Сьогодні ми поговоримо про те, що маму (і тата, і бабусю та інших членів сім'ї) слід адаптувати до дитячого садка, як і дитину. Як це зробити із найменшими втратами розповідає психолог Дарія Селіванова.

Дуже часто в літературі можна зустріти статті, присвячені тому, як допомогти дитині адаптуватися до дитячого садка. А сьогодні мені хочеться обговорити цю проблему з іншого боку. А саме: як мамі пройти цей період спокійно і безболісно.

Адаптація до садка: що потрібно зробити мамі

Отже, почнемо з того, що адаптація до садка для батьків починається в момент прийняття рішення, що дитина йде у садочок. І це рішення продиктоване зовсім різними міркуваннями. І, власне, вже на цьому етапі мамі може знадобитися допомога.

Етап 1: почуття провини

Якщо ти віддаєш дитину в садок, тому що змушена вийти на роботу, втомилася або просто хочеш вже більше свого особистого часу, це не означає 100% отримання психотравми, псує дитині все подальше життя. Будь-яка адаптація - це стрес. Міні або макро. А ось почуття провини завжди посилює труднощі адаптації. Я завжди кажу, що найгірша ситуація для дитини - це мати, що кладе своє життя / кар'єру / молоді роки / особисте життя на вівтар виховання. Решта варіантів завжди кращі.

Читай також: Якщо дитина не хоче їсти в дитячому садку: підказки для стурбованої мами

Етап 2: сумніви

Наступна складність - сумніви. А пора, а чи варто, і ще багато інших «а». Моя рекомендація: виріши ці питання до того, як дитина піде в садок. Сумніваєшся? Проконсультуйся з фахівцями: психологом і / або неврологом. І прийми рішення. Без внутрішньої однозначної думки адаптація буде складніше проходити, перевірено неодноразово.

Етап 3: змішані почуття мами

Наступна несподівана складність підстерігає маму в перші дні. Багато дітей плачуть, коли йдуть у садок. І багато мам теж. І часто ця реакція шокує саму маму. Вона соромиться своїх сліз. Навіть за умови благополучної адаптації і бажання дитини ходити в садок, для мами це все одно подія, що викликає змішані почуття. Тут і гордість від нового життєвого етапу, і радість від дорослішання, і смуток від закінчення дитинства, і страх за благополуччя дитини без материнського контролю, і злість, що дитина може вже побути без мами, і безсилля, і вина ... список можна продовжувати і продовжувати. Але мені в такі моменти хочеться обійняти і підтримати кожну таку маму. Протягом першого тижня дочки в садку я плакала разом із нею. Зараз це здається зворушливим. А тоді це бентежило.

Читай також: Якщо дитина часто хворіє в дитячому садку: 6 неочевидних для мами причин

Етап 4: всі етапи разом

Ну і, звичайно, майже будь-яка мама стикається з небажанням дитини в якийсь момент ходити в садок. Спочатку, через тиждень, після відпустки або хвороби, але цей момент наздоганяє майже кожну. І ось тут прокидається те саме почуття провини із пункту 1, ті самі сумніви, які вижили після пункту 2 та інші почуття з пункту 3. Справитися з цим небажанням буває не просто, маючи всередині такий коктейль із переживань. І тут немає універсального рецепта. Я вважаю, що в якихось випадках необхідно проявляти твердість, а у якихось - прислухатися до дитини. І в такі моменти особливо потрібна психологічна підтримка. Іноді дружня або сімейна, іноді психотерапевтична.

Хочеться нагадати мантру для всіх мам: все проходить, і адаптація теж пройде. Пам'ятай про це. Обов'язково говори вголос своїй дитині, що ви впораєтеся, що ви скоро звикнете і у вас все вийде. І тоді це так і буде.

Наш фахівець:

Дарія Селіванова,

дитячий психолог, керівник психологічного центру

Фото: shutterstock, depositphotos