Ця непорушність вселяє повагу. І бажання дізнатися, заглянути в минуле, хоча б не таке далеке, щоб порівняти, як же наші співвітчизниці організовували грудне вигодовування. Якщо у тебе ще жива бабуся або прабабуся, обов'язково особисто запитай її про це. А ще краще - запиши розмову на диктофон або камеру. Від своєї бабусі особисто я дізналася багато цікавого як про годування грудьми, так і про організацію побуту молодої мами.
Ну а поки я поділюся інформацією, яку мені вдалося по крихтах зібрати з різних етнографічних джерел. Її дуже небагато, але, думаю, і це буде тобі цікаво.
Деякі факти про годування грудьми в Україні 100-150 років тому
Ці факти я знайшла в різних етнографічних виданнях, які досліджували побут і культуру українського народу у 18-20 столітті. Із задоволенням познайомлю тебе з ними!
- Годують немовляти самі матері і не їдять у цей час нічого гіркого, наприклад, часнику і цибулі. Є такі примхливі діти, що не візьмуть до рота груди, якщо почують неприємний запах.
- Води пити не дають маленькій дитині, поки вона не стане їсти щось таке, що їдять і старші діти. Але іноді дають пити під час хвороби, спеки.
- Щоб прибуло у матері молоко, дають їй їсти насіння соняшника, гарбуза і пити відвар із м'яти. Цікаво, що сьогодні м'ята вважається швидше засобом для припинення лактації.
- «Боже упаси» (це, можна сказати, цитата моєї бабусі), щоб мама сама грудьми не годувала, а наймала когось іншого давати груди. Це допустимо тільки, якщо жінка зовсім «не молочна», що трапляється у менш, ніж 1% випадків. Звичайно, ми говоримо скоріше про традиції, властиві звичайним сільським і міським людям, без урахування знаті, де наймалися спеціальні годувальниці.
- Іноді трапляється, що мати дуже захворіє і не стане молока у неї. Тільки тоді не можна їй через хворобу давати дитині груди, але й тоді не наймають чужих жінок годувати свою рідну дитину, а розтирають хліб у молоці і дають потроху. Проте молоко давали вже старшим діткам.
- У випадку хвороби матері після пологів дитині дають ляльку-мозючок. Для її створення у шматок білої ганчірки кладуть хліб, розжований мамою, коровай або пряник, а потім ганчірочку зав'язують вузлом. Дитині дають вузлик, щоб смоктала, а рукою притримують, щоб не втягнула до рота і не подавився. Дуже солодкий хліб у мозючок не клали. Щоб постійно не тримати над ротом дитини ляльку, прив'язують її за куточок вгорі і кладуть у рот малюкові, тоді не втягнеться вона далі у горло.
- Іноді дають дитині такий мозючок: беруть ріг корови, з тонкою боку очеретяну трубочку вставляють і ганчірочкою пов'язують, а у ріг молоко наливають. Підвішують над дитиною і дають смоктати через трубочку.
- Прикорм починали після 6 тижнів дитини, до цього - тільки мамине молоко, лялька або мозючок.
Етнографи розповідають про високу дитячу смертність серед малюків, яких із якихось причин мама не може годувати грудьми: рідко буває, щоб із мозючка і ляльки дитина виросла. Часто буває, що, хоча і жива, але дуже слабка буде. Буває, що здоровенькими виростають такі діти, що і ляльку або мозючок смокчуть, і груди ссуть. Тоді тільки виростають.
Читай також: Стадії зрілості грудного молока
Що ж стосується міст, у яких росли наші бабусі і мами, вже за радянської влади, то і в нотатках про них можна почерпнути щось про грудне вигодовування.
В цілому, система охорони здоров'я у СРСР була орієнтована не на благо людини, пацієнта, а на благо держави. Метою влади було швидке нарощування темпів виробництва, тому жінок всіляко підштовхували до того, щоб вони у три місяці залишали дитину та йшли виконувати план п'ятирічки.
Читай також: Як налагодити грудне вигодовування з перших днів народження малюка?
Більшість міфів щодо грудного вигодовування виникли саме в СРСР. Держава зробила все можливе, щоб переконати матерів, що годувати грудьми - це кошмар, жах і первісний досвід, який можна припинити за допомогою дитячих сумішей. Тоді вони вважалися високоякісними і частково відшкодовувалися молочною кухнею.
Фото: shutterstock, depositphotos
