Фахівці виділяють 4 параметри, на які варто орієнтуватися батькам, щоб зрозуміти, що дитині потрібна допомога психолога. Це різкі зміни у поведінці, відмінності від однолітків, пережиті стресові ситуації, періоди вікових криз. Розберемо їх на прикладах.
Видимі зміни
Уважна мама за цими ознаками відразу зрозуміє, що дитина зіткнувся з неприємними переживаннями або раніше невідомими їй емоціями:
- Малюк замкнувся в собі, приховує щось, односкладово і неохоче відповідає на запитання, обмежується коротким: «Все нормально». Твої спроби вивести дитину на відверту розмову протягом декількох тижнів безуспішні.
- Настрій дитини швидко і несподівано змінюється у протилежну сторону. Скажімо, вона щойно весело сміялася, і раптом перейшла до сліз.
- У схожих ситуаціях малюк починає скаржитися на здоров'я. Наприклад, щоранку перед садком болить живіт, починається блювота, а у вихідні дні все в порядку. Це ознака психосоматичного захворювання, до якого призводять негативні переживання.
- З'явилися невротичні рухи (смоктання пальців у школяра, обкушування нігтів, неспокійний сон, енурез тощо), пов'язані з підвищеним рівнем тривожності.
- Знизилася успішність у школі або увага до занять у дитячому садку. Можливо, дитина пропустила якусь тему, але якщо хороші відгуки різко змінилися на зауваження, варто розібратися у причинах, щоб не пропустити булінг або непорозуміння з учителем.
- Дитина регулярно проявляє агресію до себе або оточуючих, в т.ч. вербальну ( «Я - ідіот!», «Та йдіть ви!») або фізичну.
Якщо тривожні симптоми у твого сина або дочки спостерігаються кілька місяців поспіль, варто звернутися до психолога, який допоможе з'ясувати причини змін.
Читай також: «Як справи? Нормально! »: Вчимося розмовляти з дітьми відверто
Відмінності від однолітків
Всі норми розвитку дитини носять рекомендаційний характер. Однак, якщо у 2 роки малюк не виявляє інтересу до оточуючих дітей, у 3 роки не прагне до первинної побутової самостійності (їсти, роздягатися самостійно), а в 7 років взагалі не має друзів, у тебе є приводи для занепокоєння.
Психолог зможе подивитися на дитину з боку, провести діагностику і вказати на можливі шляхи корекції.
Травмуючі події
Серйозні стреси (розлучення батьків, смерть близької людини, переїзд до іншої країни, насильство) завжди вимагають хоча б однієї консультації психолога.
І хоча зовні школяр уже може не подавати виду, наскільки він пригнічений, опрацювати ситуацію і реакцію на неї краще з професіоналом.
Кризи розвитку
Найнебезпечнішими періодами дорослішання вважаються:
- криза трьох років, коли малюк перевіряє межі дозволеної поведінки, захищає своє «Я» (частіше консультація психолога необхідна батькам, щоб вибудувати правильну стратегію поведінки);
- криза 7-річного віку, пов'язана з початком школи і переходом до дорослості, втратою наївних уявлень про доброту світу навколо (психолог уже працює з дитиною безпосередньо);
- підліткова криза (11-15 років).
Особливо небезпечні поєднання кількох факторів. Тоді батькам точно варто усвідомити, що дитині потрібна допомога психолога.
Читай також: «Криза школяра з хорошої сім'ї»: як не допустити, щоб дитина пішла з дому
Фото: depositphotos.com
