Саме емоції та почуття дають дитині змогу осмислити й розрізнити добро і зло, красиве й некрасиве, пізніше – опанувати здатність регулювати власну поведінку.
Важливо сформувати в дитини відповідного віку уявлення про те, що немає поганих і хороших емоцій, а натомість є позитивно й негативно забарвлені. Дитина має засвоїти, що природно, відчувати будь-які емоції, але заподіювати шкоду собі чи іншим не можна. Дитина ще тільки вчиться керувати своїми емоціями, стримувати їх небажані прояви. Тому вся активність дитини – виразно емоційна, забарвлена позитивними чи негативними переживаннями. Задача дорослого скеровувати емоційне життя малюка. На порталі «Платформа розвитку дошкільнят НУМО» психологи описали 10 сходинок розвитку навику і способи допомогти дитині опанувати емоціями.
1. Відтворення емоції, наділити емоціями іграшки та неживі об’єкти
- Під час мультфільму спостерігай за реакцією дитини, промовляючи: «Ти побачив, що герою сумно, боляче, він образився?», «Ти здаєшся сумним. Тобі шкода героя?», «Смієшся, бо радий за героя?».
- Гра: ти показуєш емоцію – дитина називає її і навпаки.
- Гра для компанії: називаючи емоцію, кидаєте м’ячик. Хто впіймав, показує її. Тоді називає свою емоцію і передає м’яч далі.
- Намалюйте разом з дитиною обличчя з носом і очима та додайте деталі, щоб змінити емоцію.
2. Виявляє усвідомлення того, що інші діти є людьми, а не речами (їм буває радісно, боляче, образливо тощо)
- Розкажи історію. Наприклад, що в дитинстві ти (твій друг) були дуже активні, емоційні. Усі емоції відображалися на обличчі, як у мультфільмі. Якось ви щось загубили (розбили, вдарили) й сильно розплакалися. На це один дорослий сказав: «Ти ж хлопчик! Хлопчики не плачуть». А інший заперечив: «Ти – людина. Усі люди відчувають і проявляють емоції. Це нормально – плакати, коли боляче чи коли ти ображений».
- Запропонуй дитині разом розрізнити емоцію кота або собаки (у них немає потрібних м’язів на мордочці, але вони проявляють себе поведінкою).
- Поміркуйте з дитиною: «А чи має емоції рослина, камінь?»
3. Відчуває прості емоції: злість, смуток, цікавість тощо
- Розкажи, як у дитинстві раділи, наприклад, святкуючи день народження, отримуючи жадану іграшку тощо.
- Став відкриті запитання, що мотивують до вираження емоції: «Що тобі найбільше сподобалося на прогулянці?».
- Намалюй лото емоцій (піктограми: радість, сум, страх): із заплющеними очима діставайте картку, розплющуйте очі, називайте емоцію, показуйте її й проговорюйте: «Я сумую, коли…».
- Намалюй/поший ляльку: з одного боку радісне обличчя, з другого – сумне. Коли дитина проживає емоцію, дайте ляльку й подивіться, яким боком вона візьме її до себе. Запитайте: «Що лялька зараз просить, чого їй хочеться?».
4. Прояв істерик, афектів
Закономірний етап розвитку, коли дитина ще не може керувати емоціями; дорослий у цей час навчає дитину власною реакцією.
- Розкажи: у дитинстві ви часом теж кричали й падали, це нормально. Але мама постійно нагадувала: те, що небезпечно, робити не можна (завдавати болю собі й іншим).
- Традиції примирення після сварки. Алгоритм під час істерики:пам'ятати, що дитина тільки навчається саморегуляції; це те тому, що вона не хоче стриматись, вона не може.Установити контакт (присісти, торкнутися).Назвати емоцію дитини. Якщо ми маємо рацію, реакція на кілька секунд посилиться, а потім одразу згасне.Підтримати - «Сумно, коли не можеш отримати бажане», «Я теж злюся, коли програю». Запропонувати дію - «Давай ми… (глибоко подихаємо, сфотографуємо бажане, виправимо)».
5. Переходить свідомо від одного емоційного стану до іншого (від гніву до заспокоєння)
- Розкажи: якось хлопчик забрав мою машинку. Я кричав і плакав. Мама обійняла й запитала: «Тобі прикро? Я теж злюся, коли без дозволу беруть мої речі. Спробуймо заспокоїтися й поговорити з ним».
- Гра «Чому він плаче?» Візьми іграшку. Скажи, що вона плаче. Малюк визначає причину й заспокоює. Підказуй дії: біль – звернутися до лікаря; образа – поспівчувати, пояснити.
- Гра «Заморозка». Кожні 10 хв кажіть: «Стоп. Ти яка емоція?». Відзначайте зміни.
- Наприкінці дня «заповніть щоденник»: дитина на аркуші малює своє обличчя сьогодні й розповідає, що викликало таку емоцію, підраховує, яких емоцій більше.
6. Проявляє цікавість до стану інших людей
- Дивіться одне на одного. Не відриваючи погляду від обличчя партнера, малюйте його портрет (не заглядаючи в аркуш). Потім поміняйтеся місцями.
- Роздивляйтеся фото в альбомі, роблячи акцент на різних емоціях.
- Говоріть про свої емоції: «Я сумую, тому що… Я злюся, тому що…».
Читай також: Ростемо з розумом: кращі вправи для розвитку дитячої психіки
7. Розрізняє емоційні стани людей навколо
Розкажи історію з власного досвіду. Наприклад, як ви гралися на подвір’ї з іншими дітьми й помітили дівчинку, яка розкидала все довкола, кричала й тупала ногами. Ви запитали в мами, чому дівчинка так розлютилася. Мама відповіла: «Катя засмучена, тому що інші діти зламали її іграшку».
Пограйте в гру «Детектив»: спостерігаючи за людьми (дітьми), визначити їхні емоції. Треба придумати, чому в них виникли такі емоції.
8. Розрізняє свої настрої
Гра: якого кольору твій настрій (емоції)? Намалюй.
Станцюйте танець суму, радості, страху…
Барометр емоцій: палець угору – радість, униз – злість, убік – сум.
Книжечка, щоб записувати (малювати), як упоратися з емоцією: «Коли я злюся – глибоко подихати, випити води…», «Коли сумую – обійняти себе, поплакати, послухати музику, згадати, кого люблю…».
Читай також: Як розвивати сенсорні навички у дитини: прості вправи
9. Пояснює причину своїх емоцій
- Намалюй дитині схему (сходинки). Можна поставити кубики або цеглинки лего. Будиночок-нагадування: я (радію, боюсь, злюся, сумую); тому що (сталося, хочу…); мені важливо… (бажана відповідь). За цією схемою говоріть про свої емоції, а дитина навчатиметься цього.
10. Упізнає та називає різні емоції інших людей
- Намалюй пряникову людину. Разом позначте, де «живе» кожна емоція (страх – розширені зіниці, стиснуті щелепи, холод у животі, серцебиття). Поміркуйте, які ознаки можна побачити зовні, а які лише зсередини відчутні.
- Гра: дорослий зображує емоцію, а дитина звіряє зі схемою та називає цю емоцію.
