Залишимо за межами обговорення користь страхів. Вона зрозуміла: коли включається інстинкт самозбереження, страхи працюють на нас. Страх у момент прямої загрози теж має захисні функції.

Струм, вогонь, газ, дорога, висота, глибокі водойми - розуміння небезпеки і вивчення правил поведінки - важлива частина виховання. Головне - не дати малюкові відчуття, що весь світ небезпечний, і краще не висовуватися з нірки і нікому не довіряти.

Всі інші страхи, особливо, про майбутнє - наші фантазії, ілюзії, в полоні яких ми живемо.

Батьківські страхи найстрашніші, вже вибачте за тавтологію. Вони найсильніші, серійні, багатопланові .... Вони ллються величезним потоком на дітей, іноді заповнюючи їх до верху, не залишаючи місця для інших почуттів, бажань і проектів. Чи варто говорити, що з таким наповненням неможливе повноцінне, цікаве, творче життя?

Чого батьки бояться?

Ми хочемо забезпечити дітям хороше майбутнє, тому і лякаємо страшними перспективами. Ми дуже хочемо їм щастя, тому розповідаємо про нещастя ... Мріємо про успіхи, вказуючи на сотні причин, за якими це неможливо. Алогічність цієї ситуації нікого не бентежить.

Один із знайомих мені батьків у нападі роздратування кричав: «Його треба бити! Він знову не з'їв вечерю, а значить, буде хворіти! Треба бити! »

Продовжимо список: Треба бити, щоб був здоровий, відібрати задоволення, щоб став успішним, кричати і обзивати під час виконання домашнього завдання, щоб став розумним ...

Ми в цьому живемо.

Батьки хочуть, щоб «він хоч чогось боявся». Чому? Ми знаємо (по собі): коли дитині страшно, вона буде керованою і слухняною. У чомусь це правда. Вона може стати зручною (а може і не стати, перейшовши в опозицію) тільки лякати треба по-справжньому. Щоб малюку було боляче, образливо і ще раз боляче.

Ви дійсно хочете, щоб дитина жила в цьому? Ви зможете забезпечити звичайному (не гіпертривожному невротику) безперебійні поставки страху, щоб він став керованим і залежним? Ви правда вважаєте, що це подарує йому успіх і процвітання?

Правда про страх

Страх ...

• обмежує
• отупляє
• робить залежним
• відбирає креатив
• робить керованим
• позбавляє життєвої сили.
• сковує
• змінює зовнішній вигляд
• відбирає світло в очах

Страх страшний. І добре, що у наших дітей досить здорового пофігізму, а всередині нас багато безумовної любові, щоб протистояти його руйнівній дії.

Про страхи конкретні

Школа, освіта, оцінки - успіх і реалізованість - номер 1 у списку страхів.

Недостатня успішність у школі - автоматично включає весь спектр батьківських тривог. Суть їхня зводиться до умовної фрази: «будеш підмітати вулиці».

Нами керують стереотипи. Ми забуваємо про багатоваріантність світу, про величезний спектр можливостей. Простір змінюється: актуальні в нашому дитинстві речі та думки вже неактуальні.

Ми обмежуємо оцінку успішності дитини однією структурою - школою - і нівелюємо інші, своїми руками звужуючи її шлях реалізації, перекриваючи додаткові джерела повітря для її розвитку. Ми обмежуємо творчість, пошук, можливість відкриттів в буденному. На жаль сучасна школа в цьому досягла успіху. А ми допомагаємо.

Але давайте відверто:

• Чи всі відмінники успішні?
• Чи всі трієчники підмітають двори?
• Чи всі правильні діти реалізовані?
• Чи всі дорослі, які підходять під визначення «хороший учень», знають, як жити в цьому світі?
• Чи всі діти, позбавлені цікавих для них занять, стали вчитися добре?
• Чи всі школярі, яких карають за оцінки й уроки - стали відмінниками?

Не всі.

Статистика така: успішними примудряються стати найрізноманітніші люди, які змогли зберегти свободу мислення, реанімувати творчий потенціал і широту світосприйняття, зберегли гнучкість і вміння жити в злагоді зі світом, підлаштовуючись або підлаштовуючи ...

Що робити зі своїми страхами?

• Запитати себе: я дійсно хочу, щоб моя дитина слухалася, навчалася, досягала від страху? Подумай, що має стати позитивною мотивацією і що ви можете для цього зробити. Шукай для дитини місце реалізації і успіху поза школою, а для себе - поза роботою.
• Розібрати по поличках свої страхи: зрозуміти, на чому вони будуються: чужий досвід, особистий досвід, загальні твердження «життя - біль», «потрібно орати заради шматка хліба», «буде підмітати двори» і знайти для них альтернативу; Пам'ятати про багатоваріантність світу, умовність узагальнень
• Сказати собі: страхи - мої фантазії, вони можуть не реалізуватися, і визнавати право дитини на іншу долю, відмінну від вашої і від досвіду тих, хто вас налякав. Ваша дитина - не ви, не ваша сусідка і не продавщиця в супермаркеті, яка ненавидить роботу і шкодує, що погано вчилася. Вона інша. У неї інші плани, завдання і жалі.
• Знайти таємні мотиви своїх страхів: неуспішна дитина - погані батьки (неправда, ви - найкращі для своїх дітей), особистий травматичний досвід - невдоволення вчителя (навіть не вашого) викликає ірраціональний страх (згадуйте, що ви - дорослі та рівні з учителем, пожалійте внутрішню дитину); успіхи дітей -  не основний привід довести свою спроможність (реалізуйтеся самі)
• Допомагати формувати корисні навички і звички тільки позитивним прикладом і хорошою мотивацією.

Приклади такої мотивації.

«Якщо навчишся не спізнюватися, зможеш зранку обговорити з однокласниками гру, поговорити з вчителькою на важливу тему, виявити до неї повагу (для підлітків це вже мотивація) і заслужити її ... В майбутньому ця навичка допоможе не пропускати цікаві зустрічі та не спізнюватися на круті події ».

«Давай напишемо розпорядок дня на смартфоні: коли ти приступаєш до виконання домашніх завдань, скільки часу залишаєш на ігри, фільми і сімейну вечерю». Важливо, щоб ти отримував задоволення з різних джерел. Інсайди під час домашки теж радість

«Давай почитаємо про відомих людей: тих, хто навчився жити і досягати зі своїми недоліками, та подумаємо, що можна застосувати для тебе»

«Познайомлю тебе з дуже крутим математиком, він так здорово пояснює!»

І завжди помічайте успіхи, не знецінюйте будь-які досягнення, цінуєте творчі рішення, незвичайні висновки, поглиблене розуміння.

Вислухайте помилкові твердження без осуду, допомагаючи дійти правильних висновків.

І так, пам'ятайте: ми завжди трохи погані батьки. Але ж ми вчимося. Діти теж вчаться, не дивлячись на наші помилки.

Фото: depositphotos.com