На свій сторінці в фейсбук психолог Світлана Ройз докладно розповіла про те, як говорити з дітьми в ситуації, коли навіть дорослі «в шоці». Як заспокоїти дитину, але при цьому задовольнити її цікавість і відповісти на всі запитання.
Як заспокоїти дитину в тривожний час: поради Світлани Ройз
Я писала цей матеріал - про те, як говорити з дітьми про тероризм - кілька років тому. Зараз контекст інший. Я зараз не встигаю написати окремий текст про поточну ситуацію. Але важливі дії та наші реакції - і після введення воєнного стану - незмінні. Дитині ми можемо сказати: «У нашій країні лихо. І зараз величезна кількість дорослих думають і роблять все можливе, щоб ми були в безпеці». Акцент у розмовах із дітьми - на безпеці. У матеріалі - практичні дії і посилання на матеріал із простими практиками та іграми з дітьми для стабілізації.
Базова потреба будь-якої людини - потреба в безпеці. Тільки відчуваючи безпеку, дитина дозволяє собі досліджувати світ, віддалятися від батьків, дорослішати. Вибити опору - відчуття безпеки - означає позбавити людину життєвості. Різниця дорослого і дитини - сила і досвід реакцій, дій. Можливість усвідомленого вибору цих реакцій і дій.
Ми не можемо вплинути на світ - ми можемо вплинути на себе у світі і на те, яку ми формуємо проекцію - у внутрішньому світі у своєї дитини. Ми зіткнулися з тим, що в сучасному світі, на жаль, є тільки ілюзія безпеки, але ми можемо стати безпечною опорою в житті дитини. Важливо, щоб у зовнішній нестабільності була хоча б стабільність наша внутрішня.
Під час будь-яких складних подій дитина намагається на нас покластися. Важливо, щоб ми змогли впоратися і зі своєю тривогою і вмістити в себе напругу дитини. Внутрішні слова і образ: я впораюся, я доросла, я розміром від землі і до неба і широка, як океан - дуже велика, - можуть стати помічниками.
Ми - контейнер для переживань дитини.
Теракт - це завжди несподіванка. Це завжди травматизація. Будь-яка дія, що несе загрозу життю, цілісності, безпеці - впливає на всі наші внутрішні структури - тіло, емоції, самооцінку ... Теракт покликаний вибити нашу звичну і раціональну опору та спровокувати ПАНІКУ, ступор АБО АГРЕСІЮ ТА ПОМСТУ.
Будь-яка новина, пов'язана з «життям і смертю», впливає на нашу найдавнішу частину - рептильний (рептилійний) мозок. Вона відповідає за виживання і швидке реагування. Давнім рептиліям потрібно було вижити - відібрати їжу, завмерти, відбитися від небезпеки. Вони не вміли говорити, будувати плани і співпереживати. Як тільки включається ця частина мозку, ми перестаємо раціонально мислити. Ми або метушимося і панікуємо, або впадаємо у ступор, або проявляємо агресію і нетерпимість. У цей час ми, на жаль, не усвідомлюємо того, що відбувається. Всі панічні вкиди розраховані на це, всі теракти провокують у нас стан травматизації - постійна напруга і відчуття тривоги та паніки. Якщо ми знаємо, що це усвідомлені дії - наша задача позбавити терористів задоволення - не спровокувати. Всіма силами зберегти відчуття стабільності.
Чим менша дитина, тим менше інформації
Будь-яка дитина будь-якого віку знаходиться в контакті з почуттями дорослого. Навіть якщо ми нічого не говоримо, але переживаємо, дитина «втягується» в нашу воронку. Чим активніші емоції, тим важливіша раціоналізація - пояснення.
Дитині до двох років можна просто говорити (навіть подумки) - я з тобою. Ти в безпеці. Я впораюсь. Я можу подбати про тебе і про себе. Дитину важливо обіймати або хоча б торкатися до тіла, важливо, щоб ніжки дитини і спинка відчували опору.
