Головний герой — маленький хлопчик, який з нетерпінням чекає на прихід Святого Миколая і постійно запитує дорослих, коли ж це чудо трапиться. Книга не лише розповідає про радісне очікування дитини, а й знайомить з традиціями свята, як-от приготування чобітків для подарунків. Ілюстрації Анніки Массон додають виданню казкової атмосфери та створюють неповторний настрій свята.
Ця книга стане чудовим вибором для родинних читань напередодні зимових свят. Вона наповнена теплом, магією і добротою, що так важливо для дитячих сердець. Кожна сторінка цієї книжки дарує радість очікування, а також дає змогу зануритися в атмосферу родинних традицій, що об’єднують.
Про автора:
Люк Фоккруль, ілюстратор та письменник, народився 14 листопада 1967 року в Льєжі. У своїх дитячих книгах він часто поєднує реальний і фантастичний світи, створюючи багатошарові сюжети з гумором, філософськими мотивами та глибокими емоціями.
Твори Фоккруля цікаві як дітям, так і дорослим, адже вони допомагають пізнавати себе і навколишній світ. Одним з найвідоміших його творів є «Коли я був вовком», що розповідає про самоідентичність через історію хлопчика, який уявляє себе вовком. Книжки автора перекладено кількома мовами, зокрема англійською, іспанською та нідерландською.
Публікуємо уривок із книжки «А коли вже Святого Миколая?»:
Патрік не вгавав і далі діймав усіх запитанням:
— Та коли вже прийде святий Миколай?
— Незабаром, уже скоро, — відказувала мама. До речі, час поставити чобітки біля каміна й лишити в них вашого листа.
— Ну, я ще свій перелік не дописав! У мене є кілька запасних ідей, щоб Миколаю було із чого вибрати.
Наступного дня Патрік гукає:
— Ура! Святий Миколай лишив мені шоколадки в чобітках! ДЯКУЮ, СВЯТИЙ МИКОЛАЮ!
— А коли він уже іграшки принесе?
— Завтра, діти, завтра вже свято!
— Але... але.. Мамааааа! Тато поставив свої чоботи — які погано пахнуть — поряд із нашими!
— О, ну то й що?! Хіба не всі мають право на маленький подаруночок? — відказує тато. — А ще вам варто було б потурбуватися й залишити тут морквинку для віслючка святого Миколая. І можливо, навіть скляночку віскі для нього самого. Упевнений, його це потішило б.
Тієї ночі Патрік не може заснути. Він надто розбурханий.
— Можна з тобою полежати?
— Ну давай! Розповідатимемо історії. Найкращі історії, в яких можна вигадувати що заманеться. Наші власні історії.
— А де зараз святий Миколай? Що він зараз робить? Готує для нас даруночки?
— Так, для нас і для інших діточок. Миколай живе на небі, а в саду в нього — чарівні дерева, і на них ростуть подарунки. Певно, вони з віслючком якраз їх збирають. Патріку, правда, класно було б, якби і в нашому саду таке дерево виросло?.
Та Патрік не відповідає. Він заснув...
Джерело: #книголав
