Последние несколько дней украинский сегмент Фейсбука запестрел милыми фото с детьми, которые расположились рядом со своими книгами. Стопки книг у большинства малышей значительно превышают их рост! Что это за флешмоб #роблю_книгу_популярною, кто его автор? Давай знакомиться!
За останню добу на мій блоґ підписалося майже 200 людей, тому я вирішила розказати про нашу сім‘ю і про цю сторінку загалом.
Меня зовут Алла. Мне 28 лет, с половиной. Я работаю учителем литературы в альтернативных школах и реально люблю свою работу. А еще, как вы поняли, я книголюб. Люблю чай, несколько раз в год пью кофе.
А еще я писательница. В декабре 2018 вышла моя первая книжечка. В книге помещено 15 теплых и добрых сказок о Баранчике Ву. Также на сайте есть ссылки, чтобы послушать аудиосказки.
Моего мужа зовут Андрей. Он основатель благотворительного фонда Freeway Kiev, который работает с детьми сиротами и детьми из кризисных семей.
Нашего сыночка зовут Лукьян. Ему 4 года. Уже второй учебный год он занимается в саду, который очень любит. Лукьян активный и непоседливый, энергичный и харизматичный, любит спорт, машины и музыку. Живем в Киеве.
4 года назад, когда Лукьяну было пару недель, я начала вести этот блог. Название не случайно — это действительно Щоденник матусі.
#роблю_книгу_популярною
А вот, собственно пост и фото, с которых все началось:
Це Лук‘ян. Йому 4 роки і це його домашня бібліотека. Здається, достоїнства читання книги такі очевидні, але українська статистика свідчить про те, що ці переваги очевидні не всім. Лише 20% українців читають дітям щодня або кілька разів на тиждень. Кожен п‘ятий читає щодня. Інші - кілька разів на місяць і рідше. 30% респондентів взагалі не читають своїм дітям. Тому я вирішила написати про те, як дуже активний і енергійний хлопчик може довго слухати книжки і як він доріс до книг, де мало картинок і багато тексту.
Перші картонні книги ми купили Лук‘янові у 7 місяців на честь Дня знань. З того часу бібліотека росла і читали книги щодня. Отже, кілька важливих принципів, що формують у дитині любов до книги:
Читати щодня. Скільки дитина слухає. Намагайтесь зацікавлювати і заохочувати. Якщо починати з того віку, коли дитина ще не ходить, то й піти від вас, що читає, малюк не може. А як підросте, то вже матиме звичку слухання. Зараз у нас регулярно читання перед сном. - Регулярно поповнювати домашню бібліотеку. Нові книжки у нашому домі з‘являються часто, до якихось урочистостей і просто так (просто так - навіть частіше). Нові книжки - новий інтерес.
- Щодо самих книг. Я за якісні книги хороших видавництв. Так, вони дорожчі, але сам текст буде хороший. У дешевих книгах, як правило, купа помилок. Окремо варто сказати про ілюстрації. Вони мають значення, тому обирайте такі, на якій вам самим приємно дивитись.
- Книжки мають стояти на видноті і у доступному для дитини місці. Щоб дитина бачила, щоб сама могла дістати і погортати книжки.
- Дорослий має бути ініціатором читання. Не чекайте, поки дитина прийде і попросить почитати (хоч і таке є), але самі пропонуйте. Якщо дитина відмовляється, то все одно відкривайте книгу і читайте уголос.
- Читайте цікаво, з інтонаціями, змінюючи та імітуючи голоси. Робіть процес читання цікавим для вас обох. Якщо якусь книгу ми вже зачитали до дір і вона мені відверто набридла, то я намагаюсь читати якимись іншими голосами, по новому розставляти акценти.
- Ходіть разом у книгарні. Звісно, самому спокійніше і швидше це робити. Але мета такого походу не стільки у купівлі, як у самому процесі вибору книги, у гортанні, у порівнюванні. Те саме стосується бібліотеки. Пару місяців тому ми записали Лук‘яна у районну бібліотеку, відтоді щодва тижні ми там. Ми разом обираємо те, що хочемо взяти додому. Сидимо у самій бібліотеці і читаємо. Похід у бібліотеку я оголошую як про свято, і це викликає у Лук‘яна відповідні емоції.
- Ми виховуємо бережне ставлення до книги. Колись я прочитала, що дитині не можна ставити жодних заборон щодо книг: хай робить з ними усе, що хоче - так вона пізнає книги. Тому перші дві книги я дозволила Лук‘янові обсмоктати і порвати. Потім я зрозуміла, що я не хочу такого. Я не хочу, щоб книги рвались навіть малюком, який мало що розуміє. Ми стали проговорювати, що книжечки можна читати, дивитись, гортати. Тому вже у рік я спокійно давала Лук‘янові книги не з картонними, а паперовими сторінками і я не боялась, що він їх порве. Книга - це велика цінність.
- Носіть з собою книжечки, якщо знаєте, що будете десь чекати у черзі (поліклініка, наприклад), чи у дорозі будете довго їхати.
- Я сама читаю багато «дорослої літератури». У мене рідко виходить читати при Лук‘янові. Але я щодня розказую Лук‘янові про книгу, яку читаю. Він бачить, як я кладу книги у свій рюкзак, як я купляю собі новенькі і дуже ним тішусь.
- Особистий приклад - насправді з цього слід починати.
Вийшов довгий текст. Маю надію, це було для вас корисно. Зберігайте собі поради. Напишіть, як у вас справи із читанням? Пишіть, свої секретики успішного читання у коментарях. А також пропоную флеш-моб для популяризації дитячого читання. Робіть світлини своїх діток з їх домашньою бібліотечкою, публікуйте у себе на сторінці, тегайте Щоденник матусі та ставте хештег #роблю_книгу_популярною
Хай сімей, що читають книги щодня, ставатиме більше.
Читай также: Книжный шопинг: что чаще всего покупают украинские мамы и папы
А ты уже присоединилась к флешмобу? Посмотри, какие замечательные фото уже размещены с этим хештегом!
Фото: https://www.instagram.com/explore/tags/роблю_книгу_популярною
