Якщо жорстокий вчинок викликав у вас шок, ви непогані батьки. Це так! Можливо, надмірно неспокійні, а може, занадто зайняті. Проте ваші переживання та бажання розібратися дорогого коштують.

Багато що залежить від віку дитини, тяжкості "злочину", частоті рецидивів. У будь-якому випадку, не можна ні ігнорувати проблему, ні робити з неї трагедію всесвітнього масштабу.

Відразу обмовимося: реагувати агресією на агресію заборонено! Ви ж дорослі. Ви повинні розібратися, знайти причину, провести терапію та профілактику можливих загострень.

Дитяча жорстокість у розрізі

Що таке жорстокість взагалі? Це один з крайніх проявів агресії. Агресія буває позитивною (бажання пізнавати світ, наполегливість і натиск, вміння захищатися - теж агресивне вторгнення у світ), проте жорстокість - це бажання і здатність завдавати болю живій істоті (як фізичного, так і морального).

Тому для початку розберемося, яка природа жорстокого вчинку вашого янголятка?

Багато «злих справ» дитини пояснюються її незнанням. Дитина може ще не розуміти причинно-наслідкових зв'язків, наслідків того чи іншого вчинку. Вона всьому вчиться і процес навчання у неї не завжди гуманний.

Пам'ятайте, як піврічний малюк видирав мамі волосся і сміявся, коли вона скрикувала? А у рік із захватом тягав кота за вуса, перевіряючи вже його реакцію? .. Проте це пройшло, чи не так?

І то була жорстокість? А якщо він так робить у 7 років? Теж можна говорити про дитячу жорстокість, а також про ваші упущення. Може, просто не пояснили, що кота не можна тягати, а мамі зовсім не смішно залишатися без волосся ...

У дітей до 7-8 років (за деякими даними, до 10 років) ще не розвинена здатність співпереживати. Емпатія поки їм незрозуміла. Це якість соціальна, з нею не народжуються. Вже доведено, що у дошкільнят (більшості) не активні ділянки мозку, що відповідають за співпереживання.

Раніше дітки-першокласники плакали над історією Білого Біма, проте багато сучасних малюків залишаються байдужими. Чому?

Є теорія, що нинішні діти гіперчутлива від народження: всі органи чуття загострені, а адекватного механізму захисту немає. Ось і нарощують малюки броню ще з дитинства.

Будьте обережні з шумовими, світловими, тілесними, емоційними подразниками, якщо у вашому будинку є новороженний. Це може стати профілактикою дитячої жорстокості ...

"Робить боляче тільки той, кому боляче". - вважає психолог Світлана Ройз і просить пам'ятати, що немає поганих людей - є люди, яким погано. Пам'ятайте про це, коли малюк вражає вас своєю нестерпною поведінкою і шукайте, чим йому допомогти.

Жорстокість як крайній прояв агресії - це ще й зворотна сторона дитячого страху. Ображений і переляканий малюк реагує агресією (самоагресією) й образою. Часто під роздачу потрапляють слабші.

Якщо крихітка демонструє жорстокість, задумайтеся, що заподіює йому біль. Це може бути і неповага, і брак уваги та любові, і жорсткий контроль, і навіть гіперопіка.

Це можуть бути ваші "невинні" шльопанці, заслужені крики та покарання.

Телевізор не винен

Не варто звинувачувати в усіх гріхах телебачення, комп'ютерні ігри, погану компанію в садку або школі.

Численними дослідженнями доведено: важливо не те, що дивляться діти по телевізору, а кількість часу, проведеного перед екраном або монітором, та його наповнення (батьківською любов'ю, баченням, увагою). Моральні орієнтири дитині даєте ви. Жорсткі мультики не будуть настільки шкідливими (хоча краще, щоб малюк не бачив подібне), якщо мама і тато пояснюють, реагують і діляться враженнями. Тому так важливо бути поруч, коли малюк дивиться щось або збирається в щось грати (особливо, якщо мова про новий мультик, гру або фільм). Тоді навіть перегляд неоднозначного фільму може піти на користь і стати елементом виховання, профілактикою жорстокості.

Профілактика жорстокості

• знизьте рівень натиску (прихованої агресії) у вимогах до дитини
• не вихлюпуйте на дитину роздратування
• зменшуйте кількість невербальної агресії (чутливі діти навіть суворий погляд або презирливе мовчання сприймають як ляпас)
• дозволяйте висловлювати невдоволення (малюк повинен мати право сказати мамі й татові, що йому не подобається, чого він не хоче)
• давайте право на негатив: "Я розумію, як ти злишся, що ми не йдемо за морозивом. Ти дуже злий. Я б теж злилася" - прийняття злих емоцій зменшує їх інтенсивність, навіть якщо все одно доведеться виконати небажане.
• пояснюйте, що кішці, яку тягнуть за хвіст, боляче так, як йому було після падіння з гірки
• читайте про добрі вчинки, про емпатію, про порятунок тварин - з емпатією не народжуються, цьому вчаться ...

Фото: depositphotos.com