Я бачу, як зараз ти хвилюєшся: психолог Світлана Ройз підтримала порадами мам школярів

Початок нового шкільного року - хвилюючий момент для всіх батьків. Особливо багато переживань у тих мам, чиї діти стануть самостійними першокласникам. Побоювання і тривожність батьків взялася розвіяти досвідчений психолог Світлана Ройз.

На своїй сторінці в Facebook Світлана Ройз звернулася до батьків першокласників і всіх школярів, щоб закрити питання підготовки до школи:

«Для батьків школярів. Син моєї подруги в цьому році йде в 1 клас. Вона дуже хвилюється. Попросила, щоб я написала їй «щось стабілізуюче від себе». Коли я написала і їй відправила, вона мені сама запропонувала поділитися. Суб'єктивне. (Не тільки про перший клас).

«... Я бачу, як зараз хвилюєшся ти, і згадую, як хвилювалася я, збираючи сина в школу.

- Я так хвилювалася, чи зможе він без мене, але виявилося, що діти набагато самостійніші й міцніші, ніж нам здається, і набагато менше від нас залежать, ніж навіть нам би хотілося.

- Я хвилювалася, чи правильно я вибрала «ідеальну» школу, а виявилося, що шкіл у сина за фактом було три: молодша школа – прекрасна для адаптації. У середній школі, коли підлітку важливо було відчути впевненість і бути в контакті з однолітками – ця школа була більше не про академічні знання, а про соціалізацію. А ось в старшій школі вже було профільне навчання. Немає поки ідеальних шкіл, є те, що збігається з потребами конкретної дитини в конкретний момент.

- Я так хвилювалася про те, що з ним буде, поки мене немає поруч, а виявилося, що піклуватися важливіше про те, що відбувається, коли ми разом. Яка я, коли з ним. Чи може він поруч зі мною бути собою і чим він може наповнитися для життя без мене.

- Я хвилювалася, чи знайде він друзів, чи щоб ніхто його не образив, виявилося, що для його психотипу не потрібно було стільки друзів, скільки, наприклад, мені. У нього було їх було декілька. І багато знайомих. А справжніх він знайшов набагато пізніше. І виявилося, що він точно може вчитися справлятися і з образами, і зі злістю.

- Я хвилювалася, чи пощастить йому з Учителем, а виявилося, що вчителі у нього були саме ті, які були потрібні в той момент.

- Я дуже хвилювалася про те, що в моєму дитинстві було складно і страшно, а виявилося, що син зовсім, зовсім інший. Мені доводилося собі часто нагадувати: ми – різні. Є те, що йому вдасться набагато легше, є те, до чого важливо придивлятися уважніше.

- Я хвилювалася, чи буде школа збігатися в цінностях з тим, що вважається цінним в моїй родині, чи зможу я довіряти цій системі, а виявилося, що я змогла запропонувати в школі провести заняття з вчителями, вчителі відгукувалися на книги, які я приносила, і ми «синхронізували» цінності.

- Я хвилювалася, чи впорається син з навантаженням, а виявилося, що дуже-дуже-дуже важливо не робити навчання 100% зайнятістю дитини. Важливо давати право «видиху», важливо залишати дитину в спокої. Шкільне життя – вдих. Без продуктивного вільного видиху неможливий баланс.

Читай також: 11 порад батькам першокласників від психолога Світлани Ройз

Подготовка к школе

- Я дуже боялася пропустити у сина щось важливе, а виявилося, що можна просто запитати у вчителя «чи є щось, що я маю знати про сина ще».

- Я хвилювалася, чи відчує він себе успішним, а виявилося, що були вчителі та предмети, в яких він міг себе проявити, а були ті, які він не відчував, по факту, в 11 класі це ні на що не вплинуло. І я швидко зрозуміла і прийняла, що оцінки – це не відображення знань. А успішність – зовсім не про успішність.

- Я хвилювалася, чи не потрібна йому допомога в підготовці уроків, а виявилося, що моя допомога лише віддаляє його власну відповідальність і не дає проявити його власний потенціал.

- Я боялася несправедливості й жорсткості системи, а виявилося, що так, були випадки, коли я зрозуміла, що я можу бути дуже небезпечна в зіткненні з системою і тупістю. Виявилося, що я можу порвати на молекули тих, від кого йде загроза дітям або сім'ї. Я вчилася робити вдих і видих та втручатися, коли це дійсно потрібно. Син завжди знав, що він може розраховувати на мою розумну допомогу.

- Я так хвилювалася про його майбутнє, а виявилося, що ми все одно не можемо підстрахуватися, всього передбачити. І я вчилася й вчуся довіряти і йому, і життю, і дорогому всесвіту, адаптуючись та навчаючи адаптації дитини.

- Я так боялася бачити його дорослим (не важливо, скільки років дорослості 3, 7, 17)! Було відчуття, що щось кожен раз надривається в серці – виявилося, що саме це було і є найскладніше – проводити дитину до Його дверей, благословити, як вмієш, обійняти, наповнюючи собою, і дозволити йому йти своїм Шляхом. Не стояти своєю любов'ю і тривогою на його дорозі. Бути поруч, якщо йому потрібно озирнутися. Але не кликати і не тягнути назад до себе. Я вчуся цьому і зараз.

Обіймаю. Я впевнена, що і ти, і дитина впораєтеся. І що ти зможеш відчути, якщо раптом йому потрібна буде допомога...»

Читай також: Кращий внесок у дитину: Світлана Ройз розкрила секрети гармонійного дорослішання


Светлана Ройз

 

 

Світлана Ройз,

сімейний психолог

сторінка в Facebook

 

 


Фото: depositphotos.com

Сервіси

Календар щеплень

Індивідуальний графік щеплень для малюка

Розрахувати

Календар вагітності

Все що ти хотіла знати про вагітність

Розрахувати

Таблиця прикорму

Дізнайся як правильно вводити прикорм

Подивитися

Нове на сайті

Як виховати у дитини здорові харчові звички з раннього віку: прості та дієві поради

Як заохотити дітей до читання: корисні поради від дитячих письменниць

Готуємо миколайчики: 3 простих рецепта традиційного печива до Дня святого Миколая

Дитяча афіша на вихідні 30 листопада – 1 грудня: куди сходити з дитиною в Києві

Епічна подорож продовжується: у Києві відбулася прем'єра анімації Ваяна-2 від Disney

День святого Миколая: куди сходити з дитиною в Києві та Україні