Дитині до 10 років можна сказати: «мама / тато засмутилися, бо дізналися новину. Далеко (важливо дистанціювати дитини від події) кілька (важливо визначити кількість) людей, які дуже зляться, зробили іншим боляче. (Вони вчинили погано, пошкодивши, зруйнувавши, зробивши боляче). Зараз багато людей піклуються і виправляють те, що можна виправити. Дуже шкода постраждалих ... Ми можемо про них (подумати, помолитися, побажати добра, поставити свічку, покласти квіти). Але ми в безпеці. Тато і мама поруч з тобою. Ми про тебе дбаємо і будемо дбати ». Дуже важливий акцент на тому, що від того, що у світі є група жорстоких людей, сам світ не поганий. І більшості людей можна довіряти.
Звичайно, якщо дитина зовсім не ставить запитань, ми обмежуємося короткою фразою. Якщо дитина питання поставила - коротко відповідаємо, чекаючи наступного запитання. Відповідати на запитання дитини обов'язково. Якщо відповіді у нас немає, її важливо разом зі старшою дитиною шукати в інтернеті, у авторитетних знайомих. Говорити можна тільки зі стану своєї дорослої стабільності. Дитині будь-якого віку небезпечно дізнаватися про трагедії з телевізійних новин. Кордон між фантазійним (екранним) життям і об'єктивною реальністю розмитий. Багато дітей переносять все, що бачать на екрані -у свій внутрішній світ. Для них це може бути позамежним навантаженням.
Складна тема - привід поговорити
Читай також: Якщо вагітна мама залишилася одна: мудрі відповіді на гострі запитання
Поговоріть про те, що робити в екстремальних ситуаціях, є привід уточнити: чи знає, чи пам'ятає дитина прізвище, адресу, телефон (на каналі Плюсплюс є серії «Корисних Підказок» про те, що робити під час пожежі, якщо загубився і багатьох інших).
Слова, які важливо чути дитині для спокою
- Зараз ми в безпеці. Я і багато людей зробимо все, щоб ми були в безпеці.
- У всіх своя доля і своє життя. Я вірю у твою і нашу щасливу і добру долю.
- Поганих людей набагато менше, ніж хороших. Давай згадаємо тих, хто тебе любить і тих, хто про тебе піклується.
Важливі дії батьків
Якщо є можливість дій - подумати, яка допомога - які посильні дії-можливості в цій ситуації.
- Гратися. Лімбічна система мозку - активна під час страху і гри. Нехай у дітей там буде гра.
- Обіймати: щоразу обіймаючи дитину ми створюємо навколо неї додаткові межі безпеки. збільшити контакт із тілом, тримати свої руки на стопах дитини (робити масаж ніжок) - так ми допомагаємо відчути опору. (стрибати)
- Дозволити, якщо це необхідно, проявити напругу тілесно - побігати, пострибати, покричати.
- Малювати і розмальовувати мандали (малювати в колах), описувати долоньки, стопи, все тіло, розмальовувати розмальовки - з широкими межами - все це допомагає повертати відчуття меж.
- Вибирати матеріали, над якими можна відчувати контроль - пластилін, глина, хлібний м'якуш, кінетичний пісок, тісто, малювати олійною пастеллю або восковою крейдою.
Читай також: Найкращий внесок у дитину: Світлана Ройз розповіла секрети гармонійного дорослішання
- Використовувати обривну аплікацію (руками рвати кольоровий папір на дрібні шматочки і з цих шматочків за допомогою клею-олівця робити колаж).
- Малювати олійною пастеллю на темному папері.
- Робити дихальні вправи (видих довший за вдих) - свисток, флейта, мильні бульбашки, кульки.
- Малювати - майструвати будиночки, робити істот із будиночками на спинках (наприклад, равликів), гратися з сірниковими коробками.
- Фантазувати - малювати, моделювати, створювати уявний чарівний безпечний світ.
- Якщо на даний момент немає можливості трансформувати страх, створити для нього сейф - скриню, папку. Намалювати, покласти в «надійне місце», міцно-міцно закрити. (Це дає тимчасовий перепочинок від страху).
- Створювати образ Зберігача (чогось більшого, ніж просто людини.) Янгола, чарівного-провідника Собаки тощо.
- Говорити про душУ.
- Гратися з водою. Уявляти воду, водний простір, спостерігати, як бурхливі хвилі трансформуються на баранці, малювати водний простір (нехай цей малюнок буде динамічним - починаємо із сильних хвиль, що поступово затихають, тримати руки під водою, поступово зменшуючи натиск, плескати по воді долонями, знижуючи інтенсивність).
Світлана Ройз
сімейний психолог
Фото: depositphotos
