Батькам часто здається, що діти їх не чують і все намагаються зробити наперекір. Бачачи непослух дітей, мами і тата стають наполегливими, доводячи справу до істерик і маніпуляцій. Звичайно ж, істерики і впертість дітей можуть бути наслідком чергової кризи дитячого віку. Проте все-таки вміння вести переговори з маленькою особистістю теж відіграють велику роль. І починати потрібно в першу чергу з серйозної розмови. Як же правильно її побудувати, щоб був так званий «ефект»?
Правила проведення «серйозної розмови» з дитиною?
Не починай розмову з прохання чи претензії. Спочатку приєднайся до дитячого світу: прояви інтерес до гри дитини або до тієї діяльності, якою вона займається. Поговори трохи про дитячі турботи: поламану машинку, недоїдений обід, скаргах виховательки або вчительки, але з позиції розуміння, що «мовляв, і я таке в своєму дитинстві пам'ятаю ...»
Читай також: Виховання дитини: з якого віку слід починати?
Тільки після цього розкажи про свою пропозицію (нехай це буде не погроза, не «мораль», а саме пропозиція або прохання). Не говори відразу про негативний аспект, бо дитині доведеться захищатися.
Також не стався надто суворо до свого чада постійно. Нехай суворе спілкування буде рідкістю і в крайніх випадках. Якщо ж воно буде частим, дитина до нього звикне і не буде реагувати.
Дрібні проблеми слід обговорювати легко і за домовленістю. У складних ситуаціях витримай суворий тон, що підкреслить важливість цієї проблеми. Ну, звичайно, якщо дитині загрожує небезпека, тут можна і крикнути і стримати за руку (гра з електроприладом, наприклад).
Про побутові негаразди можна взагалі говорити в жартівливому тоні, але так, щоб малюк розумів, чого від нього хочуть і якої поведінки від нього чекають надалі.
Пам'ятай, що крихіткам до 3-х років важливий показовий приклад. А ось дорослим дітям крім прикладу потрібне чітке формулювання та інструкція до дії.
Якщо дитина категорично щось не хоче робити, відклади цю розмову на потім. Нехай вщухнуть емоції.
Читай також: Що допоможе навчити дитину співчувати? Відкриття
Також будь уважною до своєї поведінки. Якщо ти щось вимагаєш від свого скарбу, а сама це зобов'язання не виконуєш, розмова буде безглуздою. Діти дуже добре «просікають» такі моменти, тому бачачи розкидані речі тата, мама навряд чи привчить сина або дочку до порядку.
Будь впевнена у своїй позиції, але не чекай миттєвого послуху від дитинки. Адже дитина вже особистість і відразу їй може не сподобатися твоє прохання, але трохи поміркувавши, вона все ж зробить те, що ти просиш. І в першу чергу тому, щоб не засмучувати тебе. Цінуй це. І не забувай теж радувати свій скарб приємними речами. Адже в кожному правилі є виключення.
Вір у своїх дітей, показуй їм гідний приклад, і тоді твоє спілкування з ними завжди буде легким і невимушеним!
Автор: Лисенко Вікторія,
психолог-практик
Ви можете поставити свої запитання Вікторії Лисенко за ел. адресою: victoria_psiholog@ukr.net
Фото: shutterstock.com
