яка склалася на даний момент. Тоді рівень їх стресу, як і ймовірність неадекватної поведінки, буде нижчою.

Дитина в реанімації

Перинатальний центр. Новонароджений малюк у мами на руках

ТМ: Ще одним аргументом проти є вірусні та інфекційні захворювання, які батьки можуть принести в стерильне відділення інтенсивної терапії. Що ви думаєте з цього приводу?

Андрій Пеньков:

Світова практика показує, що перебування батьків з дітьми в реанімації, особливо якщо вони використовують спеціальний одяг, бахіли та інші засоби захисту, практично не збільшує ймовірності захворіти інфекційними або вірусними захворюваннями.

Так, таке трапляється. Але діти, яких не розлучають з батьками, одужують краще, відчуваючи менший стрес.

Регіональний перинатальний центр
Дитина у відділенні інтенсивної терапії регіонального перинатального центру

ТМ: На жаль іноді сучасна медицина не може допомогти дитині вилікувати її хворобу. У такому випадку їй необхідна паліативна допомога. Наскільки в Україні вона розвинена і доступна?

Андрій Пеньков:

Дуже шкода, що в нашій країні паліативна допомога практично не виявляється. Госпіс у нас - це місце, де вмирають, а не живуть. У світі до цього питання зовсім інший підхід. Лише 10% маленьких пацієнтів, яким необхідна паліативна допомога, закінчують своє життя в госпісі - всі інші живуть вдома, в колі сім'ї. Спеціалізовані медичні центри надають необхідну допомогу і підтримку, але пацієнт не знаходиться там постійно до своєї смерті. Госпіс потрібен для максимально повноцінного життя, а не для щоденного очікування смерті.

Реанімація регіонального перинатального центру
Регіональний перинатальний центр. Мама з дитиною на руках

ТМ: Що вас найбільше здивувало в закордонних центрах паліативної допомоги?

Андрій Пеньков:

Професіоналізм! Злагоджена та професійна командна робота всіх співробітників госпісу робить перебування в ньому комфортним для пацієнтів, яким необхідна паліативна допомога.

Інтенсивна терапія регіонального перинатального центру
Регіональний перинатальний центр. Огляд дитини

ТМ: Як відомо, лікування та інші медичні послуги в усьому світі коштують недешево. Хто оплачує перебування дитини в госпісі і чи можуть собі дозволити це звичайні батьки?

Андрій Пеньков:

Страхові компанії частково оплачують перебування дитини в цій установі, але більша частина фінансування надходить з благодійних фондів і пожертвувань. Для батьків госпіс повністю безкоштовний.

Мама, тато або бабуся з дідусем - не вороги відділенню інтенсивної терапії. Близькі люди дитини за умови належного підходу стануть найкращими помічниками і докладуть максимум зусиль, щоб їх малюк повернувся швидше додому. Чи існує сильніша мотивація?

Андрій Пеньков фахівець

 

 

Наш фахівець

Андрій Пеньков,

лікар-педіатр.

 

 

 

 

фото: depositphotos.com, Костянтин Чегрінскій / KHARKIV Today

Сервіси

Календар щеплень

Індивідуальний графік щеплень для малюка

Розрахувати

Календар вагітності

Все що ти хотіла знати про вагітність

Розрахувати

Таблиця прикорму

Дізнайся як правильно вводити прикорм

Подивитися

Популярне

Лічилки українською мовою

Кого легше виносити: хлопчика чи дівчинку? Відкриття вчених

Ліна Костенко. Вірші для дітей